Тестове завдання з курсу «Міжнародний механізм захисту прав дитини» для студентів денної форми навчання спеціальності «Соціальна педагогіка», ііі курс

1. Впишіть пропущені слова:

право – це сукупність ______, встановлених і забезпечуваних ______. У статті 3 Конституції України закріплено, що «права і свободи людини і їх гарантії визначають ______ і _________ діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Затвердження і _________ прав і свобод людини є головним ___________ держави».

Аналіз міжнародних актів дозволяє виділити такі основні положення принципу поваги прав людини:

- визнання __________, властивої всім членам людської родини, а також їх рівних і _________ прав є основою _________, справедливості і загального _________;

- кожна держава зобов'язана ________ шляхом спільних і самостійних дій загальній повазі і дотриманню прав людини й основних свобод відповідно до _________ ООН;

- права людини повинні _________ владою закону, що забезпечить національний мир і _________, людина не буде змушена вдаватися в якості останнього засобу до повстання проти тиранії і гноблення;

- держава зобов'язана _________ і забезпечувати всім особам, хто знаходиться в межах її _________, права і _________, визнані міжнародним правом, без будь-якої _______, як то: у відношенні раси, кольору шкіри, ______, мови, ________, політичних або інших переконань, національного або _________ походження, станового або іншого становища;

- кожна людина несе _________ стосовно інших людей і того ________ і держави, до яких вона __________;

- держава зобов'язана прийняти ______ й інші заходи, необхідні для забезпечення ________ визнаних прав людини;

- держава зобов'язана _______ будь-якій особі, права якої порушені, ефективні ________ правового захисту;

- держава зобов'язана _________ право людини знати свої _______ і поступати відповідно до них.

2. Розшифруйте абревіатури:

ЮНЕСКО

ЮНІСЕФ

ВООЗ

МОП

ЕКОСОР

3. Встановіть відповідності дат та фактів розвитку прав людини і дитини:

1) Загальна декларація прав людини була прийнята ГА ООН 2) Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод була прийнята 3) Європейська конвенція про здійснення прав дітей була прийнята 4) Міжнародний пакт про громадянські та політичні права та Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права були прийняті 5) Комісія з прав людини ООН почала свою роботу

А) 1996 Б) 1947 В) 10 грудня 1948 року Г) 1966 Д) 4 листопада 1950 року

4. Визначте співвідношення:

4.1. Права людини можна класифікувати:
1) За галузями суспільних відносин: 2) За належністю до соціальних норм-регуляторів 3) За політико-правовим статусом особистості 4) За ступенем персоніфікації суб’єкта 5) За спеціальним суб’єктом-носієм прав 6) За універсальністю і закріпленням у конституціях і міжнародних нормах 7) За можливістю тимчасового обмеження 8) За роллю держави в забезпеченні прав і свобод			А) основні (конституційні) права людини; похідні (неосновні) права Б) природні, моральні норми, писане право, юридичні норми В) права людини, права кожного індивіда, права громадянина, права особи, яка має стійкий правовий зв’язок з державою Г) громадянські, політичні, економічні, соціальні, культурні Д) права біженців, права жінок, права дитини, права інвалідів, права в’язнів, права трудящих-мігрантів Є) індивідуальні, права окремої людини, колективні, права соціальних громад Ж) негативні, позитивні З) абсолютні, відносні
4.2. Права людини включають:
1) Громадянські права 2) Політичні права 3) Соціально-економічні права 4) Культурні права	А) право вільно брати участь у культурному житті суспільства, науковому прогресі, користування його благами, право на захист моральних і матеріальних інтересів автора будь-якої наукової, літературної чи художньої продукції Б) самовизначення, рівність, право жінок, захист дітей, захист меншостей та відсутність дискримінації В) право виконувати роботу, яку людина вільно вибирає чи приймає, право на справедливу платню і розумне обмеження робочого часу, право на об'єднання у профспілки, на медичне обслуговування, право на адекватний стандарт життя (включаючи соціальне забезпечення) та освіту Г) свободу слова, свободу зборів й асоціацій, право брати участь в управлінні своєю країною, право обирати і бути обраним на чесних періодичних виборах, що проводяться шляхом таємного голосування
4.3. Здатності суб'єкта міжнародного права
1) Правоздатність 2) Деліктоздатність 3) Дієздатність		А) здатність нести юридичну відповідальність за скоєні правопорушення Б) самостійне здійснення своїх прав і обов'язків В) здатність мати суб'єктивні права і нести юридичні обов'язки
4.4. Міжнародні договори можна класифікувати за такими критеріями:
1) за колом суб'єктів-учасників 2) за просторовою сферою дії 3) за об'єктом правового регулювання 4) за ступенем доступності 5) за юридичною чинністю 6) за формою договору				А) на відкриті й закриті Б) на міждержавні, міжурядові, міжвідомчі В) на політичні, економічні, з питань наукового, культурного співробітництва і т.д. Г) на багатосторонні і двосторонні Д) на універсальні, регіональні та локальні Є) на письмові та усні
4.5. Повноваження статусів держави
1) Статус асоційованого члена 2) Статус спостерігача 3) Консультативний статус				А) дає право брати участь у роботі міжнародної організації з правом дорадчого голосу Б) надає право державі, не члену організації, а також державі, що є членом організації, але з якоїсь причини не ввійшла до складу керівного органу, брати участь у його роботі, але без права голосу й обрання В) дозволяє державі брати участь у роботі міжнародної організації, але не дає права голосування й обрання у виконавчі органи
4.6. Публікування міжнародних документів
1) Міжнародні договори, що потребують ратифікації, і договори, приєднання до яких або ухвалення яких провадиться від імені України, публікуються 2) Міжнародні договори, що не потребують ратифікації, приєднання до яких або ухвалення яких провадиться від імені уряду України 3) Договори, укладені від імені міністерств або інших центральних органів державної виконавчої влади України					А) публікуються в «Офіційному віснику України», газеті «Урядовий кур'єр» Б) у «Відомостях Верховної Ради України», газеті «Голос України», «Зібранні чинних міжнародних договорів України» В) публікуються в «Зібранні чинних міжнародних договорів України».

5. Оберіть правильні відповіді:

5.1. Серед ознак права та його відмінностей від інших соціальних норм немає:

1) загальнообов'язковий характер;

2) формальна визначеність;

3) гарантоване та забезпечене суспільством;

4) формулювання правил поведінки у вигляді прав і обов'язків.

5.2. Права людини принципово відрізняються від інших прав за двома аспектами (визначте):

1) належать громадянам країни

2) у визначених законом межах вони є невід'ємними

3) основні обов'язки, що випливають з прав людини, покладені на держави та їхні уряди, а не на інших людей

4) основні обов'язки, що випливають з прав людини, покладені на людей

5.3. До «класичних прав» належать:

1) громадянські і політичні права 2) політичні і соціально-економічні права

3) громадянські і соціально-економічні права 4) соціально-економічні та культурні права

5.4. «Соціальні права» включають:

1) громадянські і політичні права 2) політичні і соціально-економічні права

3) громадянські і соціально-економічні права 4) соціально-економічні та культурні права

5.5. Джерелами міжнародно-правових норм з прав людини є:

1) міжнародні конвенції як загального, так і спеціального характеру

2) загальні принципи права 3) рішення всіх міжнародних органів

4) судові рішення та наукові розробки висококваліфікованих спеціалістів з міжнародного права

5.6. Пакти, на відміну від Декларації, є юридично ___________ договорами.

1) обов'язковими 2) не обов’язковими 3) рекомендованими 4) умовними

5.7. Суб'єкт міжнародного права – це

1) носій певних міжнародних прав і обов'язків, що виникають відповідно до розпоряджень міжнародно-правових актів

2) носій певних міжнародних прав і обов'язків, що виникають відповідно до норм міжнародного права або розпоряджень міжнародно-правових актів

3) носій певних міжнародних прав і обов'язків, що виникають відповідно до загальних норм міжнародного права

4) носій певних міжнародних прав і обов'язків, що виникають відповідно до загальних рішень міжнародних органів

5.8. Для того щоб виступати в якості суб'єктів міжнародного права, особи повинні мати певні властивості, до числа яких не належать:

1) певна зовнішня відособленість

2) здатність виробляти, виражати і реалізовувати автономну волю

3) персоніфікація

4) участь у виробленні норм міжнародного права

5.9. Серед елементів, що характеризують суб'єкта міжнародного права, немає:

1) право виступати на міжнародній арені від свого імені

2) право брати участь у створенні норм міжнародного права

3) визнання в якості суб'єкта міжнародного права міжнародними організаціями

4) «підпадаємість» поведінки суб'єкта під дію норм міжнародного права

5.10. Серед міжнародних організацій суб'єктами міжнародного права є:

1) міждержавні міжурядові організації, створювані первинними суб'єктами міжнародного права

2) міждержавні міжурядові організації, створювані будь-якими суб'єктами міжнародного права

3) міждержавні міжурядові організації, створювані національними суб'єктами міжнародного права

4) міждержавні неурядові організації, створювані громадськими групами

5.11. Міждержавні неурядові організації (МНУО) мають спеціальну правосуб'єктність тому, що їм надається:

1) дорадчий міжнародно-правовий статус при міжнародних міжурядових організаціях (ММУО)

2) консультативний міжнародно-правовий статус при ММУО

3) консультативний міжнародно-правовий статус при міжнародних організаціях

4) дорадчий міжнародно-правовий статус при неурядових організаціях

5.12 Особливостями міждержавних міжурядових організацій (ММУО) є те, що вони завжди створюються на основі міжурядової угоди. У той час як МНУО створюються:

1) з ініціативи приватних осіб 2) з ініціативи громадських груп

3) з ініціативи ММУО 4) з ініціативи міжнародної громадськості

5.13. Серед основних прав міждержавних міжурядових організацій немає:

1) право брати участь у створенні міжнародно-правових норм

2) право органів організації на прийняття рішень, обов'язкових для виконання

3) право користуватися пільгами, наданими як організації, так і її співробітникам

4) право розглядати спори між учасниками, а деколи і з державами, що не беруть участь у даній організації

5.14. Серед ознак дійсних міжнародних договорів немає:

1) юридична сила договору не може бути заперечена з погляду міжнародного права

2) юридична сила договору може бути заперечена з погляду міжнародного права

3) договір може породжувати правомірні наслідки для сторін, які домовляються

4) сторони можуть набувати законних прав і обов'язків, на досягнення яких була спрямована воля учасників договору

5.15. Юридична кваліфікація міжнародного правопорушення передбачає встановлення ряду конкретних юридичних фактів:

1) існування конкретної норми міжнародної традиції, положення якої порушене

2) існування поведінки, яку можна поставити за вину конкретному суб'єкту міжнародного права

3) настання шкідливого результату

4) безпосередній зв'язок між поведінкою конкретного суб'єкта міжнародного права і протиправними наслідками, що настали

5.16. Організація «Спостерігач за правами людини» за умов надзвичайної ситуації проводить компанію, спрямовану:

1) на зменшення соціальної підтримки держави, що грубо порушує права людини

2) на позбавлення економічної підтримки держави, що грубо порушує права людини

3) на зменшення військової та економічної підтримки держави, що грубо порушує права людини

4) на позбавлення політичної підтримки держави, що грубо порушує права людини

5.17. До завдань Комісії з прав людини ООН не входить:

1) підготовка дослідження з прав людини, рекомендацій та проектів міжнародних документів

2) розгляд заяв, що торкаються порушення прав людини, повідомлень відносно цих порушень

3) здійснення тісного співробітництва з органами ООН, до компетенції яких входять питання прав людини

4) винесення резолюцій щодо порушення прав людини

5.18. Комітет з прав людини ООН вивчає доповіді, що направляються йому державами, і відправляє їх зі своїми пропозиціями і зауваженнями:

1) в ЕКОСОР 2) в Раду Безпеки

3) Комісії з прав людини 4) Верховному комісару ООН з прав людини

5.19. Зауваження Комітету з прав людини ООН з юридичної точки зору:

1) мають обовязкову силу 2) не мають обовязкової сили

3) носять рекомендаційний характер 4) носять констатувальний характер

5.20. Комітет з прав людини ООН для здійснення контролю за дотриманням Пакту про громадянські і політичні права:

1) розглядає періодичні доповіді, які подаються міжнародними організаціями

2) розслідує випадки порушень Пакту щодо фізичних осіб

3) розглядає скарги однієї держави на другу про порушення прав людини

4) може приймати і розглядати скарги окремих осіб, які стверджують, що вони стали жертвами порушень державою-учасницею закріплених у Пакті прав

5.21. Комітет з прав людини ООН для здійснення контролю за дотриманням Пакту про громадянські і політичні права має повноваження розглядати повідомлення:

1) від окремих осіб, які стверджують, що вони є свідками порушення тією або іншою державою-учасником Пакту будь-якого з прав, зазначених у Пакті

2) від окремих осіб, які представляють інтереси жертв порушення тією або іншою державою-учасником Пакту будь-якого з прав, зазначених у Пакті

3) від окремих осіб, які стверджують, що вони є жертвами порушення тією або іншою державою-учасником Пакту будь-якого з прав, зазначених у Пакті

4) від окремих осіб, які стверджують, що вони є жертвами порушення прав людини тією або іншою державою

5.22. До Комітету з економічних, соціальних та культурних прав держави-учасники зобовязані подавати періодичні доповіді. Після їх аналізу Комітет приймає:

1) резолюцію 2) рішення 3) зауваження 4) рекомендацію

5.23. Комітет з прав дитини ООН на основі вивчення доповідей може виносити:

1) резолюції 2) пропозиції та рекомендації 3) заяви 4) рекомендації

5.24. Комісія по конвенціям та рекомендаціям виконавчої ради ЮНЕСКО має повноваження розглядати скарги про порушення прав людини у галузі освіти, науки, культури, інформації, подані від імені:

1) жертв порушень прав людини

2) жертв порушень, а також груп та недержавних організацій, що мають інформацію про такі порушення

3) груп та недержавних організацій, що мають інформацію про такі порушення

4) міждержавних організацій, що мають інформацію про такі порушення

5.25. Серед функцій Європейської комісії з прав людини немає:

1) відфільтрування скарг (шляхом ухвалення рішення про неприйнятність)

2) виступ посередником у суперечці по справах

3) Комісія розслідує справи про порушення

4) Комісія повноважна сама вчиняти і аргументувати позови в Європейському Суді

5.26. Серед певних правил прийнятності повідомлень, петицій, скарг до ООН визначають:

1) до обігу в ООН повинні бути вичерпані всі доступні внутрішні, національні засоби правового захисту, передбачені законодавством даної держави

2) скарга може бути спрямована проти приватних осіб, суспільних об’єднань

3) скарга може бути не прийнята, якщо виявиться, що дане питання розглядається відповідно до іншої процедури міжнародного розгляду або врегулювання;

4) не приймаються повідомлення, засновані на матеріалах засобів масової інформації

5.27. Компетенція Міжнародного Суду поширюється на суперечки:

1) між державами та приватними особами 2) між державами та національними утвореннями 3) між державами 4) між державами, юридичними особами та громадськими організаціями

5.28. Рішення Міжнародного Суду приймається:

1) 2/3 голосів 2) тільки одноголосно 3) простою більшістю голосів 4) 3/4 голосів

5.29. При поділі голосів Міжнародного Суду порівну:

1) рішення не приймається 2) вирішальний голос належить Генсеку ООН

3) вирішальний голос належить голові 4)рішення приймається на користь позивача

5.30. Держави визнавати юрисдикцію Міжнародного Суду:

1) не зобов'язані 2) зобов'язані

3) зобов'язані за рішенням суду 4) не зобов'язані до апеляції

5.31. Після винесення Міжнародним Судом рішення сторони мають право:

1) опротестувати рішення в Раді Безпеки ООН

2) звернутися в Суд із проханням витлумачити рішення

3) звернутися з проханням про новий розгляд на підставі знову відкритих обставин

4) подати апеляцію Генеральному секретарю

5.32. Якщо яка-небудь сторона в справі не виконує зобов‘язання, покладені на неї рішенням Міжнародного Суду, інша сторона може звернутися до:

1) Ради Безпеки ООН 2) Комісії з прав людини

3) Спостерігача за правами людини 4) Верховного комісару ООН з прав людини

5.33. Комісію по конвенціям та рекомендаціям ЮНЕСКО повноваження розглядати скарги про порушення прав людини у галузі освіти, науки, культури, інформації. Скарги можуть бути подані від імені:

1) держав 2) жертв порушень 3) груп та недержавних організацій 4) приватних осіб

5.34. Згідно ст. 26 Європейської конвенції про права людини: «Комісія може приймати справу до розгляду, тільки якщо були використані усі національні засоби правового захисту відповідно до загальновизнаних принципів міжнародного права, і протягом ____ місяців з дати прийняття остаточного рішення»: 1) 3 2) 4 3) 5 4) 6

5.35. Якщо справу передає в Європейський Суд сам подавець скарги відповідно до Протоколу 9, то група в складі трьох суддів може прийняти одноголосне рішення про те, що справа не буде розглядатися Судом; у цьому випадку рішення в справі приймає:

1) Рада Безпеки 2) Комісія з прав людини

3) Комітет міністрів Ради Європи 4) Міжнародний суд ООН

5.36. Якщо після слухань судді вирішують, що мало місце порушення конвенції, Європейський Суд може надати:

1) рекомендацію-висновок щодо виправлення ситуації в державі-порушниці

2) дозвіл на соціально-економічні заходи щодо держави-порушниці

3) справедливе відшкодування потерпілій стороні

4) дозвіл на політичні заходи щодо держави-порушниці

5.37. Відповідальність за виконання рішень Європейського Суду несе:

1) Комітет міністрів Ради Європи 2) Комісія з прав людини

3) Рада Безпеки 4) Європейський Союз

5.38. Упевнившись у тім, що зацікавлена держава вжила заходів до задоволення позову, Комітет міністрів РЄ приймає:

1) рекомендацію-висновок щодо виправлення ситуації в державі-порушниці

2) звернення до уряду держави

3) рішення про передачу справи до Комісії з прав людини

4) резолюцію про припинення справи

5.39. Згідно Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей, правові підстави виникнення правового зв’язку між дитиною і особою (установою) визначаються відповідно до:

1) законодавства держави, у якій дитина постійно мешкала

2) законодавства держави, у якій дитина мешкала на момент відкриття справи

3) рішення компетентного органу

4) чинного рішення суду або компетентного органу

5.40. Заяви відповідно до Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей направляються до Центральних органів, призначених державами-учасницями для виконання функцій, визначених Конвенцією. В Україні ці функції виконує:

1) Міністерство внутрішніх справ 2) Міністерство закордонних справ

3) Уповноважений Верховної ради з прав людини 4) Міністерство юстиції

5.41 Згідно Конвенції про контакт з дітьми, під контактом не розуміється:

1) перебування дитини протягом обмеженого періоду разом з батьками, а також іншими особами, що мають сімейні зв’язки з дитиною і з якими вона зазвичай не проживає

2) зустріч з батьками, а також іншими особами, що мають сімейні зв’язки з дитиною і з якими вона зазвичай не проживає

3) листування з батьками, а також особами, що мають сімейні зв’язки з дитиною

4) надання інформації батькам, а також іншим особам, що мають сімейні зв’язки з дитиною і з якою вона зазвичай не проживає про дитину, або дитині про таких осіб

5.42. Згідно Конвенції про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей компетентними вживати заходи для захисту дитини чи її майна є:

1) судові або адміністративні органи Договірної Держави звичайного місця проживання дитини

2) судові органи Договірної Держави звичайного місця проживання дитини

3) адміністративні органи Договірної Держави звичайного місця проживання дитини

4) судові, адміністративні або виконавчі органи Договірної Держави звичайного місця проживання дитини

5.43. Конвенція про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей не охоплює питання:

1) право визначати місце проживання дитини

2) зобов’язань щодо утримання;

3) влаштування дитини в прийомну сім’ю або в установи опіки і піклування

4) вжиття заходів з метою захисту особи або майна дитини

5.44. Конвенція про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей застосовується до:

1) усиновлення 2) імені та прізвища дитини

3) набуття повної дієздатності 4) право визначати місце проживання дитини

5.45. Україна визначила коло справ, на розгляд судами яких поширюється дія Європейської Конвенції про здійснення прав дітей, а саме справи, що стосуються:

1) зобов’язань щодо утримання

2) встановлення опіки, піклування над дитиною

3) позбавлення або оспорювання батьківських прав

4) встановлення опіки, піклування над дитиною

5.46. Під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення Європейський суд має визначити, чи має він:

1) достатньо інформації для прийняття рішення

2) достатньо інформації для прийняття рішення в найвищих інтересах дитини

3) достатньо інформації для прийняття рішення в найвищих інтересах прав людини

4) достатньо інформації для прийняття рішення в інтересах обох сторін справи

5.47. Європейський суд має упевнитися, що дитина отримала всю необхідну інформацію про справу, і:

1) проконсультувати дитину безпосередньо або через відповідні служби у справах дітей

2) проконсультувати дитину через відповідні служби у справах дітей

3) надати можливість дитині висловити свою думку

4) надати можливість дитині висловити свою думку

5.48. При розгляді справ, що стосуються дитини, Європейський суд має повноваження:

1) самостійно вживати заходів у встановлених внутрішнім законодавством випадках, коли благополуччю дитини загрожує серйозна небезпека

2) самостійно вживати заходів, коли благополуччю дитини загрожує серйозна небезпека

3) за допомогою Комісії з прав людини визначити доцільність призначення дитині представника

4) за згодою держави вживати заходів, коли благополуччю дитини загрожує серйозна небезпека