4.Тенденції розвитку літературної мови. Ознаки літературної мови.

Літературна мова – унормована стандартизована форма нац. мови, яка має бути основною для спілкування в усіх сферах життєдіяльності людини. Розвиток літературної мови насамперед пов’язаний з розвитком художньої літератури. Сучасна українська літературна мова почала формуватися в 19 столітті. Її започаткував І. Котляревський творами "Енеїда"(1798р.), "Наталка Полтавка" та "Москаль-чарівник". В цих творах письменник використав київсько-полтавську селянську говірку. Вирішальна роль у становленні сучасної української літературної мови належить Т. Шевченкові. Він поєднав народно-розмовну мову з засобами українського фольклору і старослов'янськими елементами урочистого стилю, пов'язаними з біблійною тематикою.

Основні ознаки літературної мови: 1)унормованість, тобто наявність мовних норм (мовна норма – система правил реалізації мови, встановлених на певному суспільному розвитку як взірець); 2)стандартизованість – наявність мовних засобів, чітко визначених знаків та звуків показують мову як цілісну систему; 3)наддіалектність – вона є вищою формою мови, незважаючи на походження; 4) поліфункціональність – наявність багатьох функцій літературної мови; 5)стилістична диференціація (поділ) – наявність стилів мовлення у мові; 6)наявність усної та писемної форми.

5.Мовна норма. Норми літературної мови.

Мовна норма – система правил реалізації мови, встановлених на певному суспільному розвитку як взірець. Головні ознака мовної норми — унормованість, обов'язкова правильність, точність, логічність, чистота і ясність, доступність і доцільність. Основні мовні норми: 1)орфоепічні – правила вимови (молод'ба); 2) акцентуаційні – норми, які визначають правильний словесний наголос (виходити- виходити); 3) орфографічні - норми написання слів; 4) лексичні - норми розрізнення значень і семантичних відтінків, закономірності лексичної сполучуваності(коса – косити, коса – дівчини); 5)граматичні – правила утворення форм слів( яблуко-яблука-яблуком…); 6) синтаксичні – норми, які регулюють побудову словосполучень і речень); 7) пунктуаційні - норми вживання розділових знаків; 8) стилістичні - норми використання мовно-виражальних засобів у конкретному лексичному оточенні, відповідній ситуації спілкування.

6.Стилі сучасної української літературної мови.

Мовний стиль – це сукупність засобів, вибір яких зумовлюється змістом, метою та характером висловлювання. Розмовний стиль - найдавніший, виник з потреби спілкування. Художній стиль - відображає багатство національної мови; це поєднання всіх мовних стилів з погляду лексики, граматики, одна з його особливостей - вживання художніх засобів. Науковий стиль - це повідомлення з науковою інформацією, які вимагають логічного викладу на лексичному та граматичному рівнях; характеризується вживанням термінологічної лексики, розгорнутими складними і складнопідрядними реченнями, відповідними фразеологізмами; документуються твердження, обов'язкові посилання, а також цитати. Публіцистичний стиль - призначений інформувати суспільство про факти, явища і формувати громадську думку. Офіційно-діловий стиль - це прийоми використання мовних засобів під час документального оформлення актів державного, суспільного, політичного, економічного життя, ділових стосунків між окремими державами, організаціями та членами суспільства у їхньому офіційному спілкуванні.