1.Предмет та завдання курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням)».

Предметом дослідження курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням)» є фахова мова – терміни та професіоналізми, професійне усне та писемне мовлення. Основні завдання: 1)сформувати переконання про єдність мови та професії; 2)сформувати уміння складати тексти офіційно-ділового та наукового стилю, правильно використовувати термінологічну лексику; 3)будувати своє мовлення залежно від виду та типу мовлення; 4)формувати систему мовних засобів, необхідних для професійного мовлення; 5)структурувати текст, визначити основні тези; 6)вести на професійному рівні ділову бесіду, переговори, конференції, виступати перед великою аудиторією; 7)правильно та грамотно оформлювати документ. Основною метою мовної підготовки фахівця є формування мовної та мовленнєвої компетенції спеціаліста.

2.Роль і значення мови у суспільному житті. Функції мови.

Мова як явище антропологічне та суспільне сприяє адаптації людини, а також її соціалізації. Мова виступає якісною характеристикою особистості та народу. Саме мова є основним фактором обєднання нації, засобом державотворення, оскільки мова відображає тип національного мислення, прояв нац. філософії та психології. Оскільки мова — явище системне, усі її функції виступають не ізольовано, а проявляються в тісній взаємодії. Відмінність чи неповнота використання якоїсь із них згубно впливає на мову в цілому, а це, у свою чергу, відбивається на долі народу. Мова як сусп. явище виконує такі функції: 1)комунікативна – функція спілкування); 2)мислетворча - реалізується в тому, що, формуючи думку, людина мислить мовними нормами; 3)номінативна (називна) - усе пізнане людиною одержує від неї свою назву і тільки так існує у свідомості; 4)пізнавальна - є своєрідним засобом пізнання навколишнього світу; 5)виховна; 6)естетична - полягає в тому, що вона є першим джерелом культури, знаряддям і водночас матеріалом створення культурних цінностей; 7)фатична - це функція встановлення контактів, звертання уваги на себе; 8)магічна – проявляється у тому, що слова здатні викликати уявлення, образи предметів, істот, які не існують взагалі; 9)державотворча - мова як одна з головних ознак кожної нації, яка поєднує минуле із сучасним.

3.Державотворча роль мови. Мовна політика в Україні.

Державотворча роль української мови відбивається в таких моментах:1)мова як одна з головних ознак кожної нації є її генетичним кодом, який поєднує минуле із сучасним, програмує майбутнє і забезпечує буття людської спільноти у вічності; 2) у витворених протягом віків різноманітних формах буття української мови зберігаються історична пам’ять і досвід нації, глибинні витоки її світоглядних і моральних цінностей, віддзеркалюються національні традиції і узвичаєння, звичаї і навички, тобто ознаки, що притаманні саме цій спільноті; 3) одночасно українська мова створює той мовний простір, який є природнім середовищем буття української нації. Його збереження є неодмінною умовою самого її існування і базовою матеріальною гарантією забезпечення мовних прав українців; 4) українська мова – невід’ємний державницький атрибут, що зберігає свою історичну спадкоємність від давньокиївської доби. Як мова найчисленнішого, найстаршого, автохтонного і титульного етносу українська мова відповідно до загальноприйнятої світової практики виконує функцію єдиної державної мови в Україні.

Державна мовна політика має бути спрямована на підтримку і збереження української мови в середовищі українських спільнот за межами України шляхом надання відповідної допомоги культурно-освітнім закладам українців в інших державах. Державна мовна політика України спрямована на досягнення таких цілей: - утвердження укр. мови як державної у всіх сферах суспільного життя на всій території; - посилення функції державної мови як мови громадянства –як засобу зміцнення державної єдності України; - утвердження укр. мови як мови міжетнічного спілкування; - підтримання мовного розмаїття України та міжкультурного діалогу; - сприяння підвищенню загальної мовної культури громадян; - запобігання дискримінації за мовною ознакою та запровадження заходів позитивної дискримінації щодо мов, які потребують особливого захисту, зокрема щодо української мови в деяких регіонах України.