17. Фракционный состав гумуса

Органическая масса, которая накапливается на поверхности и в разных слоях почвы после отмирания растений и почвенных организмов в дальнейшем подвергается различным процессам преобразования и трансформации, что бы образовать фракционный состав гумуса.

18. Экологическая роль гумуса

Гумус влияет на жизнь биоты в почве, на экологические функции почвы, на поддерживание равновесного состояния в почвах, препятствуя их деградации.

Энергию органического вещества почв для осуществления жизненных процессов используют микроорганизмы и беспозвоночные животные для фиксации азота и для многих других процессов. Поэтому поддержание запасов гумуса в почвах — актуальная проблема современного земледелия. Во многих регионах земного шара содержание гумуса в почвах за последние 30-40 лет уменьшился на 30%. Гумусные вещества улучшают физические свойства почвы. Почвы с высоким содержанием гумуса имеют широкий диапазон физической спелости, то есть их можно обрабатывать в широком интервале влажности. Такие почвы требуют меньших затрат на механический возделывание. По данным И. В. Кузнецовой, повышение содержания гумуса в дерново-подзолистых почвах до 5-6% способствует повышению оструктурености почвы до 50%. Одновременно увеличиваются пористость, влагоемкость и емкость поглощения почвы.

19. Регулирование содержания гумуса

20.см 18

21. Грунтоутворюючий процес

складний природний процес утворення грунтів із гірських порід, їх розвиток, функціонування і еволюція під дією комплексу факторів грунтоутворення.

22. Первинний грунтоутворюючий процес, по суті, збігається з вивітрюванням, в цей період грунт фізично суміщений з корою вивітрювання. В подальшому вивітрювання і грунтоутворення розділяються в просторі і часі: грунт формується у верхній частині кори вивітрювання гірських порід. В абіотичний період розвитку земної поверхні вивітрювання відбувалось без грунтоутворення. Існувала кора вивітрювання, але грунту не було. Фактори й агенти вивітрювання і грунтоутворення одні й ті самі.

23. Стадія початкового (або первинного) грунтоутворення на скельних гірських породах, має назву первинного грунтоутворення. Вона досить довга, оскільки властивості грунтового тіла, характерні для зрілого грунту, ще не сформувалися, характеризується малою потужністю субстрату, який охоплюється грунтоутворенням, повільною акумуляцією елементів грунтової родючості. Профіль дуже слабко диференціюється на генетичні горизонти.

Стадія рівноваги – стан клімаксу, протягом якого підтримується динамічна рівновага грунту з середовищем, тобто з існуючим комплексом факторів грунтоутворення.

24. Розвиток і еволюція грунтів і грунтового покриву в цілому на земній поверхні протікає не випадково, а у відповідності з загальною історією ландшафту. Вона визначається глобальними геологічними процесами (тобто кліматичними, тектонічними та морфоструктурними процесами).

Грунтоутворення розглядається як співвідношення процесів виносу і акумуляції речовин (виносяться одні речовини, а накопичуються інші.

25. Абсолютна акумуляція речовин при грунтоутворенні – це надходження речовин до грунтоутворюючої породи з атмосфери чи гідросфери і накопичення їх у грунті, що формується.

У грунтах накопичується вуглець (фотосинтез – утворення біомаси – відмирання біомаси – розклад – гуміфікація – гумусонакопичення), азот (азотфіксація – поглинання організмами – відмирання біомаси – нітрифікація, амоніфікація), водорозчинні солі, гіпс, вапно, сполуки заліза, кремнезем (із грунтових вод, особливо при випітному водному режимі

26. Відносна акумуляція речовин при грунтоутворенні – це залишкове накопичення в результаті виносу яких-небудь інших речовин.

Наприклад, виніс лугів, лужних земель і кремнезему може відносно збагачувати грунт окислами алюмінію. Відносна акумуляція речовин – це завжди наслідок елювіального процесу. Під останнім розуміють низхідне переміщення речовин в грунті при промивному режимі і частковий або повний винос в нижню товщу або за її межі ряду сполук, солей лугів і лужноземельних металів. Елювіюванню можуть також піддаватися сполуки заліза, алюмінію, марганцю, фосфору, сірки і в деяких випадках кремнію (при алітизації). Елювіюванню можуть піддаватися і тонкодисперсні мінерали.