6. Використання тропів і риторичних фігур у промові

Троп (від грец. «зворот») — вживання слова чи виразу в переносно¬му, образному значенні. Він є обов’язковим елементом поетичної мови і нерідко - красномовства, його мйжна назвати формою худо¬жнього мислення. Тропи звичайно поділяють на два розряди: прості (епітет і порівняння) і складні (метафора, уособлення, алего¬рія та інші).

Порівняння - це зіставлення одного предмета з іншим на основі їх спільної ознаки. Наприклад, «Шумлять роки, мов на вітру то¬полі», «Діточки як квіточки». Порівняння допомагають уявити об’єкт розмови.

Епітет (від грец. «додаток») - образно визначає річ, людину чи дію, підкреслюючи найбільш характерну чи вражаючу якість. Різновидністю епітета є оксюморон - поєднання несумісного. На¬приклад, палаючий лід, блакитна кров, прямий як кочерга.

Метафора (від грец. «перенесення») - перенесення значення (ознаки) слова за принципом подібності з іншим. Наприклад: «Швидко облетіла добра звістка село». Метафора за.своєю суттю є скороченим порівнянням.

Уособлення - надання неживим речам або природним явищам людських рис. Часто використовується в казках: лисичка-сест- ричка, вовчик-братик.

Персоніфікація(вщ ля?, «персона» і «робити»)-колиабстра¬ктне явище набуває рис живої особи. Наприклад: «Туга зійшла по Руській Землі» («Слово о полку Ігоревім»).

Алегорія (від грец. «іносказання») - зображення абстрактно¬го поняття чи явища через конкретний образ; Наприклад: сокіл - алегорія сміливості; віслюк - упертості; лисиця - хитрості.

Символ (від грец. «умовний знак») - це багатозначна метафо¬ра. Головною відмінністю символу від алегорії є те, що кожен може розшифрувати' символ по-своєму, оскільки він багатозначний. Наприклад, зоряне небо сприймається як символ духовної висо¬ти, квітуча калина - символ дівочої чистоти.

Метонімія (від грец. «перейменування») - перенос назви з одного предмета на інший на підставі суміжності значень. Напри¬клад: глек молока (посуд для їжі, міра їжі); читати Шевченка (як сам автор, так і його твори).

Синекдоха (від грец. «співвідношення») - різновид метонімії, перенесення значення з одного слова на інше на основі кількіс¬них відношень: частина замість цілого, ціле замість частини, од¬нина замість множини, множина замість однини. Наприклад: до¬шкільник тепер вже зовсім не той; перекинутися словом.

Гіпербола (від грец. «перебільшування») - художнє перебіль¬шення, укрупнення: «Лежить Ася - простяглася, а встала - до неба дістала». Гіпербола часто використовується в казках для зо¬браження богатирів і їхньої сили, наприклад, Вернидуб, Кожу¬м’яка.

Літота (від грец. «простота») - художнє зменшування. На¬приклад: Від Глухова до Путивля рукою подати. Від кохання до ненависті один крок.

Літота - протилежний до гіперболи троп, але вони тісно по¬в’язані і можуть використовуватися навіть для висловлювання однієї думки. Наприклад: «Від п’ятирічної дитини до мене - один крок, а від мене до неї - ціла вічність» (Л. Толстой).

Перифраз (від грец. «біля, навколо» і «кажу») - описовий зво¬рот мовлення, що вживається для того, щоб надати реченню більшої виразності, уникнути повторення. Наприклад: Засновник «школи під голубим небом», тобто В. Сухомлинський, педагог-гуманіст.

Евфемізм (від грец. «добре» і «слово») - заміна табуйованих слів описовими синонімічними словами. Наприклад: «жмурик» (мрець), «бабки» (гроші), «базар» (розмова) тощо.

Амфіболія (від грец. «двозначність») - троп, у якому спосте¬рігається гра незрозумілим значенням слова. Наприклад: Заєць в тролейбусі, ведмідь на пасіці.

Риторичні фігури - це засіб підсилення емоційного впливу художньої та ораторської мови, побудований на застосуванні син¬таксичних конструкцій, відмінних від порядку слів, узвичаєного даною мовою.

До риторичних фігур, які визначають синтаксичний рівень промови відносять: полісендитон, асиндетон, зевгму, синтаксич¬ний паралелізм, хіазм, симплоку.

Полісендитон (від грец. «багатосполучниковість»). Він надає стилю урочистості та значущості. Наприклад: І сивий ветеран, і зрілий чоловік, і юнак, і шестирічний хлопчина - усі схилили голови у хвилину мовчання біля пам’ятника загиблим воїнам.

Асиндетон (від грец. «безсполучниковість») може передава¬ти статичність зображуваного явища, описуючи його з різних бо¬ків, або його внутрішню динаміку. Наприклад: Прийшов, поба¬чив, переміг.

Зевгма (від грец. «зв’язок») - підпорядкування слів, слово¬сполучень одному узагальнювальному слову. Наприклад: Так як не загинув ні на війні, ні від звіря, ні від води, ні з коня падаючи, так і з вас ніхто не може скалічитись чи забитись, коли не буде Божого повеління («Повчання Володимира Мономаха дітям»).

Синтаксичний паралелізм — повторення однакової структу¬ри речень. Наприклад: Паси, щоб вигодувати; не паси, щоб озо¬лотити.

Хіазм (від грец. «зворотний») - порядок слів, за якого спосте¬рігається синтаксичне «перехрещення» на зразок літери X.

Наприклад: Ми живемо не для того, щобїсти, а їмо для того, щоб жити.

Симплока (від грец. «сплетіння») - збіг у паралельних струк¬турах початку, кінця або середини. Наприклад: Може, він у май¬бутньому стане вчителем?! Може — композитором?! Може, худож¬ником?!

До фігур, що презентують стилістичний рівень промови від¬носять: риторичні вигуки, риторичні звертання, риторичні пи¬тання, антитезу, іронію, каламбур, парадокс, епістрофу, діафо- ру, анафору, епіфору, анадиплозис, інверсію, обрив, апосіопе- зу, еліпс, паралепсис, алюзію, ремінісценцію, аномінацію, гра¬дацію.

Найголовніші види риторичних фігур: анафора (у тому її різ¬новиді, коли повторюються цілі частини синтаксичної конс¬трукції), інверсія тощо. Особливо широко застосовуються рито¬ричні запитання, коли розповідні речення подаються у формі діа¬логу або уривка з діалогу.

Риторичні вигуки - це гасла в чистому вигляді, наприклад: Бережіть природу!

Риторичні звертання виражають емоційне ставлення орато¬ра до об’єкта його промови. Наприклад: «Вчителько моя, зоре сві¬това, раднице моя». До них належать й етикетні формули: Шанов¬не зібрання.'

Риторичні питання - питання, відповідь на які вже закла¬дено в самому питанні, або відповідь не потрібна. Вони передають роздуми автора, наприклад: « Так хто ж народ оцей поставив, щоб танцював він на мечі?» (П. Тичина).

Антитеза (від грец. «протиставлення» ) - це протиставлення антагоністичних явищ. Наприклад: Ні вашим, ні нашим. Моло¬дець проти овець, а проти молодця і сам вівця. .

Іронія (від грец. «прихована насмішка») - фігура, за допомо¬гою якої авторові легко натякнути на своє ставлення до об’єкта, дати зрозуміти, що він критично ставиться до зображуваної ним людини чи явища, хоча прямо цього не висловлює. Наприклад: Де нам, дурням, чай пити?

Каламбур (від франц. «гра слів») - це гра омонімією слова, яка має відтінок комізму. Наприклад: Останній зовсім не обо¬в’язково буде останнім.

Парадокс (від грец. «дивний», «неочікуваний»)-ценеочіку- ване судження, висновок, що різко розходяться із загальноприй¬нятою думкою чи логікою попереднього тексту. Наприклад: Я знаю, що я нічого не знаю (Сократ).

Епістрофа (від грец. «обертання», «поворот назад»)-ритори¬чна фігура, що складається з повторення одного й того ж самого слова чи звороту. Наприклад:

«Хто заплаче надо мною,

Як рідна дитина?

Хто посадить на могилі Червону калину?» ( Т.Г. Шевченко)

Анаколуф - неузгодженість членів речення в числі, відмінку. Наприклад: «Тільки тьма й неволя п’є народну кров».

Діафора (від грец. «розрізнювати») - це різновид повтору: повторюються слово чи вираз, які щойно прозвучали, але вони набувають більш експресивного звучання. Наприклад: Вона пе¬реконувала себе, що покидає країну не надовго. Не надовго - озна¬чало назавжди.

Анафора (від грец. «винесення вгору») - лексико-синтаксич- не повторення слів чи словосполучень на початку прозаїчних ре¬чень. Наприклад:

Якби знала, що покине, - Була б не любила;

Якби знала, що загине, -

Була б не пустила (Т.Г.-Шевченко)

Епіфора (від грец. «після» і «той, що несе») - зворотний ана¬форі прийом, повторення тих самих слів у кінці речень. Напри¬клад: Щира синівська дяка - тобі, матінко! Вірна любов і низь¬кий уклін до землі - тобі, матінко!

Анадиплозис(відгрец. «подвоєння»)- лексико-синтаксичне повторення слова (словосполучення) у кінці рядка (речення), яке ніби підхоплюється на початку наступного речення. Наприклад: Найбільший скарб народу — це його діти. Діти - сьогодення і майбутнє країни!

Інверсія (від лат. «перестановка»)-незвичайний, нехаракте¬рний для національної мови порядок розташування слів. Напри¬клад: Бачити наречену до весілля в білій сукні не годиться, то прикмета погана.

Обрив - перервана мова: йдеться про щось одне, а потім пере¬водиться на інше. Наприклад: Згадала вона облитий цвітом ви¬шневий садочок в селі... потім гамірливу вулицю Києва.

Апосіопеза (замовчування) - обрив, що містить у собі підтекст. Наприклад: їм би жити й жити..., а вони поклали свсіі голівоньки на цьому полі. Я б сказала чому проти застосування цього мето¬ду, але...

Еліпс (від грец. «вада», «дефект») - опускання окремих членів речення аж до головних. Наприклад: До маленьких (квіток) сама нахилюсь, до високих - очима докину (Леся Українка).

Паралепсис (від грец. «пропуск») - фігура, яка утворюється, коли оратор повідомляє саме про те, що начебто намагався прихо¬вати. Наприклад: Удаве, мавпочка не отримала твого привіту, тому що дехто, не будемо говорити хто, хоча це й було слоне¬ня, його загубило.

Алюзія (від лат. «натяк») - натяк на якийсь відомий факт. Наприклад: ахіллесова п’ята, сизифова праця. Хороший педагог знає ахіллесову п’яту кожного свого вихованця.

Ремінісценція (від лат. «спогад») - відгомін вже добре відо¬мого тексту, який у всіх напам’яті. Наприклад: Дорогі випуск¬ники, хочеться вірити, що ви будете згадувати своїх педагогів не¬злим, тихим словом.

Аномінація (від лат. «перейменування») — створення нового слова на основі двох інших-, відомих слів. Наприклад: перукар¬ня + перекур = перекурня; прихватизація тощо.

Градація (від лат. «поступовість») - стилістичний прийом, що дає змогу відтворити вчинки, думки, почуття або події в роз¬витку.

Видами градації є клімакс і антиклімакс. Клімакс - розташу¬вання слів за семантикою зростання, накопичення. Наприклад: Ігри дітей на незавершених будівельних об’єктах можуть призве¬сти до травми, каліцтва, а то й смерті.

Антиклімакс - розташування слів за семантикою послаблен¬ня, або й навіть втрати ознаки. Наприклад: Опівдні сонце неми¬лосердно пекло, по обіді добре гріло, а під вечір ласкаво огорта¬ло нас приємним теплом.