4. Типи промов за знаковим оформленням

За знаковим оформленням розрізняють промови, які:

1) читаються за конспектом;

2) готують заздалегідь, але не вчать напам’ять;

3) готують заздалегідь і вчать напам’ять;

4) імпровізовані.

Промови, які читають за конспектом. Якщо ситуація ви¬ступу перед публікою вимагає дуже точного слововживання, то використовуються промови, які читаються за конспектом, напри¬клад: офіційна політична промова, офіційний документ - запо-віт, наукова доповідь на конференції, студентський реферат, ви¬ступ на батьківських зборах в ДНЗ, виступи в засобах масової ко¬мунікації.

Такі промови, як правило, містять велику кількість дат, імен, специфічних термінів, які запам’ятати дуже важко, та й навряд чи потрібно. Тому науковий текст, викладений на папері, дає змогу логічно скомпонувати матеріал, чітко зробити умовиводи. Конс¬пект дозволяє виступаючому співвіднести промову з часом, який відведено на її виголошення.

Готуючи конспект такої промови, слід розбірливо написати текст, підкреслити головне, розставити правильні наголоси. При¬йнято вважати', що темп читання, коли проговорюється ЗО рядків тексту за 2 хвилини, є оптимальним.

Промови, які готують заздалегідь, але не вчать напам’ять. Великі за обсягом виступи на 1-2 години напам’ять не вчать. На¬приклад, текст лекції, уроку. Оратор запам’ятовує значний нау¬ково-інформаційний матеріал, але не дослівно. Перед аудиторією він викладає його «з пам’яті», іноді імпровізуючи, що «оживлює» спілкування з аудиторією і підкреслює ерудицію оратора. Під час такого виступу оратор може користуватися короткими записами

- тезами, планом, цитатами, статистичними даними. Готуючись до такого виступу, оратор повинен систематизувати матеріал, га¬рно засвоїти основні моменти, уявити загальну канву виступу.

Промови, які готують заздалегідь і вчать напам’ять. Бу¬вають випадки, коли промову читати недоцільно, але одночасно треба точно зберегти її зміст. Наприклад, під час виголошення ві¬тальних промов. Такі промови не бувають довгими. Текст такої промови пишеться, а потім вчиться напам’ять. Якщо оратор гар¬но володіє текстом, то він може більше уваги приділити його ви¬голошенню. Подібні промови виголошуються в інтонаціях щи¬рості й душевної відкритості.

Імпровізовані промови (експромти). Ці промови виникають самі по собі, спонтанно і диктуються ситуацією. Наприклад, від¬повідь на образу - захист (апологія), виступ на зборах, засідан¬нях. Проте слід пам’ятати, що найкращий експромт -- той, що за-здалегідь підготовлений. Це означає, що, ідучи на зібрання, ора¬тор повинен добре орієнтуватися в проблемі, яка обговорювати¬меться, знати особливості людей, які братимуть участь у засіданні. У професійній діяльності вихователь ДНЗ може використовувати промови-експромти на педагогічних радах, під час обговорення відкритого заходу, під час семінарів-практикумів, тренінгів з про¬блеми спілкування, у процесі взаємодії з батьками вихованців.

Майстерність промовця виявляється в тому, що він завжди може перейти від одного типу промови до іншого, оскільки ко¬жен тип промови має свої переваги і недоліки. Успіху досягає той промовець, який оптимально поєднує елементи різних промов за¬лежно від мети, яку ставить перед собою, і аудиторії, перед якою виступає.