2. Основні шляхи поповнення термінолексики

Зміна історичних умов, розширення міжнародних контактів та інтенсивність інформаційних процесів зумовлюють появу великої кількості нових слів у лексиці української мови. Нові терміни творяться за допомогою відомих способів словотвору, а також активно запозичуються з інших мов.

Ми виділяємо два основні способи термінотворення:

1. Використання внутрішніх ресурсів мови (морфологічний, семантичний, синтаксичний словотвір);

2. Запозичення термінів і терміноелементів (як з інших мов, так і з інших терміносистем).

2.1 Способи творення термінів

2.1.1 Морфологічний спосіб творення термінів.

Значна частина термінів-слів у складі сучасної сільськогосподарської, технічної та економічної термінології української мови утворена за допомогою морфологічного способу, який полягає в поєднанні афіксальних морфем з кореневою або похідною частиною слова в одне слово за певними словотворчими моделями, правилами, тенденціями, що існують у даній мові на різних етапах її розвитку.

Найпродуктивнішим різновидом морфологічного способу творення зазначених груп термінів є суфіксація. Значно менше в цій функції використовується префіксація.

Серед суфіксів-компонентів українських термінів, утворених морфологічним способом, виступають як власне українські -ість, -ств/о/, -уванн/я/ тощо, так і інтернаціональні -ізаці/я/, -изаці/я/ тощо.

Утворення українських сільськогосподарських, економічних та технічних термінів шляхом суфіксації помітна тенденція до концентрації активного словотворення в небагатьох типах. На сучасному етапі розвитку української мови при утворенні термінів найбільш активно використовуються суфікси -нн/я/, -тт/я/, -анн/я/, -янн/я/, -інн/я/, -енн/я/, -єнн/я/, -ість, -ств/о/, -цтв/о/, -ач, -ник, -льник, -ар, -ець, -ій, -ак.

Для назв дії в українській мові широко використовуються віддієслівні іменники на -нн(я), -тт(я), -анн(я), -янн(я), -інн(я), -енн(я), -єнн(я): обробляння, пакування, гноїння, годування, живлення, підсадження, затримування.

Оскільки відтінок значення віддієслівного іменника залежить від виду дієслова, від якого цей іменник утворено, то треба завжди пам'ятати, що віддієслівні іменники недоконаного виду в науково-технічній термінології вживаються в трьох основних значеннях:

• Для назв спонтанних фізичних або хімічних процесів, наприклад: коливання, намагнічування, розтягування;

• Для назв технологічних операцій, наприклад: годування, живлення, вакуумування, боронування;

• Для назв математичних операцій: додавання, ділення, віднімання. Базою для термінів цього типу є як основи дієслів інтернаціонального походження з українським суфіксом -ува-, так і основи дієслів, утворених суфіксально-префіксальним способом від власне українських іменників: баланс -балансувати - балансування, брунька - брунькувати - брунькування, гальмо - гальмувати - гальмування, світло - освітлювати - освітлення тощо.

Суб'єкт дії часто позначають віддієслівним іменником, який утворено від основи дієслова здебільшого недоконаного виду за допомогою суфіксів -ач, -ник, -ар, -ич, -ець, -ій, -ак.

Одним із найпродуктивніших є суфікс -ник та його похідні -льник, -івник: шкодити - шкідник, досліджувати - дослідник, стогувати - стогувальник, лущити - лущильник.

Назва суб'єкта дії активно утворюється за допомогою суфікса -ач/ -яч: сівач, обприскувач, навантажувач, накопичувач, причіплювач, розкидач, змішувач. Нові дослідження з іменникового словотвору засвідчують істотне розширення сполучуваності суфікса -ач з префіксальними дієсловами недоконаного виду.

Типовим для термінів зазначених груп є також суфікс -ість, за допомогою якого від прикметникових основ утворюються іменники жіночого роду для вираження ознаки, абстрагованої від предмета. Терміни із суфіксом -ість здебільшого творяться шляхом приєднання цього суфікса до основи тих прикметників, які, в свою чергу, походять від власне українських або запозичених іменників: волога - вологий - вологість, прибуток - прибутковий - прибутковість, продукт - продуктивний - продуктивність, плід - плодючий — плодючість, удій - удійний -удійність.

Продуктивними для термінотворення української мови є й суфікс -ств/о/ та його варіанти -цтв/о/, -зтв/о/, за допомогою яких утворені такі терміни-абстрактні іменники середнього роду: бавовництво, насінництво, рільництво, рослинництво, хмілярство, виробництво.

Назви сільськогосподарської техніки творяться переважно суфіксальним способом від назв суб'єктів дії за допомогою суфікса -к(а): дробити - дробар - дробарка, жати - жнивар - жниварка, косити - косар - косарка, молотити - молотар - молотарка.

Наслідок події позначають іменниками, які утворюють здебільшого від дієслів недоконаного виду (переважно від тих, що позначають багаторазову дію. або тих варіантів, що мають префікси). Ці іменники творяться безафіксним способом: умолотити - умолот, зчепити - зчеп, намолотити — намолот, зламувати – злам, прирости - приріст.

Менш поширеним є префіксальний спосіб творення сільськогосподарських, технічних та економічних термінів. До твірної основи може приєднуватись як український, так і іншомовний префікс: роз-, без-, де-, без-, анти- і под.

Без- "виключення певних властивостей, ознак": безтранспортний (спосіб), безвідвальне (розпушування), безшовне (зварювання).

Роз- "зворотна дія": розшифрування, розвантажування, розкручування.

Де- "заперечення, погіршення, рух донизу": демонтаж, десульфатизація, девальвація.

Анти- "протилежність, протидія стосовно кого-, чого-небудь": антикорозійне покриття, антикоагулянт, антидетонатор.

Помітне місце в сільськогосподарській, економічній, технічній терміносистемах займають терміни-композити, утворені за допомогою осново- і словоскладання: вантажопідйомність, гичкоріз, зерновловлювач, молокопереробний, рослинопідживлювач, ряснолистий, повітроочисник, снопов'язалка, чистосортний, ямкокопач тощо.

Складні слова допомагають точніше розкрити понятійну сутність терміна, до них, звичайно, належить і словоскладання: бункер-накопичувач, підкормлювач-обприскувач. При словоскладанні виникає нова якісна одиниця, що характеризується суцільнооформленістю, а іноді й новим значенням.

Отже, морфологічний спосіб творення термінів був і залишається одним із найзначніших джерел збагачення української термінології. Одна з основних причин його продуктивності полягає в тому, що у морфологічній структурі термінів, утворених шляхом афіксації, закладені основи структурної систематизації, а це має надзвичайно важливе значення для термінології.