2.5 Виразність знімка

При кадруванні потрібна відома сміливість. Так, при зйомці з верхньої точки мітингів, зборів, демонстрацій не обов'язково знімати всю площу; краще сфотографувати найбільш цікаву частину площі, повністю заповнену народом. Знімок вийде виразнішим.

При кадруванні виробничих знімків слід пам'ятати, що часто характерна і знайома деталь предмету може сповна замінити зображення всього предмету (наприклад, по грифові музичного інструменту ми взнаємо самий інструмент, і т. д.).

Інколи після кадрування лінії обрізів нового знімка виявляються непаралельними лініям меж повного кадру. Виходить так званий «перекіс», при якому вертикально розташовані об'єкти виходять нахиленими, а лінія горизонту йде під гострим кутом до нижнього і верхнього країв кадру. Явище «перекосу» можна отримати і при самій зйомці — для цього досить декілька нахилити камеру набік.

Як художній засіб композиції «перекіс» таїть в собі небезпеку, особливо для початкуючих фотографів. До нього слід прибігати з великою обережністю. Не можна допускати «перекіс», коли сюжет складають впадаючі в очі об'єкти, що розташовані вертикально і горизонтально: будівлі, статуї, труби і т. д., або коли композицію знімка визначає лінія горизонту, особливо в рівнинній місцевості. Всі предмети при «перекосі» в таких знімках здаватимуться «падаючими», і подібні знімки викличуть у глядача роздратування і подив. Але якщо предметів, розташованих строго по вертикалі, в знімку немає і якщо лінія горизонту виражена в кадрі неяскраво, легкий «перекіс» не сприймається як протиприродне явище.

При «перекосі» в кадрі опиняється більше ліній, що йдуть під гострим кутом до обрізів знімка, що інколи додає кадру динамічність.

У завершення цього розділу слід відмітити, що всі види мистецтва розвиваються в тісній взаємодії. У пошуках образотворчих засобів фотографи звертаються до суміжних мистецтв.

Дуже корисно вивчати композицію окремих картин художників як минулих століть, так і сучасників, накидаючи на аркуші папери схеми — поєднання лінійних і тональних елементів. Аналіз картин живописців, як і аналіз робіт кращих майстрів фотомистецтва, навчить фотографа знатися на робочому методі художників, поповнить його знання, і, що особливо важливе, допоможе вихованню своєрідного «відчуття композиції кадру».

ІІІ РОЗДІЛ

3.1 Створення ілюзії простору в міському пейзажі

Глибина простору в пейзажі. З цією проблемою стикався практично кожен фотограф, що пробує свої сили в пейзажній фотографії. Знятий нами дивовижної краси захід або чудовий весняний луг, який вразив уяву і змусив тремтіти наше серце в естетичному екстазі, на фотопапері раптом втрачав свою чарівність. Перетворювався на сумну, нічим не привабливу картинку.

Так в чому ж був допущений прорахунок? На жаль, фотографія, як засіб передачі простору, є більш простим за своєю природою. Реальний світ трьохмірний, у той час як паперовий фотознімок може відображати тільки два виміри - висоту і ширину. І як наслідок, передати глибину зображуемого він не може.

Але ще художники епохи Відродження помітили, що існує ряд прийомів, які в силу особливостей людського сприйняття створюють у глядачів ілюзію об'ємного простору.

Я хотіла би розглянути іх