- •Сутність поняття „фінансова послуга” та її взаємозв’язок з фінансовими категоріями.
- •Елементи ринку фінансових послуг.
- •Фінансові послуги в системі ринкових відносин.
- •Види фінансових послуг та сфера їх надання. Характеристика послуг та, зокрема, фінансових послуг в україні (показати за допомогою ввп та зайнятості).
- •Специфіка надання фінансових послуг.
- •4.Фп з управління ризиком.
- •6. Фін.Послуги на ринку похідних фінансових інструментів.
- •Рфп як складова економіки україни, фактори впливу на нього, перспективи розвитку.
- •Сутність, учасники і моделі фінансових ринків.
- •Функції ринку фінансових послуг та його структура.
- •Конверсійні операції на валютному ринку. Клірингові розрахунки.
- •Особливості організації та функціонування інфраструктури ринку цінних паперів.
- •Інфраструктурна база біржової та позабіржової діяльності на ринку цінних паперів.
- •Основні відмінності між первинним і вторинним ринками.
- •Інструменти ринку фінансових послуг.
- •Інституційна структура ринку фінансових послуг. Організаційно-оформлений та неорганізований ринок.
- •Сегментарна структура ринку фінансових послуг. Рух короткострокових та довгострокових фінансових потоків.
- •Професійна діяльність на ринку цінних паперів. (Ільюк)
- •Особливості функціонування депозитного ринку.
- •Послуги для здійснення грошових платежів та розрахунків.
- •Операції з інструментами грошового ринку.
- •Хеджування та спекуляція на ринку фінансових послуг.
- •Значення фінансового посередництва: деномінація заощаджень, інформаційне забезпечення, ефект росту масштабів угод. (ІльюК)
- •Біржовий та позабіржовий ринки та їх особливості в україні.
- •Інфраструктурні учасники фінансового ринку.
- •Споживачі та конкуренти. Визначення ролі інформації для спрямування фінансових потоків і формування попиту на фінансові послуги.
- •Контрактні фінансові інститути.
- •Фінансові посередники та їх функції.
- •Функціональні особливості позицій брокерів і дилерів.
- •Різновиди та інструментарій фінансового посередництва.
- •Стратегії розвитку фінансового посередництва.
- •Порівняння практики та умови функціонування фінансових посередників: конкуренція та співпраця в україні.
- •Організація андеррайтингу в україні.
- •Необхідність та особливості функціонування сро в україні.
- •Послуги інформаційних систем (мета їх створення та особливості діяльності); інформаційне забезпечення ринку фінансових послуг.
- •Інфраструктура ринку фінансових послуг.
- •Специфіка брокерського бізнесу та його учасники на україні.
- •Фондова біржа та її основні функції. Особливості діяльності фондових бірж в україні.
- •Фінансові послуги на ринку цінних паперів.
- •Процедура лістингу.
- •Ціноутворення на рцп україни та інших розвинутих країн.
- •Особливості надання депозитарних і реєстраторських послуг в україні.
- •Товар на міжнародному ринку цінних паперів.(Савчук)
- •Універсалізація та спеціалізація у банківській сфері.
- •Фінансові послуги банківських установ на ринку залучення капіталу.
- •Фінансові послуги банківських установ на ринку розміщення капіталу.
- •Порівняння переваг банківського і небанківського посередництва.
- •Присутня адміністративна розмежованість ліцензійної політики: право на провадження банківських послуг надає нбу, а страхування – дкррфп;
- •Лізингові послуги в україні.
- •Факторингові послуги в україні.
- •Трастове управління активами.
- •Біржова торгівля ф’ючерсними контрактами.
- •Інвестиційні послуги ісі.
- •Фінансовий сервіс страхових компаній.
- •Діяльність недержавних пенсійних фондів.
- •Обслуговування клієнтів у кредитних спілках.
- •Обслуговування клієнтів у ломбардах.
- •Послуги бюро кредитних історій та рейтингових агентств.
- •Міжнародний ринок цінних паперів: особливості функціонування та розвитку.
- •Механізми функціонування світового валютного ринку.
- •Суть фундаментального та технічного аналізу.
- •Нбу у сфері регулювання ринку фінансових послуг.
- •Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.
- •Національний депозитарій україни.
- •Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг в україні.
Сутність поняття „фінансова послуга” та її взаємозв’язок з фінансовими категоріями.
Результатом функціонування р-ку ФП є фінансова послуга як особлива форма товару, рух котрого від посередника до споживача здійснюється за допомогою інформаційно-комунікативної мережі взаємного зв'язку.
У вітчизняному законодавстві термін «фінансова полуга» трактується як «...операції з фін активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, і за рахунок залучених від інших осіб фін активів, із метою отримання прибутку або збереження реальної вартості активів.
Для систематизації понятійного апарату об'єктивною є необхідність сутнісного визначення та фіксації співвідношення між поняттями «фінансова операція», «фінансова послуга» та для конкретизації останньої характеристики поняття «фінансовий продукт», а також класифікації ФП.
Відзначимо, що фінансова послуга завжди є предметом відносин між фін посередником (банком чи іншою структурою) та клієнтом. А фінансова операція є дією тільки однієї зі сторін угоди - фінансового посередника. Тому послуга виступає результатом виконання операції і характеризується наступними ознаками:
договірний характер надання;
абстрактність (відсутність матеріальної субстанції);
дискретність попиту. Проте абстрактні фінансові послуги перетворюються в конкретні під час підписання відповідної угоди.
Оперування термінологією у сфері фін посередництва спонукає до фіксації спільних і відмінних рис екон змісту понять в тріаді «фін активи», «фін інструменти», «фінансова послуга». Поняття «фін активи» відповідає на питання - що є джерелом фін капіталу? Що є предметом угоди на фін ринках? Поняття «фін інструменти» - як використовуються засоби праці на фін ринку? Фінансові інструменти вказують на спосіб впровадження фін послуги під час проведення операцій з фін активами (капіталом). Власне використання фін інструментів сторонами угоди і є одночасно наданням-споживанням ФП. ФП вказує - як використовуються ті чи інші інструменти під час реалізації угоди учасниками ринку. Надання ФП пов'язано з використанням фін активів в різних формах і комбінаціях.
Фінансові послуги орієнтовані на задоволення економічних потреб їх споживачів (клієнтів фін установ), і саме економічна корисність послуги засвідчує її затребуваність у ринковому середовищі. ФП «виводить» фінансовий ресурс зі стану потенційної здатності прояву і спрямовує його у сферу продуктивного використання, відображаючи при цьому упорядковану сукупність прав і зобов'язань фінансового посередника та його клієнта.
Фінансовий сервіс в узагальненому виді зводиться до задоволення чотирьох основних груп економічних потреб:
а) потреби акумуляції необхідних додаткових фін ресурсів (капіталу);
б) потреби розміщення вільних фін ресурсів;
в) потреби в здійсненні розрахунків і платежів;
г) інші потреби - інформаційні, консультативні, зберігання цінностей.
Відповідно до цих чотирьох груп потреб послуги можуть бути диференційовано представлені в групах залучення і розміщення капіталу, розрахункових та інших послуг. Залежно від кола охоплення клієнтів, фінансові послуги можуть бути орієнтовані як на користь конкретного клієнта чи їх групи, або спрямовані на невизначене чітко коло клієнтів (в останньому випадку прикладом є інтернет-сайти різних фін установ).
Фін операція є складовою фін послуги, тобто послуга може включати кілька операцій, у тому числі й допоміжних. Фін операція є конкретною, і не ділиться на частини, а ФП має ознаки товару і тому відображається в тарифах. Відповідно операція має вартість, а послуга – споживчу вартість.
Термін «фінансовий продукт», який часто ототожнюється з фінансовою послугою має підстави на самостійне існування. Продукт і послуга виступають як форма і змісту діалектичному взаємозв'язку. Якщо послуга – це діяльність, то продукт – це результат (матеріалізація) д-сті.
Сукупність пропонованих фін продуктів називається продуктовим рядом. Один фінансовий продукт може бути формою виразу кількох послуг. Тому споживча вартість фінансового продукту може бути вищою за споживчу вартість окремої фін послуги. Фінансовий продукт вирізняється з-поміж інших тим, що непідвладний амортизації і відсутністю можливості власного патентного захисту.
При структуризації понять «ФП», «фінансовий продукт», «фін операція» розширюється і уточнюється синонімічно-логічний набір професійної термінології. Всі ці поняття, в руслі диверсифікації спектру відповідного фінансового інструментарію посередників, можна об'єднати під узагальненою назвою «фін індустрія» чи «фінансові технології», і тим самим систематизувати відповідний термінологічний апарат.
Фінансові послуги можуть бути класифіковані на основі міркувань (критеріїв), які характеризують особливості їх надання клієнтам. Критерії класифікації ФП можуть бути такими:
спрямованість на задоволення потреб клієнта - вирізняються послуги: прямі - задовольняють «перші» потреби клієнта (розрахунково-платіжні, інвестиційні, кредитні); опосередковані чи супутні - забезпечують зручність споживання прямих послуг без отримання клієнтом додаткового прибутку (кліринг, консультування, отримання платіжної картки на основі депозитного вкладу); послуги, що приносять додатковий дохід чи знижують витрати споживання прямих послуг (інвестування залишків на рахунках в одноденні депозити);
сегментація послуг за групами клієнтів - вирізняється кількарівнева ієрархія складності ФП. Перший рівень складають традиційні чи стандартні послуги, орієнтовані на масового споживача (відкриття рахунків, депонування, валютообмін). Другий рівень співвідноситься з послугами, які хоча й можуть бути масовими, проте їх надання вимагає спеціальних професіональних знань менеджерів фінансового посередника (операції з цінними паперами, довірче управління активами). Третій рівень має ознаки попереднього, але орієнтований на ексклюзивний, т. зв. VIP-сервіс, коли кожен із VIP-клієнтів обслуговується персональним менеджером.
Діапазон кількості ФП, залежно від особливостей їх підрахунку коливається в межах кількох сотень. Наприклад, сучасний комерційний банк може надавати понад 300 різних ФП (реклама АППБ «Аваль» із нагоди десятирічного ювілею заснування). В анонсі енциклопедичного довідника «Фінансові послуги України» анонсується надання двадцяти трьома фін установами 600 ФП. Перелік ФП, що міститься в Законі України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків ФП» згрупований у 12 позицій. У міжнародному середовищі, відповідно до Генеральної угоди про торгівлю послугами ГАТС в рамках СОТ, фінансові послуги класифікуються тільки за двома групами:
а) страхові послуги;
б) банківські та інші фінансові послуги (окрім страхування).
Дослідження питань вартісної оцінки послуг співвідноситься з економічним вченням про двоїстий характер праці. Тому «...як результати трудової д-сті послуги представлені:
по-перше, послугами, як особливими споживчими вартостями і послугами-функціями економічними і соціальними;
по-друге, в умовах суспільного поділу праці й економічної відокремленості виробників послуги набувають економічної форми руху від виробника до споживача, і в такий спосіб стають носіями економічних відносин ринкової економіки; по-третє, мінова вартість послуг не може виражатися безпосередньо величиною витрат суспільне необхідної праці на їхнє виробництво.
Частка ФП в структурі світової торгівлі швидко збільшується, з'являються нові види ФП та інструментів. Все це посилює фінансові аспекти економічного відтворення і вплив фінансизації на капіталізацію ринків.