
- •2.Характеристика психологічних явищ, їх різновиди.
- •3.Психоаналіз як напрям зарубіжної психології.
- •4.Біхевіоризм як напрям зарубіжної психології.
- •5.Когнітивна психологія як напрям зарубіжної психології.
- •Історія
- •6.Гуманістична психологія як перспективний напрям психології.
- •8.Основні галузі сучасного психологічного знання.
- •9.Методи науково-психічних досліджень.
- •10.Психіка як властивість нс і мозку.
- •12.Види нервових процесів та сигнальної системи у функціонуванні психіки.
- •13.Свідомість людини як вищий рівень розвитку психіки.
- •14.Поняття про особистість, її сутність і властивості, фактори формування і розвитку.
- •15.Структура особистості, роль самосвідомості людини та її спрямованості.
- •16.Діяльність людини як фундаментально-психологічні категорії.
- •17.Психологічна структура людської діяльності.
- •18. Основні види діяльності
- •19. Дія в системі людської діяльності. Уміння і навички, передумови їх формування та розвитку.
- •Психологічні умови формування навичок
- •20. Відчуття та їх фізіологічна основа
- •22. Властивості відчуттів.
- •25. Мислення людини, його фізіологічні основи та механізми. Мислення і мовлення.
- •26. Види мислення.
- •27. Операції мислення.
- •28.Форми мислення.
- •29. Індивідуальні особливості мислення.
- •30. Уява як вищий психологічний процес і її фізіологічні основи.
- •31. Види уяви
- •32. Психологічні механізми створення образів уяви.
- •33. Пам’ять, її фізіологічна основа.
- •34. Види памяті
- •35. Процеси пам’яті, умови та засоби її зміцнення
- •36. Увага, її фізична природа
- •37. Види і форми уваги
- •38. Основні властивості уваги
- •39. Емоції, їх психічна сутність, види.
- •40. Характеристика базових емоцій людини
- •41. Емоційні стани людини
- •42. Почуття, їх види, роль у духовному розвитку людини
- •44. Вольові дії
- •45. Вольові якості людини
- •46. Темперамент людини та його фізіологічні основи
- •47. Характеристика видів темпераменту
- •48. Вплив темпераменту на особисту діяльність людини
- •49. Характер, його психофізичні основи, риси, передумови формування
- •50. Акцентуації рис характеру
- •Поняття про здібності. Структура і види здібностей
- •Поняття віку людини, особливості вікового розвитку.
- •Критерії вікової періодизації розвитку людини і її основні фази та етапи
- •Псих характеристика ранніх етапів дитинства
- •Дошкільний вік, та його психологічна характеристика
- •Молодший шкільний вік, його психологічні особливості
- •Психологічний портрет підлітка
- •Юнацький вік, його псих особливості
- •Зрілість людини, її соц.-псих контекст
- •Проблема груп в соціальній психології, їх види та класифікація
- •Загальна характеристика великих соціальних груп, їх види
- •Мала група як соц. – псих явище
- •Види та ознаки малих соціальних груп, їх структура
- •Лідерство і керівництво в малій соціальній групі
- •Сім’я як вид малої групи, її функції, типи
- •Спілкування в структурі суспільних відносин та міжособистісних стосунків
- •Спілкування як комунікація, її основні засоби
- •Невербальні засоби міжособистісного спілкування
- •Способи психологічного впливу у процесі спілкування
- •Комунікативні бар’єри та засоби їх подолання
- •Спілкування як сприйняття людьми одне одного. Механізми взаєморозуміння
- •Спілкування як міжособистісна взаємодія. Психологічний вплив, його стратегії і тактики
- •Особистість у структурі групових відносин
- •Психологічне значення людської праці, її різновиди
- •Соціально-психологічна сутність людської праці, співвідношення праці, спеціальності, фаху
- •Види людських професій. Їх соц.-псих характеристика
- •Поняття професіоналізації особистості, її основні етапи
- •77. Поняття професіоналізації особистості, її основні етапи
Поняття професіоналізації особистості, її основні етапи
Професіоналізація — це цілісний безперервний процес становлення особистості фахівця, який починається з моменту вибору професії, триває протягом усього професійного життя людини і завершується при припиненні такої діяльності.
Не дивлячись на очевидний взаємозв'язок і взаємовплив особистості і діяльності фахівця, в психологічній науці ці поняття відносно самостійні. Це пов'язано в першу чергу з тим, що особистість виявляється у всьому різноманітті форм життєдіяльності, а не тільки в професійній праці.
Існують різні типи класифікацій періодизації.
Найбільше використовують підхід таких вчених як Е.А. Клімов, К.Ю. Базарів, Б.Л. Еремін, що розглядають такі етапи (фази) професіоналізму:
1. Фаза оптації. Оптант в цій фазі стурбований питаннями вибору або вимушеної зміни професії і робить цей вибір. Цій фазі передує процес профорієнтації.
2. Фаза адепта. Адепт, той, хто вже встав на шлях прихильності до професії, освоює її. Це фаза навчання, її тривалість залежить від складності професії і необхідного рівня кваліфікації (від простого інструктажу до багаторічного навчання).
3. Фаза адаптації. Адаптант (молодий фахівець) на цій стадії адаптується до виробничої діяльності, у нього відбуваються деякі особистісні зміни.
4.Фаза інтернала. Інтернал — вже досвідчений працівник, що позитивно відноситься до обраної професійної діяльності, він може цілком самостійно, все більш надійно і успішно справлятися з основними професійними функціями.
5. Фаза майстерності. Знаходячись на цій стадії, майстер здатний стабільно, добре вирішувати важкі професійні задачі, з якими можуть справитися далеко не всі колеги. Він починає виділятися або якимись спеціальними якостями, уміннями, або універсалізмом, широким орієнтуванням в професійній області. Це складає його індивідуальний неповторний стиль діяльності. Зазвичай майстер має деякі формальні показники своєї кваліфікації (розряд, категорію, звання).
6. Фаза авторитету. Вона може підсумовуватися з попередньою і подальшими фазами. Авторитет вже добре відомий у професійному колі або навіть за його межами.
7. Фаза наставництва. Тут наставник вже «обростає» однодумцями, учнями, послідовниками. Професійні задачі він вирішує, використовуючи накопичений досвід, уміння організовувати свою роботу.
77. Поняття професіоналізації особистості, її основні етапи
Професіоналізація — це одна із сторін соціалізації і, відповідно, розвитку особистості.
Сучасні соціально-економічні дослідження соціалізації та професіоналізації особистості показали, що важливим соціально-виробничим орієнтиром професіоналізації особистості є наявність у соціально-економічній структурі нашого суспільства трьох основних типів соціально-технологічної організації виробництва: доіндуструального, масового індустріального і науково-індустріального.
Виявлення соціокультурного потенціалу кожного з даних типів і співставлення його з індивідуально-типологічними передумовами професіоналізації особистості майбутнього працівника, спеціаліста складають принципово нову методологічну основу для моделювання його підготовки у відповідності до рівнів професіоналізації. В умовах сучасного типу виробництва підвищуються вимоги до професійної підготовки майбутніх працівників, що викликає необхідність конструктивного вдосконалення змісту професійної освіти в організаційному, структурному і процесуальному планах з метою досягнення нового якісного рівня підготовки фахівця. Інтеграція робочих професій і визначення змісту освіти здійснюється на чотирьох рівнях узагальнення.
На першому рівні — загальновиробничому — передбачається міжгалузева підготовка робочих і фахівців за скрізними професіями на основі реально існуючої міжгалузевої інтеграції в науці, техніці, виробництві, в економічній і соціальній сферах.
Другий ієрархічний рівень — загальногалузевий, на якому повинні розкриватися інтегрована специфіка певної галузі економіки, її загально технічні закономірності, тенденції науково-технічного процесу. Цьому рівню відповідає статус багаторівневої неперервної професійної освіти.
Третій, загально професійний (інтегрований), рівень відображує найбільш сталі, і отже, закономірні моменти власне трудової професійної діяльності, психолого-педагогічні характеристики професійно значущих особистісних якостей, мотивів, професійних, соціальних орієнтацій, норм і цінностей. Розробка інтегрованої навчально-програмної документації Щодо підготовки робітників і спеціалістів широкого профілю і високої кваліфікації і означає початок його формування.
Четвертий, часнопрофесійний, рівень являє собою вузьку спеціалізацію. Таким чином, рівні професіоналізації дають змогу розглянути підготовку кваліфікованого працівника і спеціаліста з точки зору організаційних форм, а логіко-процесуальні зв'язки — через закономірності соціалізації особистості працівника, де в якості системоутворюючого фактору виступають вимоги різних соціально-технологічних типів виробництва.