29. Індивідуальні особливості мислення.

Індивідуальні особливості мислення у різних людей зумовлені різним співвідношенням і рівнем розвитку його видів, а також якостями пізнавальної діяльності.

Серед якостей розуму виділяють: глибину, широту, гнучкість, критичність, самостійність, конкретність, послідовність, швидкість думки.

Глибина розуму характеризується вмінням проникати в суть проблеми і всебічно її розглядати, виявляти причини, передбачати наслідки явищ і подій.

Широта розуму проявляється у вмінні охопити широке коло питань, творчо мислити в різних галузях знань.

Гнучкість розуму пов’язана з вмінням змінювати способи вирішення проблем залежно від конкретних умов.

Критичність розуму — це вміння не підпадати під вплив чужих думок, а правильно оцінити їх сильні і слабкі сторони, а також свої висновки і дії.

Самостійність розуму проявляється у вмінні самому побачити проблему і вирішити її.

Конкретність розуму означає вміння не тільки охопити всю проблему, а й виокремити в ній найбільш суттєве й важливе.

Послідовність думки — це вміння швидко приймати правильні, обгрунтовані рішення.

Сукупність усіх розумових здібностей, які забезпечують людині можливість вирішувати різноманітні завдання, називається інтелектом. Інтелект як здатність раціонально мислити, розумно діяти, зокрема у сфері трудової діяльності, дозволяє людині свідомо адаптуватися до навколишнього середовища.

30. Уява як вищий психологічний процес і її фізіологічні основи.

Уява - особлива форма психіки, яка може бути тільки у людини. Воно безперервно пов'язане з людською здатністю змінювати світ, перетворювати дійсність і творити нове. Володіючи багатим уявою, людина може жити по-різному часу, що не може собі дозволити жодна інша жива істота у світі. Минуле зафіксовано в образах пам'яті, а майбутнє представлено в мріях і фантазіях.

Уява є і створення нових образів, і перетворення минулого досвіду, і те, що таке перетворення відбувається при органічній єдності чуттєвого і раціонального.

Фізіологічною основою уяви є утворення тимчасових нервових зв'язків, їх дисоціація (розпад на окремі елементи) і об'єднання в нові системи.

Уява пов'язано і з емоціями, з діяльністю підкіркових утворень головного мозку, які регулюють органічні процеси. Такими глибинними відділами мозку, що беруть участь разом з корою великих півкуль, у формуванні образів та їх включення в процеси діяльності є гіпоталамо-лімбічна система (гіпоталамус в його зв'язках з давньою корою і підкірковими областями, створюючими лімб, або кордон, навколо передньої частини стовбура мозку біля входу в півкулі мозку).

Уява, як і всі психічні процеси, засноване на аналітико-синтетичної діяльності мозку. Вичленовуючи окремі елементи дійсності для створення уявного образу, людина здійснює аналітичну діяльність, а об'єднуючи їх у нових образах - синтетичну діяльність

31. Види уяви

Класифікація видів уяви визначається переважно тим, наскільки свідомо та активно ставиться людина до реалізації основної функції уяви - формування і пере­будови образів-уявлень.Залежно від міри вираження активності розрізня­ють пасивну й активну уяву.

Пасивна уява. Полягає у створенні образів без вті­лення їх у життя, нездійсненних програм. Пасивна уява замінює діяльність; вдаючись до неї, людина відмо­вляється від необхідності діяти. Залежно від наявності чи відступності свідомих зусиль уяви може бути довіль­ною (навмисною) і мимовільною (ненавмисною). Нав­мисна пасивна уяваспостерігається під час ослаблення свідомості, при її розладах. Вона створює образи, не пов'язані з волею. Переважання таких образів свідчить про певні дефекти в розвитку особистості.

До мимовільної пасивної уяви належать сновидіння, фантазування та ілюзії. Сновидіння - певним чином організована система образів, що мимовільно виника­ють під час сну. Ознакою його є відмежованість організму від зовнішніх впливів. Аналіз електроенцефалограм біоелектричної активності мозку дає підстави для твер­джень про те, що всі люди, починаючи з дворічного віку, регулярно бачать сни, більшість запам'ятовує їх зміст. Під час спання людина проходить через фази «повільного» (відбувається пригнічення життєво важливих функцій організму - дихання, серцевого ритму, тонусу м'язової структури) і «швидкого» сну (активізація цих функцій, що охоплює ділянки кори, в яких зберігаються сліди минулих вражень, і супрово­джується сновидіннями).

Фантазування - довільне оперування образами уяви, покликане задовольнити потребу, яка в реально­му житті не задовольняється. Воно є ілюзорним засо­бом, створенням образів, що усвідомлюються як приєм­ні, але нездійсненні. Ці образи узгоджуються з емоція­ми, відповідають певному змісту несвідомого і свідомості. Особливо часто фантазують у підлітковому та юнацькому віці. Для підлітка - це спосіб пошуку незвичайного за межами наявного, для юнака - запере­чення буденного. Фантазування характеризує уяву як явище, що допомагає індивідові розширити обрії свого життя.

Ілюзії уяви - це спотворення образів, їхніх властиво­стей. На відміну від ілюзій сприймання, спричинених особливостями будови об'єкта, ілюзії уяви є наслідком привнесення в образ уявлень пам'яті. Так трапляється, коли індивід помиляється, вважаючи одну людину за іншу, чи переймається страхом, сприйнявши неживий предмет за живий, який чимось загрожує. Ілюзорний образ ототожнюється з об'єктом сприймання і розціню­ється як реальний. Інколи ілюзії уяви виникають водно­час у групи людей під впливом зараження та навіювання.

Активна уява. Проявляється як процес довільного створення індивідом наочних образів. Може бути відтворювальною і творчою.

Відтворювальна (репродуктивна) уява. Створює образи на основі опису в різних знакових системах: сло­весній, числовій, формульній, графічній, нотній та ін. При відтворенні таких образів людина має розуміти принципи функціонування відповідної знакової систе­ми (мову, ноти, формули та ін.), доповнювати цей про­цес своїми знаннями та образами. Цей вид уяви забезпе­чує перекодування інформації з однієї репрезентативної системи сприймання в іншу (із зорової - в слухову чи навпаки).

Ознаками репродуктивної уяви є створення люди­ною образів нових речей на підставі усного опису чи гра­фічного зображення. Обслуговує вона сприймання та відтворення об'єктів, які потребують представлення у формі наочних образів. Діяльність, у межах якої функ­ціонує репродуктивна уява, переважно є відтворювальною: читання описів, креслень, розглядання малюнків, схем. За її участю відбувається розв'язання завдань, відсутніх у досвіді індивіда, засобами наочно-образного мислення. Уява доповнює його роботу, допомагаючи вийти за межі даних і створити наочний образ, значно багатший за чуттєвий. На відміну від мислення, яке подає образ схеми об'єкта, уява насичує і доповнює цю схему додатковим матеріалом.

Творча (активна) уява. Послуговуючись нею, людина створює оригінальні образи та ідеї, доповнює творче мислення. Її продуктом є художній образ. Твор­ча уява - процесуально складне явище, що функціонує на рівні всіх елементів діяльності: бере участь у форму­ванні задуму і мети, пошуку способів (операцій) їх вті­лення, створенні нового продукту.

Видом творчої уяви є мрія - внутрішня діяльність, що полягає у створенні образу бажаного майбутнього. Зміст її пов'язаний зі спрямованістю особистості. Мрія характеризує ідеал, до якого прагне особистість і який може стати мотивом, що спонукає боротися за її втілення.

Творча уява може бути художньою (подає загальне як індивідуальне), науковою (має справу з максимально узагальненим образом: індивідуальне в ньому лише під­тверджує загальне) і технічною (створення креслень, схем нових машин, пристроїв, речей). Художня уява створює ефект присутності - перенесення у вигаданий світ. Вона сповнена переважно яскравими, детальними чуттєвими (зоровими, слуховими, дотиковими та ін.) образами. Так, І. Рєпін, малюючи картину «Запорожці пишуть листа турецькому султану», зазначав: «Голова обертом іде від їх гумору та галасу».

У науковій уяві немає присутності, але є обґрунту­вання. Виявляється вона під час формулювання гіпотез, проведення експерименту, узагальнень для створення понять. Важливу роль під час планування наукового до­слідження, побудови експериментальної ситуації, перед­бачення ходу експерименту відіграє фантазія. Без неї дія­льність ученого може перетворитися на нагромадження наукових фактів, акумулювання своїх і чужих думок. Нові ідеї, винаходи рідко обходилися без неї.

Для технічної уяви характерне створення образів, просторових відношень у вигляді геометричних фігур і побудов, уявне перенесення їх у різні ситуації. Образи технічної уяви найчастіше об'єднуються у кресленнях, схемах, на підставі яких виготовляють нові машини, предмети. Робота технічної уяви є своєрідним експери­ментом думок, у процесі якого відбувається оцінювання відповідності створюваних образів умовам і змісту тех­нічного завдання.