3.2. Резерви збільшення прибутку підприємства

Ринкові перетворення, характерні для української економіки сьогодні, зумовлюють необхідність глибокого теоретичного осмислення сутності явищ, фактів і процесів, а також виважених практичних дій, особливо, коли об’єктом дослідження та реального впливу є конкретний суб’єкт ринку (фінансовий результат його діяльності).

Головна внутрішня мета діяльності будь-якого підприємства або організації, що функціонують в умовах ринкової економіки, складається в максимізації прибутку. В умовах розвитку і поглиблення в Україні ринкових засад в економіці об’єктивно ускладнюються завдання у сфері прийняття управлінських рішень у будь-якому масштабі. Оволодіння прийомами і методами економічного аналізу дає змогу фахівцям розвивати економічне мислення, навчитися сприймати економічні процеси, що відбуваються на підприємстві або інших об’єктах управління. Проведення подібної роботи для вітчизняних підприємств особливо актуально, тому що більшість із них перебуває в кризових умовах і має обмежені фінансові ресурси.

Для того, щоб постійно забезпечувати зростання прибутку, слід шукати невикористані можливості його збільшення, тобто резерви зростання. Резерви виявляються на стадіях планування та безпосереднього виробництва продукції і її реалізації. Визначення резервів збільшення прибутку базується на науково обґрунтованій методиці розроблення заходів з їх мобілізації.

У процесі виявляння резервів виділяють три етапи:

1) аналітичний - на цьому етапі виявляють і кількісно оцінюють резерви;

2) організаційний - тут розробляють комплекс інженерно-технічних, організаційних, економічних і соціальних заходів, які повинні забезпечити використання виявлених резервів;

3) функціональний - коли практично реалізують заходи і контролюють їх виконання.

Резерви збільшення прибутку можливі:

- за рахунок збільшення обсягу випуску продукції (робіт, послуг);

- за рахунок зниження витрат на виробництво і реалізацію продукції;

- за рахунок економії і раціонального використання коштів на оплату праці робітників та службовців;

- за рахунок запровадження досягнень науково-технічного прогресу, в результаті чого зростає продуктивність праці.

Для пошуку й підрахунку резервів зростання прибутку за рахунок зниження собівартості аналізують звітні дані щодо витрат на виробництво за калькуляціями, користуючись методом порівняння фактичного рівня витрат з прогресивними науково обґрунтованими нормами і нормативами за видами витрат, нормативами використання виробничих потужностей, обладнання, нормами непрямих матеріальних витрат, капітальних вкладень тощо.

Резерви зниження собівартості продукції будуть водночас і резервами збільшення прибутку.

Після розрахунку загальної величини резервів зниження собівартості продукції за всіма калькуляційними статтями необхідно деталізувати резерви збільшення прибутку за рахунок зниження затрат живої та уречевленої праці за окремими напрямками (підвищення продуктивності праці і зниження трудомісткості; скорочення витрат за понаднормові години роботи,).

Підрахунок зростання прибутку за рахунок виявлених резервів зниження собівартості можна проводити за такими напрямами:

1. Здійснення організаційно-технічних заходів. За рахунок цього можна одержати економію протягом 12 місяців з моменту повного впровадження цих заходів;

2. Доведення чисельності робітників до оптимальної. Цей захід може забезпечити економію за багатьма напрямками (збільшення продуктивності праці, зміну трудомісткості продукції);

4. Зменшення прямих матеріальних витрат;

5. Зниження умовно-постійних витрат також може бути резервом збільшення прибутку. Таке зниження може статися у зв'язку зі зростанням обсягу випуску продукції;

6. Підвищення якості продукції. Це значний резерв збільшення прибутку.

Після закінчення аналізу пошуку резервів збільшення прибутку результати узагальнюються.

Що стосовно інноваційної діяльності, то вона відіграє вирішальну роль у максимізації прибутку підприємства.

Позитивний вплив інноваційної діяльності на збільшення резервів зростання прибутку досягається за рахунок:

1. Розширення номенклатури реалізованої продукції (послуг);

2. Максимізації ціни через монопольне положення на ринку й в результаті чого необґрунтоване завищення ціни її реалізації, що спрямовано на збільшення прибутку;

3. Мінімізації витрат на виготовлення й реалізацію одиниці продукції;

4. Максимізації обсягів реалізації продукції або послуги.

У сучасній економіці відбувається посилення ролі інновацій як чинника стратегічного розвитку господарюючих суб'єків. Це обумовлено значним перевищенням приросту фінансового результату над величиною витрат на інвестиційну діяльність, спрямовану на досягнення високої прибутковості і стійкості розвитку підприємства у їхню діяльність.

Отже, збільшення обсягів реалізації продукції або послуги також багато в чому досягається за рахунок відповідних інноваційних перетворень. Узагальнюючи вищесказане, буде доречним зазначити, що розглянуті підходи дозволяють не тільки вести аналіз прибутковості підприємства, але й сприяють підвищенню ефективності та доцільності прийнятих управлінських рішень.

ВИСНОВКИ

Прибуток є мірилом успіху діяльності підприємства, основою для прийняття інвестиційних рішень - джерелом виплати дивідендів, поповнення

різних видів капіталу, умовою залучення позикових коштів. Однак, слід виділити соціальну функцію прибутку, що сформувала б нове мислення підприємців щодо забезпечення не лише власного добробуту, а й підтримання соціально незахищених верств населення шляхом добровільного перерозподілу отриманого у виробництві результату. Така практика не є новою для країн розвинутої економіки, де підприємці зацікавлені у такому перерозподілі через заходи державного стимулювання (зниження податкового тиску, пільги і т.д). Тим не менше, не дивлячись на низьке державне стимулювання підприємницьких соціальних ініціатив, досягнення такої перспективи у вітчизняній економіці є вкрай необхідним вже у найближчі роки, оскільки гонитва за власною вигодою є кінечною, якщо не формувати нове бачення ролі прибутку для суспільства в цілому.

При цьому в сучасних умовах підвищується значення прибутку як об'єкта розподілу, створеного в сфері матеріального виробництва чистого доходу між підприємствами й державою, різними галузями народного господарства й підприємствами однієї галузі, між сферою матеріального виробництва й невиробничою сферою, між підприємствами і його працівниками.

Робота підприємства в умовах переходу до ринкової економіки пов'язана з підвищенням стимулюючої ролі прибутку. Використання прибутку в якості основного оціночного показника сприяє росту обсягу виробництва й реалізації продукції, підвищенню його якості, поліпшенню використання наявних виробничих ресурсів.

Посилення ролі прибутку обумовлено також діючою системою його розподілу, відповідно до якої підвищується зацікавленість підприємств у збільшенні не тільки загальної суми прибутку, але й особливо тієї його частини, що залишається в розпорядженні підприємства й використається як головне джерело засобів, що направляють на виробничий і соціальний розвиток, а також на матеріальне заохочення працівників відповідно до якості затраченої праці.

Таким чином, прибуток відіграє вирішальну роль у стимулюванні подальшого підвищення ефективності виробництва, посилення матеріальної зацікавленості працівників у досягненні високих результатів діяльності свого підприємства. Подальше посилення розподільної й стимулюючої ролі прибутку пов'язане з удосконалюванням його механізму розподілу.

Однак, прибуток не може розглядатися в якості єдиного й універсального показника ефективності виробництва. Якщо темпи зростання вартісних показників перевищують темпи зростання виробництва конкретних видів продукції в натуральному виразі, має місце зниження ефективності використання виробничих ресурсів, розраховуючи на одиницю його корисного ефекту. У величині й темпах зростання прибутку недостатньо повно відбивається зміна обсягу й ефективності використання основних фондів й оборотних коштів. Додатковий прибуток може бути отриманий при

збільшенні обсягу виробничих фондів і підвищенні ефективності їх використання.

Зміна економічних показників за будь-який часовий період відбувається під впливом безлічі різноманітних факторів.

Досліджуючи питання визначення фінансових результатів, західні економісти звернули увагу, що виникненню прибутку сприяє ряд факторів: підприємницька ініціатива, сприятливі умови, протекція держави та інших суспільних інститутів. Економісти США та інших країн вивчають питання залежності прибутку від масштабів виробництва, коливань витрат та інтенсивності використання капіталу. На отримання прибутку також впливає

здатність підприємця керувати ризиком та володіння методами передбачення та прогнозування.

Зважаючи на вищевикладене, у кінцевому рахунку прибуток підприємства має використовуватися на:

- нагромадження (виробничий і науковий розвиток);

- покриття збитків та інших потреб;

- капітальні фінансові вкладення;

- споживання (виплата дивідендів, відсотків, матеріальна допомога і т.п.)

- соціальні потреби.

Досягнення реалізації останньої функції можливе за наступних умов:

1. Формування державної політики стимулювання виробників (через податкову політику, формування відповідної нормативно-правової бази тощо);

2. Формування нового економічного мислення підприємців (через навчання,

підвищення національного сумління, осмислення власної соціальної значущості);

3. Виховання нового бачення суспільством підприємця як соціально вагомого

елемента соціуму.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Андреюк Н. Мікроекономіка : Навч. посібник для студ. вузів/ Наталія Андреюк,. -К.: Кондор, 2004. -174 с.

2. Базілінська О. Мікроекономіка : Навчальний посібник/ Олена Базілінська, Оксана Мініна; За ред. Олени Базілінської; М-во освіти і науки України. -2-ге вид., перероб. і доп.. -К.: Центр навчальної літератури, 2005. -349 с.

3. Базилевич В., Лук’янов В., Писаренко Н., Квіцинська Н. Мікроекономіка: Опорний конспект лекцій. – Четверта хвиля, 1997р.

4. Білецька Л.В., Білецький О.В., Савич В.І. Економічна теорія. Політекономія. Мікроекономіка. Макроекономіка: Навчальний посібник. К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 682 с.

5. Вініченко І. І. Мікроекономіка : Навч. посібник для студ. вузів/ І. І. Вініченко, Н. В. Дацій, С. О. Корецька; М-во освіти і науки України, ГУ "ЗІДМУ". -К.: Центр навчальної літератури, 2005. -265 с.

6. Горобчук Т. Мікроекономіка : Навчальний посібник/ Тетяна Горобчук,; М-во освіти і науки України, Житомирський інженерно-технологічний ун-т. -К.: Центр навчальної літератури, 2004. -271 с.

7. Економічна теорія: макро- і мікроекономіка. / за ред. З Ватаманюка, С. Панчишина. Навч. посібник. К.: Видавничий Дім Альтернативи, 2005р. – 604 с.

8. Задоя А. Мікроекономіка : Курс лекцій та вправи: Навч. посібн./ Анатолій Задоя,. -К.: Знання, 2001. -211 с.

9. Кириленко В. Мікроекономіка. Навч. посібник. – К.: Таксон, 1998 р.

10. Косік А.Ф., Грантковська Г.Е. Мікроекономіка: навчальний посібник. К.: Центр навчальної літератури, 2004, - 416 с.

11. Лісовий А. Мікроекономіка : Курс лекцій: Навч. посібн./ Андрій Лісовий,. -К.: ЦУЛ, 2003. -191 с.

12. Мікроекономіка. Навчальний посібник. Видання 3-є. Доповнене і дороблене. – К.: Кондор. – 2007. – 164 с.

13. Мікроекономіка і макроекономіка : Підручник для студ. екон. спец.: У 2 ч., Ч. 1, Ч. 2/ Авт. Світлана Будаговська, Олександр Кілієвич, Інна Луніна та ін.; За заг. ред. С.Будаговської. -2-е вид.. -К.: Основи, 2001. -517 с.

14. Мікроекономіка: Підручник / За ред. В.Д. Базилевича . – К.: Знання, 2007 – 677с.

15. Слухай С. Довідник базових термінів та понять з мікроекономіки. – К.: Лібра, 1998р. – 256 с.

16. Ястремський О., Гриценко О. Основи мікроекономіки. – К.: Знання, 2007 р. – 674 с.