2. Шляхи та підходи до максимізації прибутку підприємства

1. Максимізація прибутку. Коротокострокова та довгострокова рівновага монополії

Монополія - це тип ринкової структури, коли лише одна фірма пропонує весь ринковий обсяг блага, для якого не існує близьких замінників.

Фірма – монополіст одночасно приймає рішення про обсяг випуску і про ціну продукції, в той час як конкурентна фірма визначає лише обсяг.

Для оптимізації обсягу виробництва монополіст використовує універсальне правило граничного випуску MR = MC , яке є необхідною умовою одержання максимального прибутку для всіх фірм всіх ринкових структур і справедливе як для моделі MRMC , так і для моделі TRTC .

Розглянемо процедуру прийняття рішення монополією у короткостроковому періоді на абстрактних графічних моделях. Спочатку проаналізуємо вибір за методом порівняння сукупного виторгу і сукупних витрат (модель TRTC ). На рис. 3.1. нанесені типові криві сукупних витрат (TC) та сукупного виторгу (TR) , конфігурації яких нам добре відомі: функція TC відображає закони зростаючої і спадної віддачі, а функція TR – зміну еластичності попиту. Криві надають всю інформацію, яка потрібна для визначення оптимального обсягу випуску [10, 358].

Точки перетину кривих a і b є точками беззбитковості, а виробництво в межах обсягів, що відповідають цим точкам, є прибутковим. Відстань між кривими TR і TC по вертикалі показує величину економічного прибутку, крива якого (EP m ) побудована на графіку окремо. Відрізок EF відповідає його максимальній величині. Коли фірма виробляє невелику кількість продукції, прибуток має від’ємне значення через значну частку постійних витрат, після точки a він зростає, досягаючи максимуму на обсязі Qm . На вищих рівнях виробництва сума прибутку зменшується, а після точки b фірма знов стає збитковою.

Рис. 3.1. Максимізація прибутку монополією (модель TRTC)

Графічно оптимальний обсяг випуску відповідає рівню виробництва, для якого криві TR і TC мають однакові кути нахилу. На графіку 3.1 їх показують проведені до кривих пунктирні дотичні rr і cc . Нахил кривої сукупного виторгу ΔTR / ΔQ, визначає величину граничного виторгу MR , а нахил кривої сукупних витрат ΔTC / ΔQ – величину граничних витрат MC . Отже, на рівні випуску, що відповідає однаковому нахилу кривих TR і TC , монополія максимізує прибуток згідно з правилом MR = MC [10, 376].

На рис. 3.2. зображено процедуру вибору оптимального обсягу виробництва монополії за методом порівняння граничного виторгу і граничних витрат (MRMC) . Якщо фірма вирішить виробляти, то вона максимізуватиме прибуток на обсязі Q* m , для якого граничний виторг дорівнює граничним витратам. У правильності цього рішення ми можемо переконатись, розглянувши випадки, коли монополіст виробляв би менше або більше цього обсягу. На обсязі випуску Q1 граничний виторг перевищує граничні витрати, тому суму прибутку можна збільшити, розширивши виробництво. На обсязі Q2 граничні витрати перевищують граничний виторг, фірма несе збитки, вона може зменшити втрати, якщо скоротить виробництво. Змінюючи обсяги в той чи інший бік, фірма, зрештою, зрівноважує випуск, досягаючи оптимуму в точці, де криві MR і MC перетинаються.

Рис. 3.2. Оптимальний випуск для монополії. Модель MRMC

Визначивши оптимальний обсяг випуску, монополія використовує криву

попиту для знаходження ціни. Крива попиту показує, яку ціну бажали б заплатити покупці за запропонований обсяг продукції. На графіку 3.2 монопольна ціна P*m відповідає точці Em на кривій попиту. Точка, яка визначає таку комбінацію ціни та обсягу випуску, що забезпечує максимізацію прибутку, називається точкою Курно.

Дуже суттєвим в поведінці монополіста є той факт, що його рішення щодо обсягу випуску неможливо відділити від кривої попиту. Форма кривої попиту визначає форму кривої граничного виторгу, остання ж в свою чергу визначає обсяг випуску, що максимізує прибуток.

Якщо на оптимальному обсязі випуску Q*m ціна P*m перевищує величину середніх сукупних витрат ATC , монополія максимізує економічний прибуток. Сукупний прибуток монополії можна розрахувати за відомою загальною формулою:

EPm = (Pm − ATC) ⋅Q*m (3.1)

Рис. 3.3. Максимізація прибутку монополістом. Модель MRMC

На графіку 3.3. прибуток чисельно дорівнює площі прямокутника P*m Em FC. Точка Em на кривій попиту є точкою короткострокової рівноваги

максимізуючого прибуток монополіста.

Монополія, як і конкурентна фірма, в пошуках оптимального обсягу випуску дотримується правила граничного випуску MR = MC . Але граничний виторг конкурентної фірми дорівнює ціні, в той час як граничний виторг монополії завжди менший за ціну. Тобто для конкурентної фірми правило набуває вигляду: P = MR = MC , а для монополії: P > MR = MC . В тому, як співвідносяться ціна з граничним виторгом і граничними витратами – докорінна відміна конкурентного і монопольного ринків [10, 388].

У короткостроковому періоді монополіст, як і конкурентна фірма, здійснює виробництво, доки покриває свої змінні витрати, тому деякий час монополія також може працювати з мінімальними збитками. Мінімальні збитки виникають у випадку, коли за оптимального обсягу випуску монопольна ціна нижча, ніж середні сукупні витрати, але вища за середні змінні витрати. Таке становище може виникнути, коли фірма залишається єдиним виробником товару, попит на який ще існує, але є досить незначним,

наприклад, на рахівниці або керосинові лампи, які вийшли з широкого вжитку.

Як і для конкурентної фірми, для монополії існують також умова беззбитковості, коли Pm = ATC і умова закриття, коли Pm ≤ AVC . У всіх випадках, коли ціна нижча за середні змінні витрати для будь-якого рівня випуску, найкращим стратегічним рішенням для монополіста у короткостроковому періоді буде припинення виробництва. Однак ситуації

збитковості і закриття для монополії трапляються досить рідко. Звичайним є

одержання монопольно високого прибутку.

У довгостроковому періоді монополіст, так само, як і конкурентна фірма, виробляє продукцію лише тоді, коли окупає всі сукупні витрати. Монополія обирає найбільш прибуткові масштаби виробництва для свого

перспективного розвитку. При цьому вона орієнтується на довгострокові прогнози щодо ринкового попиту на продукцію [10, 375].

На рис. 3.4. зображені варіанти розвитку фірми з відповідними короткостроковими кривими середніх і граничних витрат, а також нанесені криві довгострокових середніх і граничних витрат LAC і LMC .

Рис. 3.4. Довгострокова рівновага фірми – монополіста

Короткострокова рівновага монополії може встановлюватись у точках і . Кращим варіантом розвитку буде стан рівноваги , який одночасно є коротко- і довгостроковою рівновагою, оскільки в точці а перетинаються криві граничного виторгу і граничних витрат коротко – і довгострокового періоду, тобто:

MR = MC1 = LMC (3.2)

Монополія завжди може вибрати з усіх варіантів розвитку такий, який принесе їй найбільший прибуток. Закономірним є те, що рівноважна ціна і в довгостроковому періоді перевищує довгострокові середні і граничні витрати, тобто:

Pm > LMC = min LAC (3.3)

Конкурентна фірма у довгостроковому періоді знаходиться в стані беззбитковості, тому що для неї P = MC = min AC .

Для монополії не властивий парадокс прибутку. Завдяки бар’єрам входження в галузь монополія і в довгостроковому періоді зберігає економічний прибуток. Не маючи конкурентів, монополіст не змушений працювати за ціною, рівною мінімуму довгострокових середніх витрат, тому

обсяг випуску монополіста буде меншим, ніж ефективний масштаб виробництва Qb [10, 376].

Як у коротко–, так і у довгостроковому періоді монопольна фірма призначає ціну, вищу за граничні витрати. Рівень перевищення ціною граничних витрат залежить від еластичності попиту на продукцію монополіста. Якщо попит нееластичний, це перевищення буде значним.

Якщо ж попит еластичний, це перевищення буде значно меншим. У випадку високо еластичного попиту ціна наближатиметься до граничних витрат, тобто ринок буде близьким до конкурентного, де P = MC і монопольне становище особливих переваг не дає. Перевищення монопольною ціною граничних витрат виробництва є показником монопольної влади.