Максимізація прибутку конкурентною фірмою у короткостроковому періоді
Конкурентне підприємство в короткостроковому періоді володіє незмінним устаткуванням і намагається максимізувати свої прибутки або мінімізувати свої втрати, пристосовуючи свій обсяг виробництва через зміни величини змінних ресурсів, які воно використовує. Економічні прибутки, яких прагне підприємство, визначаються як різниця між валовим доходом і валовими витратами.
Визначення рівня виробництва, за якого конкурентне підприємство отримуватиме максимальні прибутки або матиме мінімальні збитки, здійснюється двома способами. Перший — шляхом зіставлення валового доходу з валовими витратами; другий — зіставленням граничного доходу з граничними витратами. Обидва підходи придатні не тільки для чисто конкурентного підприємства, але також і для підприємств, що функціонують в умовах будь-якої із основних ринкових структур. Для полегшення розуміння визначення обсягу виробництва в умовах чистої конкуренції використовуються обидва підходи.
Перед конкурентним виробником за фіксованої ринкової ціни стоять такі три взаємопов'язані питання: Чи потрібно виробляти? Якщо потрібно, то яку кількість продукції? Який прибуток (або збиток) буде отриманий? Кожне підприємство виробляє продукцію тоді, коли це йому приносить прибуток. Тобто підприємство здійснює виробництво в короткостроковому періоді, якщо воно може отримати економічний прибуток або його збитки менші за його постійні витрати.
Що стосується кількості виготовленої продукції, то в короткостроковому періоді підприємство виготовлятиме такий обсяг продукції, за якого воно максимізує прибутки або мінімізує збитки. Що ж до розрахунків прибутків і збитків, то кожне підприємство максимізуватиме свої прибутки через виробництво і мінімізуватиме свої збитки (якщо за будь-якого обсягу виробництва ці збитки перевищуватимуть постійні витрати — випадок закриття).
Розглянемо криву пропонування для конкурентної фірми, яка максимізує прибуток.
Крива пропонування показує обсяг продукції, який фірма може поставити на ринок за всіх можливих значень ціни.
Згідно правила визначення оптимального обсягу випуску, який максимізує прибуток або мінімізує збитки, фірма завжди, за будь-якої ціни,
розширює виробництво до рівня, де P = MC . Отже, всі параметри виробництва належать кривій граничних витрат MC . Але фірма припиняє виробництво, якщо ціна впаде нижче середніх змінних витрат AVC . Оскільки крива MC перетинає криву AVC в точці мінімуму середніх змінних витрат, то крива пропонування фірми співпадає з відрізком кривої MC , розташованим вище мінімуму AVC .
Рис. 2.2.1. Короткострокова крива пропонування конкурентної фірми
Рисунок 2.2.1 ілюструє знаходження короткострокової кривої пропонування конкурентної фірми . На ньому зображені криві витрат MC , ATC і AVC і кілька ліній граничного виторгу MR , що відповідають різним можливим ринковим цінам [10, 280].
За будь-якої ціни, що перевищує мінімальне значення AVC , оптимальний обсяг виробництва може бути визначений безпосередньо за графіком. Наприклад, за ціною P5 оптимальним буде обсяг випуску Q5 , він
максимізує прибуток. За ціною P3 оптимальним буде обсяг Q3 , він мінімізує збитки.
Всі точки перетину кривих MR і MC (a, b, c, d) визначають співвідношення можливих цін на продукцію і відповідної кількості продукції, яку фірма запропонувала б на ринку за даними цінами. Звідси очевидно, що висхідний відрізок кривої граничних витрат вище мінімуму середніх змінних витрат є короткостроковою кривою пропонування фірми.
Зауважимо, що крива пропонування для кожного обсягу Q визначає мінімальну ціну, за якою фірма беззбитково пропонує останню одиницю продукції на конкурентному ринку.
Крива пропонування фірми має висхідний характер, так само як і крива
граничних витрат, конфігурація якої зумовлена законом спадної віддачі. Через зростаючі витрати фірма не може без втрат прибутку розширити виробництво за даного рівня ціни. Зі зростанням ціни на продукцію фірма має можливість розширити виробництво до рівня, де MC = P . Вона має стимул до такого розширення, тому що загальна сума прибутку при цьому
збільшується, адже граничні витрати залишаються на рівні ціни, тоді як обсяги реалізації зростають. Аналіз поведінки конкурентної фірми підтверджує відомий нам закон пропонування: з підвищенням ціни обсяг пропонування зростає [10, 286].
Доцільно пригадати, що такі фактори, як зміни цін вхідних ресурсів або технологій зміщують криву граничних витрат, отже, і криву пропонування фірми. При цьому зауважимо, що зміна цін постійних факторів виробництва не впливає на положення короткострокової кривої пропонування Лише зміна
ціни змінних факторів виробництва викликає зміну виробничого рішення фірми і зміщення кривої пропонування.
На конкурентному ринку зустрічаються багато фірм, які взаємодіють між собою і утворюють галузевий ринок. Галузева функція пропонування визначається як сума функцій пропонування окремих фірм.
Короткострокова крива ринкового пропонування визначає обсяг виробництва галузі. Вона одержується шляхом додавання обсягів пропонування всіх фірм за кожної можливої ціни. У короткостроковому періоді число фірм в галузі постійне. Нові фірми не мають часу на будівництво і організацію нового виробництва, тому вся продукція виробляється вже діючими фірмами.
Рис. 2.2.2. Короткострокове галузеве пропонування
Рисунок 2.2.2 ілюструє утворення кривої ринкового пропонування на прикладі трьох фірм, кожна з яких має різні виробничі витрати, і відповідні криві пропонування S1 , S2 , S3 .
Припустимо, що ціна P1 відповідає мінімуму середніх змінних витрат фірми з найнижчим рівнем витрат, тому за цінами, нижчими P1 , галузь нічого не вироблятиме.
У проміжку між P1 і P2 продукцію вироблятиме лише третя фірма, тому крива галузевого пропонування співпадає з відрізком кривої граничних
витрат третьої фірми MC3 (відрізок Sa ). За ціною P2 виробляють всі три фірми. Тому галузеве пропонування складатиметься з суми обсягів пропонування всіх фірм: перша фірма виробляє за цією ціною 2 одиниці, друга – 5 одиниць, третя – 8 одиниць. Отже, сума галузевого пропонування
становить 15 одиниць, крива галузевого пропонування доповнюється відрізком ab . За ціною P3 перша фірма пропонує 4, друга – 7, третя – 10
одиниць продукції, галузь в цілому – 21 одиницю (додаємо відрізок bc ). Таким чином, крива SS є короткостроковою кривою ринкового пропонування.
Зверніть увагу, що в точці a крива має згин, але коли фірм багато, цей згин згладжується, і крива галузевого пропонування звичайно є плавною висхідною. Це означає, що обсяг пропонування у короткостроковому періоді на досконало конкурентному ринку збільшується, коли зростає ринкова ціна
товару. Тому є дві причини: по-перше, кожна фірма збільшує пропонування; по-друге, фірми, які за низької ціни були закриті, починають виробляти (це стосується не нових фірм, а тих, що вже були на ринку).
Криву галузевого пропонування не завжди можна визначити простим додаванням кривих пропонування окремих фірм. Збільшення виробництва всіма фірмами може призвести до підвищення цін ресурсів, оскільки попит на ресурси зросте. Подорожчання ресурсів зміщує криві граничних витрат вгору, виробничі можливості фірм звужуються, – тому крива галузевого пропонування стає менш чутливою до зміни ціни на готову продукцію. Чутливість обсягу галузевого виробництва до ринкової ціни визначає еластичність ринкового пропонування за ціною. Еластичність пропонування – це процентна зміна обсягу пропонування, спричинена однопроцентною зміною ціни. Вона відображає динаміку граничних витрат. Оскільки криві граничних витрат є висхідними, еластичність пропонування у короткостроковому періоді завжди має додатне значення. Якщо зі збільшенням обсягу виробництва граничні витрати стрімко зростають, еластичність пропонування є низькою. Продуктивність фірм обмежена, нарощування обсягу виробництва коштує дорого, крива пропонування стрімка.
Якщо ж граничні витрати зі збільшенням обсягу випуску зростають повільно, тоді пропонування відносно еластичне, і незначне підвищення ціни спонукає фірми до значного розширення обсягів виробництва. Коли потужності підприємства повністю завантажені, так що збільшити обсяг виробництва можливо тільки за умови будівництва нових потужностей, тоді у короткостроковому періоді виникає абсолютна нееластичність пропонування. Інший крайній випадок – абсолютно еластичне пропонування – має місце, коли граничні витрати постійні.