Аналітична оцінка прибутку підприємства
Максимізація прибутку конкурентною фірмою
Орієнтуючись при виборі рішення на мінімально можливий рівень витрат, фірма, як правило, розглядає цю задачу не як самоціль, а як засіб розв'язання загальнішої задачі — максимізації прибутку. Ця мета є головною для будь-якої фірми, навіть якщо вона не формулюється у вигляді провідного мотиву її діяльності. У багатьох випадках фірми можуть ставити за мету не максимізацію прибутку, а якісь інші завдання, наприклад, збільшення обсягу продажів, досягнення суспільного визнання, і заради них жертвувати певною частиною прибутку, задовольнившись його скромнішим рівнем. Така мотивація поведінки ряду фірм здобула назву задовільної поведінки.
Проте й у такому випадку не обійтися без прагнення до максимізації прибутку, принаймні, у довгостроковому періоді, бо тільки прагнення прибутку створить можливість раціонально розподілити ресурси, забезпечити високу ефективність, а отже, й мати змогу успішно реалізувати обрані цілі.
Максимізація прибутку для фірми означає пошуки шляхів одержання найбільшого економічного прибутку, тобто різниці між загальним доходом і загальними витратами [10, 250]:
Рm=TR – TC (2.1),
де Рm — загальний або чистий економічний прибуток;
TR — загальний дохід, який визначається як добуток кількості проданої продукції на її ціну;
ТС - загальні витрати, що включають і прямі, і непрямі.
Якщо фірма прийме рішення виробляти продукцію, то вона повинна вибрати оптимальний обсяг випуску: у разі прибутковості фірмі потрібно знайти такий рівень випуску, який максимізує прибуток, а у разі збитковості – такий рівень, який дозволить мінімізувати збитки.
Існують два підходи до визначення оптимального обсягу:
- співставлення сукупного виторгу і сукупних витрат (модель TRTC );
- співставлення граничного виторгу і граничних витрат (модель MRMC ).
Залежно від того, в якій формі задані функції виторгу і витрат, моделі
оптимального вибору фірми можна представити у табличній, графічній або
аналітичній формі. Аналіз цих моделей дозволяє обґрунтувати загальне правило максимізації прибутку для фірми, що функціонує у будь-якій ринковій структурі.
Графічний метод визначення оптимального обсягу виробництва (модель
TRTC ) представлений на рис. 2.1.1.
Рис. 2.1.1. Модель TRTS. Максимізація прибутку конкурентною фірмою
Сума прибутку для будь-якого обсягу Q визначається графічно як різниця вертикальних координат кривих TR i TC. За малих обсягів випуску
крива виторгу TR проходить нижче кривої витрат TC , так само, як і за великих, що визначає збитки. На відрізку ab маємо зону прибутковості фірми, крива витрат TC проходить під кривою TR . Точки a і b називаються точками критичного обсягу випуску, або точками беззбитковості (EP = 0) , в цих точках криві перетинаються.
Сума економічного прибутку максимізується на обсязі, для якого відстань між кривими TR і TC по вертикалі найбільша. Її знаходимо в точці, де дотичнадо TC паралельна лінії TR (точка F ). На обсязі Q* кути нахилу обох кривих однакові, тобто ΔTR / ΔQ = ΔTC / ΔQ . Ліва частина рівняння – це граничний виторг, а права – граничні витрати. Отже, відрізок EF , який відповідає величині максимальної суми прибутку, знаходиться на обсязі, для якого граничний виторг стає рівним граничним витратам [10, 256].
Проведений аналіз дозволяє сформулювати загальне правило вибору оптимального обсягу виробництва, або загальну умову максимізації прибутку:
прибуток максимізується на обсязі, для якого граничний виторг дорівнює граничним витратам:
MR = MC (2.2)
Це правило справедливе для всіх фірм, у будь-якій ринковій структурі.
Оскільки в умовах ринку досконалої конкуренції граничний виторг MR чисельно дорівнює ціні, то для конкурентної фірми загальне правило максимізації прибутку означає вибір такого обсягу випуску, за якого граничні витрати рівні ціні:
MC = MR = P (2.3)
Це правило стосується вибору лише обсягу випуску, а не ціни, тому що
конкурентна фірма приймає ціну як задану.
Аналітичний метод визначення оптимального обсягу випуску для максимізації прибутку базується на використанні граничних величин, тому
відноситься до моделі MRMC . Згідно з умовою максимуму функції економічного прибутку треба відшукати такий обсяг Q, для якого похідна
функції EP(Q) дорівнює нулю. Прибуток максимізується в точці, де приріст обсягу виробництва не змінює прибутку, тобто ΔEP / ΔQ = 0 ,
ΔEP / ΔQ = ΔTR / ΔQ − ΔTC / ΔQ = MR − MC = 0 .
Отже, умовою максимізації прибутку є :
MR = MC (2.4)
Оскільки ΔEP / ΔQ – це граничний прибуток, то рівняння MR = MC називають ще правилом граничного випуску, а також рівнянням рівноваги, тому що лише у випадку MR = MC (а для конкурентної фірми MC = P ), фірма не буде мати стимулів до зміни обсягів виробництва, оскільки будь-яка зміна не поліпшить показників прибутку.
Графічна модель MRMC зводить задачу максимізації економічного прибутку до пошуку точки перетину графіків функцій граничних витрат і граничного виторгу [10, 261].
Дослідимо пошук оптимального обсягу випуску (рис. 2.1.2.).
Рис. 2.1.2. Правило граничного випуску MR=MC
Припустимо, що фірма виробляє обсяг продукції Q1 . Графік показує, що для цього обсягу граничний виторг перевищує граничні витрати (MR > MC) . Тому, обмеживши випуск кількістю Q1 , фірма втрачає частину можливого прибутку в розмірі площі ABE . Якщо вона розширить випуск до Q∗ (точка E ), то зможе збільшити суму прибутку. Якщо фірма буде нарощувати обсяги виробництва далі, до обсягу Q2 , то граничний виторг стане меншим за граничні витрати (MR < MC) , а збитки величиною площі EGH зменшать загальну суму отриманого прибутку. В цій ситуації фірма зможе збільшити прибуток, скоротивши випуск до Q∗ , що відповідає точці E.
Таким чином, рівновага фірми, за якої вона максимізує прибуток, встановлюється в точці перетину кривих MC і MR . Незалежно від того, чи почне фірма виробництво з низького рівня, чи з високого, за існуючою ціною вона змушена наближати випуск до обсягу Q∗ . Наш аналіз графічної моделі підтверджує загальне правило максимізації прибутку: коли фірма досягає обсягу, за якого максимізується прибуток, граничний виторг співпадає з граничними витратами. За умови MR = MC фірма знаходиться в рівновазі й реалізує всі можливості одержання прибутку.
Оскільки конкурентна фірма приймає ринкову ціну, то вона шукає такий обсяг, за якого її граничні витрати стають рівними ринковій ціні,
MC = P . Зауважимо, що лінія граничного виторгу може перетинати криву граничних витрат MC двічі – на низькому і на високому обсягах випуску (рис. 2). Рівність MC = MR = P буде умовою максимізації прибутку лише на
висхідному відрізку MC , тому що на низьких обсягах крива MC має спадний характер і розташована нижче лінії ціни, отже, прибуток за нарощування обсягів буде зростати [10, 270].
Відшукавши методом граничного аналізу оптимальний обсяг, фірма приступає до другого етапу прийняття рішення: вона повинна визначитись,
чи варто виробляти продукцію взагалі. Рішення про доцільність виробництва
фірма може прийняти лише після оцінки прибутковості виробництва. У моделі MRMC фірма має справу з середніми і граничними величинами, тому для визначення суми прибутку EP = TR − TC треба зробити перетворення:
EP = (TR /Q − TC /Q) ⋅Q; TR /Q = AR = P; TC /Q = ATC .
Звідси
EP = (P − ATC) ⋅Q (2.5)
Графічно суму прибутку на оптимальному обсязі ( рис. 2.1.3) можна
визначити як площу прямокутника PCFE , висота якого дорівнює
P − ATC , а основа – обсягу виробництва 0Q* .
Рис. 2.1.3. Модель максимізації прибутку конкурентною фірмою MRMC
За даними графіка: EP =(35- 31,7)× 6,3=20,16 грн. Прийміть до уваги, що мета фірми – максимізувати загальну суму прибутку, а не прибуток на одиницю продукції. Максимальний прибуток на одиницю продукції фірма одержить в точці перетину ATC і MC , де ATC мінімальні, але ця точка знаходиться ліворуч від оптимального обсягу і виробництво відповідного обсягу не дозволило б фірмі максимізувати сукупний економічний прибуток.
Аналіз з позицій максимізації прибутку дає змогу судити не тільки про найвигідніші варіанти випуску продукції, а й про те, за яких умов взагалі фірма може утримуватися на ринку зі своєю продукцією. У цьому разі вирішальним критерієм буде мінімізація втрат, яких зазнаватиме фірма. Якщо отриманого доходу вистачатиме, щоб покрити хоча б змінні витрати, фірма може продовжувати своє існування. Якщо ж фірма буде не в змозі зробити це, то їй доведеться припинити свою діяльність, навіть якщо вона ще здатна буде сплачувати свої постійні витрати. Показником мінімізації втрат стане різниця між ціною та змінними питомими витратами (Р — AVC). При продажній ціні менше за AVC фірма змушена буде закритися, хоча б тимчасово. Отже, критична точка, після якої фірма припиняє свою діяльність, є рівність ціни і середніх змінних витрат (Р = AVC).
Максимізація прибутку як критерій оцінки діяльності фірми може застосовуватися не тільки для встановлення вигідності вже існуючого виробництва, а й для визначення привабливості нових підприємств і проектів. У цьому випадку фірма порівнює сподіваний додатковий прибуток від проекту з очікуваними додатковими витратами. Якщо додатковий прибуток більше за нуль, проект може бути прийнятий, якщо менше чи дорівнює нулю, — відхилений.