3. Аналіз факторів, що впливають на прибуток підприємства

Зміни соціально-економічного розвитку держави в період переходу до ринкових відносин приводять до якісних структурних зрушень, що обумовлює незмінний ріст грошових нагромаджень і, головним чином, прибутків підприємств різних форм власності.

На зміну прибутків впливають дві групи факторів:

• зовнішні;

• внутрішні.

Внутрішні фактори зміни прибутку поділяються на основні й неосновні. Найважливішими в групі основних є валовий дохід і дохід від продажу продукції (обсяг продажів), собівартість продукції, структура продукції й витрат, величина амортизаційних відрахувань, ціна продукції [8, 200].

До неосновних факторів відносяться фактори, пов'язані з порушенням господарської дисципліни, такі як цінові порушення, порушення умов праці й вимог до якості продукції, інші порушення, що ведуть до штрафів і економічних санкцій.

До зовнішніх факторів, що впливають на прибуток підприємства, відносяться соціально-економічні умови, ціни на виробничі ресурси, рівень розвитку зовнішньоекономічних зв'язків, транспортні й природні умови.

Найважливішими факторами зростання прибутку є ріст обсягу виробництва й продажу продукції, впровадження науково-технічних розробок, підвищення продуктивності праці, поліпшення якості продукції.

Основне джерело грошових нагромаджень підприємств - дохід підприємства від продажу продукції, а саме та його частина, яка залишається за винятком видатків на матеріальні, трудові й інші грошові витрати, пов'язані із проведенням і продажем цієї продукції. В умовах радикальної зміни керування економікою показник доходу від продажу продукції стає одним з найважливіших показників діяльності підприємств. Даний показник створює зацікавленість трудових колективів не стільки в росту кількісного обсягу продукції, що випускається, скільки в збільшенні обсягу проданої продукції. А це значить, що проводитися повинні такі вироби й товари, які відповідають вимогам споживачів і користуються попитом на ринку.

У цих цілях необхідно вивчати ринкові умови господарювання й можливості впровадження виробленої продукції на ринок шляхом розширення обсягів її продажу. З розвитком підприємництва й підвищенням конкуренції зростає відповідальність підприємств за виконання прийнятих на себе зобов'язань. Таким чином, показник доходу від продажу продукції відповідає вимогам комерційного розрахунку й, у свою чергу, сприяє розвитку виробничо-господарської діяльності.

Видатки на проведення й продаж продукції, що визначають собівартість, складаються з вартості використовуваних у проведенні продукції природних ресурсів, сировини, основних і допоміжних матеріалів, палива, енергії, основних фондів, трудових ресурсів і інших виробничих видатків а також з невиробничих витрат.

Отже, прибуток як основна форма грошових нагромаджень залежить, насамперед, від зниження витрат на проведення й обіг продукції, а також від збільшення обсягу продажу продукції.

Розмір прибутку як кінцевого фінансового результату роботи підприємства залежить і від другої, не менш важливої величини - обсягу валового доходу підприємства. Розмір валового доходу підприємства й відповідно прибутки залежить не тільки від кількості і якості зробленої й проданої продукції (виконаних робіт, зроблених послуг), але й від рівня застосовуваних цін.

Види й рівень застосовуваних цін визначають в остаточному підсумку обсяг валового доходу підприємства, а отже, прибутки.

Проблема ціноутворення займає ключове місце в системі ринкових відносин. Проведена в Україні лібералізація цін привела до різкого скорочення впливу держави на процес регулювання цін, слідством чого з'явився ріст цін майже на всі вироблені товари. За допомогою високих цін підприємства відшкодовують будь-які по величині виробничі витрати, що аж ніяк не сприяє підвищенню якості продукції й ефективності проведення.

Наступний фактор, що впливає на величину прибутку - це амортизація основних фондів і нематеріальних активів [8, 210]. Сума амортизаційних відрахувань визначається на підставі балансової вартості основних фондів і діючих норм амортизації й амортизації нематеріальних активів, виходячи зі строку корисного використання таких нематеріальних активів, але не більш 10 років безперервної експлуатації. При цьому враховується прискорена амортизація активної частини основних виробничих фондів, що виражається у встановлених законодавством більш високих нормах амортизації на відповідні види основних фондів.

Отже, прибуток є овновною метою діяльності підприємства. До основних теорій прибутку належать такі: меркантилістська, класична, марксистська та сучасна немарксистська теорії. Функції, що виконує прибуток поділяються на: оцінювальну, стимулюючу, госпрозрахункову та соціальну. Використання соціальної функції має на меті забезпечувати незахищені верстви населення. Дана функція притамання для розвинутих країн світу. В аналізі факторів, що впливають на величину прибутки, лежать шляхи збільшення прибутки підприємства, основними з яких є: забезпечення росту обсягу виробництва продукції на основі технічного його відновлення й підвищення ефективності проведення, поліпшення умов продажу продукції, у тому числі за рахунок удосконалювання розрахунково-платіжних відносин між підприємствами, зміна структури виробленої й продаваної продукції за рахунок збільшення частки більш рентабельної, установлення реальної залежності рівня цін від якості виробленої продукції, її конкурентоспроможності, попиту та пропозиції аналогічної продукції іншими виробниками.