4.3. Витрати виробничих стічних вод

За [4] VII 7.7 та 7.11 беремо дані про норми об’єму виробничих стічних вод на одиницю основної продукції.

- норма об’єму стічної води, яка йде у локальну мережу каналізації;

- норма об’єму стічної води, яка йде уміську каналізацію;

- добовий випуск основної продукції за дві зміни.

Добові витрати виробничих стічних вод дорівнює:

План мережі виробничих СВ ППР наведено в графічній частині.

4.4 Опис принципової технологічної схеми очистки виробничих стічних вод

До підприємств молочної промисловості відносяться молокоприймальні пункти для прийому і охолодженя молока; сепараторні відділення; міські молочні заводи, молочно-консервні заводи; сироробні і маслоробні заводи.

На підприємствах молочної промисловості утворюються два види виробничих стічних вод: забруднені і незабруднені. Забруднені стічні води утворюються при промивці обладнаня, технологічних трубопроводів, автомобільних та залізничних цистерн, фляг, склотари, підлоги. Незабруднені стічні води утворюються при охолоджені молока, молочних продуктів і обладнання. Їх якправило направляють в систему оборотного водопостачаня або на повторне використання для миття обладнання та інших цілей.

Кількість виробничих стічних вод в залежності від профілю і потужності підприємства наведено в таблиці.

Вид і потужність підприємства (за переробленим молоком)	Кількість стічних вод, на 1т переробленого молока
Молокоприймальний пункт і сепараторне виділення	1,9
Міський молочний завод потужністю, т/доб: до 50 50-200 200-400 більше 400	4,9 4,5 4,2 3,1
Завод згущених молочних продуктів потужністю, т/доб: до 180 більше 180	4,1 3,7
Завод сухих молочних продуктів, масло розподільчий завод з цехами висушування потужністю, т/доб: до 300 більше 300	3,7 3,3
Молочноконсервний комбінат дитячих продуктів	2,8
Масло розподільчий завод потужністю, т/доб: до 50 50-200 більше 200	2,4 1,9 1,6
Маслосир завод потужністю, т/доб: до 50 50-200 більше 200	3,9 3,6 3,1
Сироварний завод потужністю, т/доб: до 50 50-200 більше 200	5,5 4,6 3,9

Кількість забруднених стічних вод складає 20-50% загального стоку. Витрата незабруднених стічних вод, які направляють в систему оборотнього водопостачання або на повторне використання складає до 60-80% загальної витрати води на підприємстві. Загальна витрата стічних вод, скидаємих заводом складає від 15-20 до 2500 /доб. Кількість побутових стічних вод складає 2-10% загального стоку.

Забруднення промислових стічних вод підприємств молочної промисловості складаються з втрат молока і молочної продукції, відходів виробництва, реагентів що використовують при промивці тари, сумішей, змиваємих з поверхні тари, обладнання, підлоги.

Характеристика стічних вод різних підприємств молочної промисловості наведена в таблиці.

Показники	Значення показників для заводів
	міських молочних	сухого та згущеного молока	сиро- розподільчих
Концентрація забруднень, мг/л: завислі речовини в тому числі проколені сухий залишок в тому числі проколені азот загальний фосфор жири хлориди ХСК, мг О/л	350 35 1500 700 60 8 до 100 150 1400 1200	350 90 1100 500 50 7 до 100 150 1200 1000	600 80 3000 700 90 16 до 100 200 3000 2400

Реакція стічних вод близька до нейтральної, але може ставати слабо кислою при скиді сироватки, або слабо лужною при скиді лужних миючих розчинів.

Температура стічних вод в холодний період року складає в теплий період

Методи очищення стічних вод

На підприємствах молочної промисловості, як правило, влаштовують дві самостійні мережі каналізації; для виробничих забруднених і побутових стоків і для незабруднених і для дощових стічних вод.

Забруднені стічні води підлягають очистці разом з побутовими стічними водами населених пунктів і інших промислових підприємств. Самостійна очистка проводиться тільки при відсутності технічної можливості або економічній вигідності подачі стоків на загальні очисні споруди.

На території підприємства перед скиданням стоків в каналізаційну мережу розташовують наступні споруди: усереднювачі витрати відпрацьованих миючих розчинів, що забезпечують приймання залпового скиду з послідуючим рівномірним випуском його; грязевідстійники з бензиномасловловлювачами біля ділянок миття машин; мазутоловушки біля мазутного господарства.

Механічна очистка. Для механічної очистки стічних вод молочної промисловості влаштовують решітки, пісколовки, жироловки, освітлювачі з природною аерацією, освітлювачі-перегнівачі, вертикальні відстійники.

Пісколовки влаштовують при витраті стічних вод більше 100 /доб в складі станції біологічного очищення. Кількість затриманого пісковловлювачем осаду складає 0,2л на 1 стічних вод при його вологості 60%.

Жироловки влаштовують на випусках цехів і заводів, які виробляють високо жирну продукцію( масло, сливки) при концентрації жирів в стічних водах більше 100 мг/л.

Рис. Схема жироловки з реактивним водорозподілом (Споруда ЛІСІ)

1-корпус; 2- центральна камера; 3- відвід очищеної води; 4- жирозгін;

5-периферійний лоток; 6-патрубок; 7-трубопровід подачі стічної рідини; 8-

реактивний водорозподілювач, що обертається; 9- лоток жиромаси; 10-мулова

труба; 11- труба видалення жиром аси; 12- осадочна частина; 13- кільцевий

водозлив.

Використання жироловок горизонтального типу для стічних вод молочних заводів малоефективне, оскільки ступінь зниження ними концентрації жирів складає 30-35%. Кафедрою каналізації ЛІСІ для очистки розглядаючих стічних вод від жиру і завислих речовин розроблена жироловка з реактивним водорозподілом , низходячим рухом рідини і автоматизованим збором жиромас. В цій споруді завдяки розподілу стічних вод на вході, природної аерації рідини, яка відбувається при спадінні потоку з сопел реактивного розподілювача, а також низходячому руху рідини у відстійній зоні. Ефективність очистки при однаковому часі відстоювання на 20-25% вище, ніж у

горизонтальних жировловлювачах і складає 50-70%. Крім того, в жироловці нової конструкції здійснюється безперервний збір і видалення спливаючої жиромаси за допомогою обертаючогося разом з реактивним водорозподілювачем жирозгону. Такі

жироловки можуть встановлюватись також в складі станції біологічної очистки замість первинних відстійників.

Освітлювачі, освітлювачі-перегнівачі і вертикальні відстійники влаштовують в складі станцій біологічної очистки. Надлишковий активний мул и біологічну плівку можливо подавати в лоток перед освітлювачами, при цьому вологість становить 97,5%.

Фізико-хімічна очистка. Досвід використання флотаційних способів очистки стоків підприємств молочної промисловості вказав, що флотація без додавання коагулянту малоефективна, оскільки дозволяє знизити концентрацію жирів тільки на 50-60%, а завислих речовин на 50%. При використані в якості коагулянтів сірчанокислого алюмінію або хлорного заліза дозою 100 мг/л на 1000 мг/л забруднень за ХСК за рН=6,7 ефект очищення за завислими речовинами складає 75-80%, по жирам 80-90%, по 60-70%. Але через високу дозу реагенту, складності реагентного господарства і великої кількості створюваного осаду (до 10% кількості стічних вод) реагентна очистка не знайшла використання для очистки стічних вод підприємств молочної промисловості.

Вказані недоліки в значному ступені усуваються при використані електрохімічного способу коагуляції. Після електрокоагуляційної обробки стічних вод рекомендується відстоювання або електрофлотація.

Для відстоювання стічних вод, які пройшли електрокоагуляційну обробку, використовують вертикальні відстійники з пристосуваннями для затримання вспливаючих домішок або жироловку конструкції ЛІСІ. Час відстоювання при використані в електрокоагуляторах алюмінієвих електродів 30 хв., залізних - 60.

Кількість створеного в електрокоагуляторах і електрофлотаторах піни складає 25% витрати стічних вод. Гасіння піни проводиться механічним способом протягом 5-10 хв.

Використання електрокоагуляційного метода застосовується для локальної очистки стоків підприємств молочної промисловості, коли необхідно знизити концентрацію жирів до 25 мг/л, завислих речовин до 50 мг/л, до 500-1000 мг/л.

Біологічна очистка. Споруди біологічної очистки проектують згідно до СНіП 2-32-74. Навантаження приймаються для побутових стоків з коефіцієнтом 0,2 для молочних заводів.

Для штучної біологічної очистки використовують аеротенки, високо навантажені біофільтри, циркуляційні окислювальні канали (ЦОК).

Аеротенки. Тип аеротенку приймають залежно від витрати стічних вод з врахуванням місцевих умов і технікоекономічних показників.

Аеротенки влаштовують з пневматичною або механічною аерацією.

Пневматичні аератори виготовляють з щелевих або дирчастих труб діаметром отворів 5 мм, з відстанню між ними 20-40 см. Швидкість виходу з них повітря 7-10 м/с.

Коефіцієнт , який враховує відношення швидкості переносу кисню в іловій суміщі до швидкості переносу його в чистій воді, для стічних вод підприємств молочної промисловості приймається рівним 0,82.

При проектуванні аеротенків враховується необхідність підтримання температури мулової суміші не нижче . Для цього необхідно перекриття

аеротенків на зимовий період теплоізоляційними матеріалами, розташування їх в будівлях, підігрів мулової суміші.

В якості вторинних відстійників рекомендовано використовувати вертикальні відстійники або відстійники з низходячо-висходячим потоком рідини. Тривалість відстоювання у вторинних відстійниках приймають рівною 1,5-2 години після аеротенків на неповну і повну очистку, 2-2,5 години після аеротенків подовженої аерації.

Біофільтри. Для повної і не повної очистки стічних вод підприємств молочної промисловості використовують високонавантажені біофільтри.

Високонавантажені біофільтри можуть встановлюватись одноступеневими, двоступеневими.

При проектувані високонавантажених біофільтрів необхідно приймати їх робочу висоту Н в межах 2-4 м, гідравлічне навантаження від 20 до 40 .

При роботі біофільтрів з рециркуляцією очищеної рідини суміші вхідних і очищених стоків вод приймається не більше 200 мг/л, двоступеневих біофільтрів не більше 200 мг/л. період між зміною ступеней біофільтру 3 доби.

Циркуляційні окислювальні канали можуть використовуватись для очистки стічних вод підприємств молочної промисловості тільки при роботі в контактному (періодичному) режимі, які мають наступні послідовні операції: наповнення каналів стічними водами одночасно з їх аерацією, аерація, відстоювання ілової суміші з вимкненими аераторами, випуск очищеної рідини і осаду з каналу. Аерацію необхідно виконувати механічними аераторами.