1. Зростання продуктивності;

2. економія сировинних та енергетичних ресурсів;

3. поліпшення використання основних доходів.

7.2.2. Поняття про продуктивність праці, значення продуктивності праці у формуванні техніко-економічних показників виробництва.

Ефективність кожного виробництва визначається співвідношенням результатів праці і витрат на їх отримання.

Витрати визначаються обсягом (або вартістю) використаних економічних ресурсів - це робоча сила; компоненти природних ресурсів; компоненти засобів виробництва.

Результати характеризуються обсягами та вартістю виробленої і реалізованої продукції; розмірами доданої вартості; прибутку, а також показниками конкурентоспроможності, якості, станом екології.

Найчастіше результати виражаються обсягом продукції або розміром прибутку. Якщо ефективність результатів визначається обсягом продукції - то це є продуктивність праці, а якщо розміром прибутку – то це рентабельність (прибутковість).

Продуктивність праці показує співвідношення обсягу виробництва матеріальних або нематеріальних благ та кількості витраченої на це праці.

Тобто зростання продуктивності праці означає збільшення обсягу вироблених благ без збільшення трудовитрат.

Кожне підприємство характеризується певним рівнем продуктивності праці, який може зростати або знижуватися під дією різноманітних чинників. Підвищення продуктивності праці є безперечною умовою прогресу і розвитку виробництва.

У практичній діяльності для характеристики продуктивності праці застосовуються також показник трудомісткості продукції.

Трудомісткість продукції – це обернений показник рівня продуктивності праці, що характеризується кількістю робочого часу, витраченого на одиницю продукції.

На підвищення продуктивності праці впливають такі фактори:

1. соціально-економічні (вони визначають якість використовуваної робочої сили);

2. матеріально-технічні (характеризують якість засобів виробництва);

3. організаційно-економічні (відображають якість поєднання робочої сили із засобами виробництва).

7.2.3. Поняття «основні фонди», «амортизація основних фондів» та їх значення у формуванні техніко-економічних показників виробництва.

Процес виробництва здійснюється за умови поєднання робочої сили і засобів виробництва.

Засоби виробництва складаються: із засобів праці та предметів праці.

У вартісному вираженні вони становлять виробничі фонди підприємства, які поділяються на:

1. Основні

2. оборотні.

Ознакою основних фондів є:

1. термін їх експлуатації (більше одного календарного року);

2. вартість і спосіб їх перенесення.

Основні фонди поділяються на:

1. основні виробничі фонди

2. основні невиробничі фонди.

До основних виробничих фондів відносять засоби праці, які беруть участь у процесі виробництва впродовж тривалого часу, при цьому не змінюють своєї форми і переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції частинами.

До основних невиробничих фондів належать фонди житлово-комунальних господарств, будинки відпочинку, спортивні табори, дошкільні установи, об’єкти соціально-побутового призначення.

У промисловості залежно від сфери функціонування основні виробничі фонди поділяються на:

1. промислово-виробничі ( це засоби праці підприємства, призначені для виробництва);

2. непромислово-виробничі (це підприємства сільськогосподарського призначення, будівельні дільниці, транспортні цехи).

Характерною особливістю застосування основних фондів у процесі виробництва є їх відновлення.

Для відновлення засобів праці необхідне їх відшкодування у вартісній формі, яке здійснюється шляхом амортизації.

Об’єктом амортизації є всі основні фонди (крім землі).

Амортизація – це процес перенесення вартості основних фондів на вартість новоствореної продукції з метою їх повного відновлення.

Для відшкодування вартості зношеної частини основних фондів підприємства відраховують певні суми грошей відповідно до розмірів їх зносу (фізичного та морального), які включають до собівартості новоствореної продукції – і це всі відрахування називаються амортизаційними.

Після реалізації створеної продукції частина грошової суми, що відповідає перенесеній вартості основних фондів, відокремлюється і накопичується до певної величини, яка в основному відповідає первісній вартості основних фондів.

Розмір амортизаційних відрахувань залежить від тривалості амортизаційного періоду, тобто середнього фактичного строку служби основних фондів.

Термін повернення капітальних вкладень, згідно із встановленим нормативом не повинен перевищувати 6.6 року.

Коефіцієнт терміну повернення основних засобів становить Ен.=0,15.

Термін окупності капіталовкладень може скорочуватися, в цьому разі капітальні вкладення вважаються ефективними.

Своєчасне оновлення основних фондів забезпечує проходження технологічних процесів відповідно до технологічного регламенту, а технологічний регламент в свою чергу має велике значення у формуванні техніко-економічних показників виробництва.

Контрольні запитання:

1. Дайте загальну характеристику ефективності виробництва?

2. Назвіть основні техніко-економічні показники виробництва?

3. Що таке собівартість технологічного процесу, продукції?

4. Як впливає продуктивність праці на техніко-економічні показники виробництва?

5. Що таке основні фонди?

6. Амортизація основних фондів, їх вплив на техніко-економічні показники виробництва?

Список рекомендованої літератури:

1. Антоненко Г.Я. Организация, планирование и управление предприятиями строительных изделий и конструкций: Учебник. – К.: Выща шк., 1988. – 376 с.

2. Системы технологий: Учеб. Пособ. \Под ред. Проф. В.В. Деречина. – Ч.1., 2. – Одесса: Ластар, 2001. – 200 с.

3. Економіка підприємства6 Навч. посіб. \ За ред.. А.В. Шегди. – К.: Знання-Прес, 2002. – 335 с.

4. Економіка підприємства: Підручник \За ред. Проф.. С.Ф. По кропивного. – К., 2000. – 486 с.

ЛЕКЦІЯ № 8. ПОНЯТТЯ ПРО ПРИБУТОК.

ПЛАН:

8.1. Загальні відомості про прибуток та його використання.

8.2. Вплив технологій на прибутковість підприємств.

8.3. Податковий контроль промислових підприємств.