Тема 7. Роль технологій у формуванні техніко-економічних показників виробництва.

ПЛАН:

7.1. Загальна характеристика економічної ефективності виробництва.

7.2. Техніко-економічні показники ефективності виробництва.

7.2.1. Поняття про собівартість продукції, значення собівартості у формуванні техніко-економічних показників виробництва.

2. Поняття про продуктивність праці, значення продуктивності праці у формуванні техніко-економічних показників виробництва.

Поняття «основні фонди», «амортизація основних фондів» та їх значення у формуванні техніко-економічних показників виробництва.

7.1. Використання сировини у промислових технологіях.

У процесі своєї діяльності підприємство здійснює матеріальні та грошові витрати, до яких належать:

1. Витрати, пов’язані з основною діяльністю підприємства. Це витрати на виробництво або реалізацію продукції, поточні витрати, які відшкодовуються за рахунок виручки від реалізації продукції.

2. Витрати пов’язані з інвестиційною діяльністю (розширення та оновлення виробництва);

3. Витрати на соціальний розвиток колективу (соціально-культурні, оздоровчі, житлово-побутові потреби).

Найбільш питому вагу у загальному обсязі витрат підприємства мають витрати на виробництво.

Економічну ефективність виробництва визначають як сукупність технічних, техніко-економічних і техніко-експлуатаційних показників.

Технічні показники – це:

1.коефіцієнти уніфікації;

2. точність обробки;

3. коефіцієнт використання матеріалу.

Уніфікація – це вибір оптимальної кількості різновидів продукції, процесів, послуг, параметрів.

Коефіцієнт уніфікації – це відношення чисельності одно типових об’єктів до загальної кількості об’єктів.

Коефіцієнт використання матеріалу – це відношення маси матеріалу в готовому виробі до маси матеріалу, що ввели в технологічний процес.

Залежно від спеціалізації виробництва розрізняють такі види виробничої структури: Предметна, Технологічна, Предметно-технологічна.

Предметна виробнича структура – має ступінь замкнутості.

Структура підприємства визначає послідовність використання засобів праці у технологічному процесі, застосування високопродуктивного обладнання, інструментів і т. п.

Технологічна виробнича структура визначає чітку технологічну відокремленість.

У кожному підрозділі здійснюються однорідні технологічні процеси з виробництва різного кінцевого продукту. Ця структура спрощує управління цехом, дає змогу маневрувати розміщенням людей, полегшує перехід з однієї номенклатури виробів на іншу.

Предметно-технологічна виробнича структура характеризує наявність на одному й тому самому підприємстві основних цехів, які організовані за предметним та технологічним принципом.

В цілому ефективність виробництва – це комплексне відбиття кінцевих результатів використання засобів виробництва і робочої сили за певний проміжок часу.

7.2. Техніко-економічні показники ефективності виробництва.

До техніко-економічних показників виробництва належать:

1. Собівартість

2. Продуктивність праці

3. Амортизація

4. Якість продукції

5. Трудоемність

6. Конкурентоспроможність.

Найбільш вагомими при визначенні ефективності роботи підприємства є собівартість продукції, продуктивність праці, своєчасне оновлення основних фондів та якість продукції.

7.2.1. Поняття про собівартість продукції, значення собівартості у формуванні техніко-економічних показників виробництва.

Узагальнюючим показником ефективності виробничого процесу є собівартість продукції, яка є складовою у формуванні техніко-економічних показників виробництва.

Собівартість продукції – це виражені в грошовій формі сукупні витрати на підготовку і випуск продукції.

Витрати, що включаються в собівартість продукції, групуються за наступними елементами:

1. матеріальні витрати

2. витрати на оплату праці

3. відрахування на соціальні заходи

4. витрати на амортизацію основних фондів і нематеріальні активи

5. інші витрати.

Це угруповання є єдиним для всієї промисловості.

До матеріальних витрат належать витрати на:

1. сировину і матеріали, що придбані у сторонніх підприємств і організацій і входять до складу продукції, що виробляється, створюючи її основу, або є необхідним компонентом для виробництва продукції;

2. покупні матеріали, що використовуються в процесі виробництва продукції для забезпечення нормального технологічного процесу і упаковки продукції або інших господарських потреб;

3. покупні комплектуючі вироби і напівфабрикати, що підлягають монтажу або додатковій обробці на даному підприємстві;

4. роботи і послуги виробничого характеру, що виконуються сторонніми підприємствами.

До витрат на оплату праці належать витрати:

1. на виплату основної і додаткової заробітної плати

2. виплати, передбачені законодавством про працю ( відпустки, компенсація);

3. винагорода за передбачену законодавством вислугу років

4. інші витрати.

До відрахувань на соціальні заходи належать:

1. відрахування на державне соціальне страхування

2. відрахування на державне пенсійне страхування

3. відрахування до Фонду сприяння зайнятості населення

4. відрахування до Фонду для здійснення заходів з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і соціального захисту населення.

До амортизації основних фондів і нематеріальних активів належать витрати на:

1. повне відновлення основних фондів і капітальний ремонт у вигляді амортизаційних відрахувань від вартості основних виробничих фондів на реконструкцію, модернізацію та капітальний ремонт фондів

2. амортизаційні відрахування на надані в оренду основні фонди

3. амортизаційні відрахування на надані в фінансову оренд у основні фонди

4. витрати орендаря на капітальний ремонт орендованих будівель

5. амортизаційні відрахування від вартості основних фондів, що надаються безкоштовно підприємствам громадського харчування

6. витрати, пов’язані зі зносом нематеріальних активів.

До інших витрат належать витрати:

1. витрати, пов’язані з управлінням виробництвом

2. оплата робіт консультаційного характеру

3. оплата послуг інших підприємств

4. витрати, пов’язані з оплатою послуг комерційних банків

5. витрати на гарантійний ремонт і обслуговування виробленої продукції

6. витрати на реалізацію продукції.

Питома вага витрат в різноманітних галузях промисловості різна.

Тому залежно від питомої ваги суми витрат галузі промисловості ділять на:

1. трудомісткі (видобувні галузі, металургія);

2. енергоємні (кольорова металургія і ряд галузей хімічного комплексу);

3. з великими витратами на амортизацію (нафтовидобувна і електроенергетична галузі);

4. капіталомісткі (турбобудування, приладобудування);

5. матеріаломісткі (текстильна, швейна, харчова та інші галузі).

Витрати на виробництво продукції (або собівартість валової продукції) характеризують витрати поточного періоду (року, кварталу, місяця) на виробництво промислової продукції.

Собівартість товарної продукції (продукція, що реалізується) характеризують витрати на виробництво і збут протягом всього циклу.

Резервами зниження собівартості продукції є:

1. підвищення технічного рівня виробництва;

2. поліпшення організації виробництва і праці;

3. зміна обсягу виробництва;

4. зміна структури, асортименту та поліпшення якості продукції.

У процесі зниження собівартості виявляються майже всі складові підвищення ефективності виробництва: