2. Управління як інформаційно-аналітичний процес.

Управління являє собою основний вид діяльності штабів (органів управління), що полягає у визначенні цілей функціонування об’єктів, якими управляють, способів досягнення цілей, а також у впливах на ці об’єкти, необхідних для досягнення намічених цілей.

Підвищення ефективності управління – це найбільш доцільний і економічний шлях підвищення ефективності застосування сил і засобів Збройних Сил України.

З точки зору військової кібернетики процес управління військами, від ефективності якого у прямій залежності знаходиться ефективність бойових дій, являє собою безперервний процес перетворення інформації. Відомо, що основою управління є рішення, яке за будь-яких умов обстановки зобов’язані приймати відповідні керівники. Саме на основі прийнятого рішення народжується нова, так звана, командна інформація, носіями якої є команди, сигнали, розпорядження і накази, за допомогою яких доводяться до військ бойові завдання. Однак поява цієї інформації (а значить, і прийняття рішення) неможлива без наявності відповідної вихідної, або початкової інформації.

Вихідна інформація включає до себе поставлене бойове завдання (командна інформація вищої інстанції), стан об’єктів управління, тобто підпорядкованих військ, умови, в яких будуть відбуватися бойові дії, а також дії і наміри противника. Перелічену інформацію можна назвати інформацією стану. Тому зрозумілим стає таке визначення управління:

Управління є процес перетворення інформації стану у командну інформацію.

Рішення на операцію (бойові дії) є результатом напруженої роботи щодо його вироблення посадових осіб органу управління (заступників командувача (командира), начальників родів військ і служб), кожна з яких в цьому процесі виробляє та обгрунтовує пропозиції до загального рішення в рамках сфери свої відповідальності. Ці пропозиції доповідаються командувачу (командиру) для затвердження.

Робота посадових осіб штабу, в свою чергу, потребує наявності та використання конкретної інформації, яку необхідно добувати, узагаль-нювати, систематизувати, аналізувати, обробляти і передавати зацікав-леним структурам.

Таким чином, управління слід розглядати як інформаційно-аналітичний процес, який включає:

аналіз командної інформації, що надійшла від вищого органу управління, і з’ясування всіх аспектів поставленої перед системою управління задач;

збір і аналіз інформації (даних) про стан об’єктів управління і умови їх функціонування, включаючи інформацію про противника;

прийняття рішення та визначення послідовності керуючих впливів на об’єкти управління, спрямованих на виконання поставленого завдання;

доведення командної інформації про прийняте рішення і плани до підлеглих об’єктів управління;

контроль за поточними результатами роботи та корегування дій об’єктів управління.

Щодо своїх військ (сил) дані включають дислокацію, бойовий склад угруповання і характер дій підлеглих військ (сил), а також виконувані ними задачі, їх боєздатність, укомплектованість і матеріальну забез-печеність; наявність і порядок надходження звичайних та спеціальних боє-припасів і ракет; наявність і стан бойової техніки; морально-психологічний стан і ступінь радіоактивного опромінення особового складу, наявність поранених і хворих; стан аеродромної мережі; стан тилу; стан системи управління військами; характер дій сусідів і умови взаємодії з ними і багато інших зведень.

У дані про противника, зокрема, входять: склад конфронтуючого угруповання і його оперативна побудова; положення, стан і характер дій з’єднань і частин; наявність і місця пунктів управління та вузлів зв’язку, розташування носіїв і складів ядерної, хімічної і бактеріологічної зброї, складів і запасів матеріальних засобів; координати об’єктів-цілей; оргштатна структура та стан з’єднань і частин і інша інформація.

Умови ведення бойових дій характеризуються даними географічного, економічного, політичного, транспортного характеру; метеорологічними умовами; ступенем радіоактивного, хімічного, біологічного зараження міс-цевості і характером зон (районів) руйнувань, пожеж, затоплень; інже-нерним устаткуванням району бойових дій і іншими факторами.

Крім зазначених даних, у роботі штабів використовується різна довід-кова інформація: тактико-технічні характеристики озброєння сторін, нор-ми забезпечення військ, нормативи різних робіт, бойові потенціали з’єд-нань і частин і ін.

Одержання і добування всіх цих зведень досягається різними шляха-ми: веденням розвідки противника; використанням різноманітних тех-нічних засобів і систем збору даних обстановки; обробкою повідомлень і зведень підлеглих, розпоряджень, наказів і директив вищих інстанцій; аналізом інформації, одержуваної від сусідів тощо.

Цей огляд дозволяє зробити висновок про величезні обсяги інформа-ції, які одержуються та обробляються в системі управління. Усю цю інформацію необхідно вчасно збирати в органі управління (ОУ), з виз-наченою періодичністю обновляти і зберігати у стані, що забезпечує швид-кий пошук необхідних даних і зручне їхнє використання посадовими особами ОУ.

Послідовне виконання всіх перерахованих заходів утворює цикл управління, який здійснюється в системі управління та складається з чотирьох узагальнених інформаційних процесів роботи органів управління: збору й аналізу інформації, планування і прийняття рішень, доведення рішень і планів до виконавців, контролю виконання. Загальна тривалість повного циклу управління характеризує оперативність управління.

Збір і аналіз інформації, а також доведення прийнятих рішень (команд, розпоряджень) до органів управління – це інформаційні процеси, основними вимогами до яких є повна, своєчасна і достовірна передача і прийом інформації. Аналіз і обробка інформації в цих процесах звичайно обмежуються її узагальненням чи найпростішим перетворенням. Більш глибокий, змістовний аналіз і обробка інформації здійснюються на етапі планування і прийняття рішення.

Планування і прийняття рішень є найбільш складними логічними, інформаційно-аналітичними процесами, зв’язаними з прогнозуванням роз-витку стану об'єктів управління і умов їхнього функціонування в ході виконання задач, що постають перед системою управління. При цьому розглядаються різні варіанти планів і способи їхнього досягнення об’єктами управління; приймаються конкретні рішення і плани їх виконання. Для підвищення якості та обґрунтованості прийнятих рішень у практиці органів управління усе ширше застосовуються сучасні математичні методи моделювання процесів функціонування систем управління і оптимізації розроблювальних програмних дій, а також інформаційні технології.

Викладена інформаційна схема процесів управління є досить спро-щеної. У дійсності під час управління доводиться спільно розглядати надзвичайно великі обсяги інформації, які є взаємозалежними, випадковими і не піддаються суворому попередньому обліку.

Великі обсяги потрібної інформації і можливі різкі зміни умов функціонування системи управління взагалі і об’єктів, якими управляють, викликають необхідність вирішувати задачі прогнозування, корот-кострокового і довгострокового планування варіантів дій об’єктів управління, побудови всієї системи управління за ієрархічним принципом з чітким розподілом прав і відповідальності по рівнях управління. Крім того, великі обсяги інформації і складність процесів управління змушують розчленовувати єдину систему і єдиний процес управління на ряд підсистем з відповідними їм процесами управління, що звичайно відповідає сформованій організаційній структурі і порядку роботи органів управління. Однак варто мати на увазі, що практично всі підсистеми управління звичайно бувають дуже тісно зв’язаними за задачами, мають загальні цикли і методи управління, користуються погодженою й у значній мірі загальною інформацією.

Загальним висновком, що випливає із здійсненого огляду є те, що реалізація управління як інформаційно-аналітичного процесу потребує наявності певних ресурсів. Ці ресурси можуть бути розподілені на три групи.

По-перше, орган управління має бути забезпечений всією необхідною інформацією, або даними. До такої інформації відносяться всі відомості, потрібні органу управління для організації виконання кожного конкретного одержаного завдання. Саме ці відомості були перелічені вище. Крім того, слід підкреслити, що діяльність будь-якого органу управління має здійснюватися у повній відповідності до існуючого законодавства. Вимоги законів також є даними. Додамо, що робота посадових осіб у певній установі чи організації має бути підпорядкована різного роду нормативним документам, що також визначає дані. Тому поняття даних є достатньо широким.

По-друге, одержані конкретні дані щодо поставленого завдання в органі управління мають бути перетворені у командні дані, що організують виконання завдання об’єктом управління. Обробка даних здійснюється з використанням певних методів, перш за все, математичних. Тому методи слід розглядати як складову ресурсів, якими має бути забезпечений орган управління.

Нарешті, враховуючи особливості роботи органу упрвління (штабу) в сучасних умовах ведення бойових дій, про що йшлося вище, можна стверджувати, що практичне використання методів вимагає наявності відповідних технічних засобів, які б забезпечували звільнення посадових осіб від виконання рутинної технічної роботи. На сьогодні до таких засобів слід віднести, у першу чергу, комп’ютери.