Тема: Особливості соціального розвитку дітей в різних умовах життєдіяльності

Мета: Познайомити студентв із особливості соціального розвитку дітей в різних умовах життєдіяльності. Пояснити вплив середовища на соціалізацію дитини. Сформувати уявлення про методику діагностики рівнів соціальної компетентності дітей.

План:

1. Соціалізація особистості – двосторонній процес взаємодії людини й соціального середовища.

2. Середовище – як умови життя людей та продукту їхньої спільної діяльності:

- вивчення особливостей соціалізації дітей в різних умовах життєдіяльності;

- характеристика соціальних інститутів (сім’ї, групи однолітків в ДНЗ), у яких відбувається первинна соціалізація дітей;

- явище соціального сирітства.

3. Методика діагностики рівнів соціальної компетентності дітей:

- визначення рівнів та критеріїв соціально-комунікативної компетентності дітей старшого дошкільного віку;

- розподіл дітей на три групи досліджуваних;

- опис методик.

4. Аналіз результатів проведеного діагностичного обстеження.

Література:

1. Діти і соціум: Особливості соціалізації дітей дошкільного та молодшого шкільного віку: Монографія / А.М. Богуш, Л.О. Варяниця, Н.В. Гавриш – Луганськ: Альма-матер, 2006. – с. 201-203

2. Кононко О.Л. Соціально-емоційний розвиток особистості. - К., 1998

1. Соціалізація особистості – двосторонній процес взаємодії людини й соціального середовища

Висловлена раніше дефініція ((лат. definitio – визначення)- розкриття змісту незнайомого поняття (терміна) за допомогою інших понять, які уже знайомі і осмислені) поняття "соціалізація особистості" дає змогу розглядати його як двосторонній процес взаємодії людини й соціального середовища, тобто включення її в систему суспільних відносин через засвоєння соціального досвіду, а також самостійного відтворення цих відносин, у ході яких і відбувається формування неповторної, унікальної особистості. Науковці відзначають, що оптимальна інтеграція людини із соціумом визначається не тільки генетично переданою інформацією, але й стає можливою внаслідок набутих знань і досвіду (Б. Ананьєв, Л. Божович, І.Зязюн, С. Козлова, І. Кон, О. Кононко, В. Котирло, О. Леонтьсв, В. Мухіна, А. Петровський, Л.Піменова, В. Чудновський та ін.).

Через сукупність механізмів соціалізації засвоюються норми, еталони поведінки, погляди, що властиві для сім'ї та найближчого до дитини оточення, відбувається накопичен­ня знань та досвіду соціально прийнятої поведінки у взаємодії дитини з різними соціальними інститутами в межах дитячої субкультури та в процесі спілкування дитини з особами, які для неї є суб'єктивно значимими, вплив усіх зазначених механізмів опосередковується рефлексією, оскільки дитина формується та змінюється в резуль­таті усвідомлення й переживання реальності, у якій вона живе.

Відтак, очевидна необхідність оцінки об'єктивних та суб'єктивних детермінант, що впливають на процес соціалізації особистості дитини. Це насамперед оцінка соціально-економічних, соціально-політичних, соціокультурних умов матеріального й духовного життя суспільства взагалі, окремих соціальних спільнот та індивіда, його найближчого оточення.