
- •Складні судження та їх види.
- •Кон'юктивні судження.
- •Судження слабкої та сильної диз'юнкції.
- •Правила доведення.
- •3) Правила і помилки у доведенні, пов’язаному з демонстрацією
- •Спростування аргументів
- •Спростування зв'язку тези з аргументом
- •Можливі помилки у доведеннях.
- •Правила стосовно тези
- •Відношення логічного наслідку.
- •Закон логіки висловлювань.
- •Аналітичні таблиці.
- •Алфавіт мови логіки висловлювань.
- •Перевірка правильності силогізму.
- •Чисто-умовні умовиводи.
- •Види понять за змістом та обсягом.
- •Відношення між сумісними поняттями.
- •Відношення між несумісними поняттями.
- •Операція узагальнення обмеження понять.
- •Доведення як вид аргументації.
- •Правильний та неправильний вид умовиводу і складного судження.
- •Поняття простого категоричного силогізму та його структура.
- •Фігури та модуси силогізму.
- •Види доведення.
- •Визначення логіки, як науки.
- •Мислення, як предмет логіки.
- •Поняття логічної форми, логічного закону.
- •Основні формально-логічні закони.
- •Мислення і мова. Формалізація мови.
- •Значення логіки як науки
- •Загальна характеристика поняття.
- •Логічна характеристика понять.
- •Умовні та еквівалентні судження.
- •Заперечення в логіці висловлювання.
- •Поняття формули в логіці висловлювання.
- •Побудови таблиць істинності для формули.
- •Перетворення складних суджень
- •Поняття нормативних норм
Спростування аргументів
Спростування досить часто спрямоване безпосередньо не проти тези, а проти аргументів. Аргументи, як і теза, можуть бути спростовані різними способами.
а) Шляхом доведення хибності аргументів.
Якщо в ході спростування буде встановлено, що аргументи, за допомогою котрих обґрунтовується теза, є хибними, то тим самим буде доведено, що спростовувана теза не обґрунтована.
б) Встановленням того, що аргументи, за допомогою котрих обґрунтовується висунута теза, є для тези недостатньою.
Якщо буде доведено, що наведені аргументи для висунутої тези недостатні, то теза вважається необґрунтованою. У таких випадках протилежна сторона має навести для своєї тези нові, додаткові аргументи. Цей спосіб спростування широко використовується в судовій практиці, зокрема, коли обґрунтування винності обвинувачуваного ведеться за допомогою побічних доказів.
в) Аргументи можуть бути спростовані встановленням того, що вони самі є ще не доведеними.
Якщо в процесі спростування буде доведено, що аргументи, за допомогою котрих обґрунтовується теза, самі потребують доведення істинності, то доведення вважається спростованим, а висунута теза визнається необґрунтованою.
У судовій практиці доказ вважається спростованим, якщо встановлено, що висновки у справі ґрунтуються не на достовірно відомих фактах, а на передбаченнях, тобто таких судженнях, істинність котрих не доведена.
г) Аргументи можна спростувати, встановивши, що джерело фактів, за допомогою яких обґрунтовується висунута теза, є неякісним.
Спростування зв'язку тези з аргументом
Суть цього способу спростування полягає в доведенні неспроможності демонстрації.
Доказ відбувається завжди у формі того чи іншого умовиводу. Якщо встановлено, що теза доведена з порушенням правил умовиводу, у формі котрого здійснювався доказ, то таке доведення вважається спростованим.
Висновки. Отже, спростування є, власне, доведенням хибності тези. Існують такі види спростування:
• Доведення хибності аргументів;
• Доведення хибної форми аргументації (того, що теза з аргументів не випливає);
• Доведення істинності антитези (протилежної вихідній, тези);
• Доведення до абсурду (доведення того, що наслідки, які випливають з даної тези суперечать дійсності).
Можливі помилки у доведеннях.
У логіці вироблена цілісна сукупність основних правил для доведення і спростування, головною функцією яких виступає обґрунтування істинності або хибності певної тези. Недотримання чи ігнорування цих правил завжди призводить до логічних помилок як у доведенні тези, так і в її спростуванні.
Помилки можуть припускатися в міркуваннях як ненавмисно чи несвідомо (у такому разі вони називаються паралогізмами (грецьк. Paralogismos – неправильне, помилкове міркування), або вони припускаються навмисне, цілком свідомо, щоб ввести співрозмовника в оману. Помилки такого роду називаються софізмами (грецьк. Sophisma - вигадництво, хитрість), тобто використовується навмисне помилкове міркування, яке видається за істинне.
Правила доведення формулюються окремо для кожного структурного елемента доведення.