Значення логіки як науки

Термін "логіка" походить від грецького слова "логос", яке перекладається на українську мову як "слово", "мисль", "поняття", "розум", "закономірність". Уперше термін "логіка" ввів у науку давньогрецький філософ Демокріт (бл. 460— 370 рр. до н. е.)" назвавши свою працю "Про логічне, або про правила".

Зазначений термін має кілька значень. Його можна застосувати як до матеріальної дійсності, так і до мислення. Під цим терміном розуміють:

1. Об'єктивну закономірну послідовність речей і явищ, наприклад, коли говорять "невмолима логіка речей", "логіка фактів", "логіка суспільного розвитку" тощо.

2. Послідовність мислення. Коли, наприклад, кажуть, що "мислення логічне", "в його міркуваннях залізна логіка" та ін., то це означав, що мислення вирізняється зв'язністю, визначеністю, послідовністю. Навпаки, якщо говорять, що "його міркуванням бракує логіки", "йому бракує логіки", "де ж логіка?" і т. д., то це означає, що мислення є безладне, непослідовне, суперечливе, тобто нелогічне.

3. Науку, яка вивчає мислення. Із цього можна дійти висновку, що предметом логіки як науки є мислення людини. Логіка — це наука про мислення. Але таке визначення логіки було б досить широким. Мислення — явище складне, різнобічне, є предметом вивчення багатьох наук. Тому недостатньо сказати, що логіка вивчає мислення, необхідно ще з'ясувати, який бік мислення досліджує логіка, що в мисленні складає предмет саме логіки. Перш за все з'ясуємо, що таке мислення взагалі.

Загальна характеристика поняття.

Поняття (концепт) є елементарною логічною формою, що відображає предмет міркування в сукупності його суттєвих ознак. Прикладами понять є "будинок", "дерево", "справедливість", "норма права", "вічний двигун", "натуральне число" тощо. Поняття утворюються за допомогою виявлення методом аналізу ознак предмета, відволікання (абстрагування) від несуттєвих ознак, узагальнення (синтезу) і закріплення (фіксації) словом суттєвих ознак. Якщо ми знаємо, у чому даний предмет подібний з іншими предметами, а в чому він від них відрізняється, які в нього є властивості, ми знаємо його ознаки. Характерною рисою поняття є те, що в ньому фіксуються не всі, а тільки суттєві ознаки предмета. Взагалі, встановлення суттєвості ознаки являє собою складну пізнавальну і практичну задачу. У першому наближенні можна сказати, що суттєвими будуть ті ознаки, без яких сам предмет міркування не може існувати. Тому їх часто метафорично називають “істотними” – без них немає предметної “істоти”. Однак суттєвість ознаки залежить від багатьох факторів, і визначається вона як рівнем розвитку науки, так і практичними завданнями, заради яких ведеться міркування. Те, що вважається суттєвим в одному відношенні, може бути зовсім несуттєвим в іншому. Так, у понятті "студент" ми вважаємо суттєвим тільки ознаку навчання якоїсь людини у вищому навчальному закладі, причому відволікаємося від багатьох ознак, що можуть стати суттєвими в інших обставинах: чи молода це людина або вже людина зрілого віку (скажімо, студент-заочник), уперше він одержує вищу освіту або вдруге, а то і втретє (таке теж буває), здатний він до навчання або не дуже, яке в нього здоров'я, чи красивий він чи ні і т.ін. Щоб уникнути всіх цих складностей, саме й потрібний формальний підхід, відповідно до якого сама логіка не встановлює критеріїв суттєвості ознак, а приймає їх у готовому вигляді від інших областей пізнання і практики. Більш того, багато сучасних логіків часто прагнуть піти від "психологізму", пов'язаного з "розумінням", і навіть не хочуть говорити про "поняття", вважаючи більш коректним замість нього використовувати більш нейтральний термін "ім'я". Ім'я — це вираз мови, що позначає окремий предмет, сукупність подібних предметів, властивості, відношення тощо. Однак при цьому виникають інші труднощі – змішування логіки з лінгвістикою, так би мовити, "лінгвістицизм", для якого строге визначення "імені" теж становить дискусійну проблему. Тому відмовлятися від терміна "поняття" логіці, очевидно, не слід – адже від неї представники конкретних наук чекають кваліфікованого формального аналізу саме "понять", а не "імен" (тому що яке саме "ім'я" вони дадуть предметові своїх досліджень, вони будуть вирішувати самі). Взагалі, термін "ім'я" більше підходить для строгих формальних логічних систем, що використовують штучні мови, тоді як термін "поняття" більш традиційний і зручний для застосування в логічних теоріях, зорієнтованих у першу чергу на природні мови.Поняття і слово. Будь-яке поняття виражається в словах, хоча не будь-яке слово виражає поняття. Виражають поняття ті слова, що мають граматичну форму імен – іменники, прикметники, числівники, а також займенники.