1.6 Оптичний метод

Оптичний метод неруйнівного контролю грунтується на спостереженні або реєстрації параметрів оптичного випромінювання, що взаємодіє з об'єктом контролю. Це взаємодія пов'язана з поглинанням, відбиттям, розсіюванням, дисперсією, поляризацією та іншими оптичними ефектами.

Даний метод застосовують для вимірювання геометричних параметрів виробів, контролю стану поверхні і виявлення поверхневих дефектів. Оптичні методи мають дуже широке застосування завдяки великій різноманітності способів отримання первинної інформації. Можливість їх застосування для зовнішнього контролю не залежить від матеріалу об'єкта. Оптичні методи широко застосовують для контролю прозорих об'єктів. У них виявляють макро - і мікродефекти, структурні неоднорідності, внутрішні напруги. Недоліками оптичних методів є вузький діапазон контрольованих параметрів, жорсткі вимоги до стану навколишнього середовища і чистоті поверхні виробу.

1.7 Радіаційний метод

Радіаційний метод неруйнівного контролю заснований на реєстрації та аналізі проникаючого іонізуючого випромінювання після взаємодії з об’єктом контролю. Замість іонізаційного терміну можливо використовувати термін «рентгенівський» або «нейтронний».

При радіаційному контролі використовують, як мінімум, три основних елементи:

- Джерело іонізуючого випромінювання

- Контрольований об'єкт

- Детектор, реєструючий дефектоскопічну інформацію

При проходженні через виріб іонізуюче випромінювання послаблюється - поглинається і розсіюється. Ступінь ослаблення залежить від товщини, щільності та атомного номера матеріалу контрольованого об'єкту, а також від інтенсивності та енергії випромінювання. При наявності в речовині дефектів змінюються інтенсівеность і енергія пучка випромінювання.

Методи радіаційного контролю розрізняються способами детектування дефектоскопічної інформації і відповідно поділяються на

- Радіографічні,

- Радіоскопічні,

- Радіометричні.

Радіографічні методи радіаційного неруйнівного контролю засновані на перетворенні радіаційного зображення контрольованого об'єкту в радіографічний знімок або запис цього зображення на запам'ятовуючому пристрої з подальшим перетворенням в світлове зображення. На практиці цей метод аиболее широко поширений у зв'язку з його простотою і документним підтвердженням одержуваних результатів.

У залежності від використовуваних детекторів розрізняють

- Плівкову радіографія

- Ксерорадіографію (електорорадіографію).

У першому випадку детектором прихованого зображення та реєстратором статичного видимого зображення служить фоточутлива плівка, у другому - напівпровідникова пластина, а в якості реєстратора використовують звичайний папір.

Радіаційна інтроскопія.

Метод неруйнівного контролю, заснований на перетворенні радіаційного зображення контрольованого об'єкта у світлове зображення на вихідному екрані радіаційно-оптичного перетворювача, причому аналіз отриманого зображення проводиться в процесі контролю.

Чутливість цього методу дещо менше, ніж радіографії, але його перевагами є підвищена вірогідність одержуваних результатів завдяки можливості стереоскопічного бачення дефектів і розгляду виробів під різними кутами, "експресному" і безперервному контролю.

Радіометрична дефектоскопія.

Метод отримання інформації про внутрішній стан контрольованого виробу, якій просвічують іонізуючим випромінюванням, у вигляді електричних сигналів (різної величини, тривалості або кількості).

Цей метод забезпечує найбільші можливості автоматизації процесу контролю і здійснення автоматичної зворотного зв'язку контролю та технологічного п неруйнівного контролю роцесу виготовлення виробу. Перевагою методу є можливість проведення безперервного високопродуктивного контролю якості виробу, обумовлена ​​високою швидкодією застосуванної апаратури. За чутливості цей метод не поступається радіографії.