Завдання №25

25.1. Намагніченість це векторна фізична величина, що характеризує стан речовини при її намагнічуванні (вплив на неї магнітного поля ). Кількісно вона рівна:

,

де V - об’єм речовини; т – елементарний магнітний момент. Намагніченість, як і магнітне поле, вимірюється в А/м.

Магнітною індукцією називається силова характеристика магнітного поля (величина векторна):

де μ₀ = 4π·10^-7 Гн/м – магнітна стала; Н – напруженість магнітного поля. Одиниця виміру магнітної індукції – тесла (Тл).

Магнітна сприйнятливість – безрозмірна величина , що характеризує здатність речовини (магнетика) намагнічуватися у магнітному полі. Для ізотропного магнетика

У діамагнетиків <0, у парамагнетиків > 0, у феромагнетиків » 0 (10⁴ і більше).

Кривими намагнічування називають графічні зображення функ­ції В = f (Н). В залежності від способу отримання цих функцій розрізняють декілька типів кривих намагнічування:

Початкова – отримують поступовим збільшенням Н зі стану В = 0 та Н = 0 до В_mах;

Безгістерезисна (ідеальна) - отримують так само, але при вимірюванні індукції у кожній точці кривої намагнічування при впливі змінним полем з амплітудою, що зменшується до нуля, (можливі інші впливи, наприклад механічні, що полегшують процес намагнічу­вання);

основна (комутаційна) – отримують при викличному перемагнічуванні (крива є місцем вершин симетричних петель гі­стерезису).

Гістерезис. При циклічному перемагнічуванні феромагнетику функція В (Н) утворює петлю магнітного гістерезису (рис. 1). Розрізняють граничну петлю гістерезису, що отримують перемиканням Н_m (при Н > Н_m). Якщо перемагнічування робиться не зі стану В = 0, Н = 0, то мають місце часткові петлі гістерезису; амплітуда перемагнічуючого поля Н < Н_m. Ці петлі гістерезису є симетричними. При змен­шенні размагнічуючого поля отримують часткові петлі повернення.

Залишковою магнітною індук­цією В_r називають індукцію, яка залишається у попередньо намагнічен­ому до насичення матеріалі після зняття магнітного поля.

Магнітна проникливість. Відносна магнітна проникливість – безрозмірна фізична вели­чина, що характеризує магнітні властивості магнетиків:

25.2 Намагніченість

Намагніченість це векторна фізична величина, що характеризує стан речовини при її намагнічуванні (вплив на неї магнітного поля ). Кількісно вона рівна:

,

де V - об’єм речовини; т – елементарний магнітний момент. Намагніченість, як і магнітне поле, вимірюється в А/м.

25.3. Магнітною індукцією називається силова характеристика магнітного поля (величина векторна):

де μ₀ = 4π·10^-7 Гн/м – магнітна стала; Н – напруженість магнітного поля. Одиниця виміру магнітної індукції – тесла (Тл).

Завдання №26

26.1 Магнітна сприйнятливість

Магнітна сприйнятливість – безрозмірна величина , що характеризує здатність речовини (магнетика) намагнічуватися у магнітному полі. Для ізотропного магнетика

У діамагнетиків <0, у парамагнетиків > 0, у феромагнетиків » 0 (10⁴ і більше).

26.2 Криві намагнічування

Кривими намагнічування називають графічні зображення функ­ції В = f (Н). В залежності від способу отримання цих функцій розрізняють декілька типів кривих намагнічування:

Початкова – отримують поступовим збільшенням Н зі стану В = 0 та Н = 0 до В_mах;

Безгістерезисна (ідеальна) - отримують так само, але при вимірюванні індукції у кожній точці кривої намагнічування при впливі змінним полем з амплітудою, що зменшується до нуля, (можливі інші впливи, наприклад механічні, що полегшують процес намагнічу­вання);

основна (комутаційна) – отримують при циклічному перемагнічуванні (крива є місцем вершин симетричних петель гі­стерезису).

26.3 Магнітна проникливість

Магнітна проникливість. Відносна магнітна проникливість – безрозмірна фізична вели­чина, що характеризує магнітні властивості магнетиків: