
- •Загальні поняття
- •Аналіз методів неруйнівного контролю
- •1.1 Магнітний метод
- •1.2 Електричний метод
- •1.3 Вихрострумовий метод
- •1.4 Радіохвильовий метод
- •1.5 Тепловий метод
- •1.6 Оптичний метод
- •1.7 Радіаційний метод
- •1.8 Акустичний метод
- •1.9 Неруйнівний контроль проникаючими речовинами
- •Комплект контрольних завдань з навчальної дисципліни.
- •Завдання №2
- •Завдання №3
- •Завдання №4
- •Завдання №5
- •Завдання №6
- •Завдання №7
- •Завдання № 8
- •Завдання № 9
- •Завдання №10
- •Завдання №11
- •Завдання №12
- •Завдання №13
- •Завдання №14
- •Завдання №15
- •Завдання №16
- •Завдання №17
- •Завдання №18
- •Завдання №19
- •Завдання №20
- •Завдання №21
- •Завдання №22
- •Завдання №23
- •Завдання №24
- •Завдання №25
- •Завдання №26
- •Завдання №27
- •Завдання №28
- •Завдання №29
- •Завдання №30
- •Завдання №31
- •Завдання №32
- •Завдання №33
- •Завдання №34
- •Завдання №35
- •Завдання №36
- •Завдання №37
- •Завдання №38
- •Завдання №39
- •Завдання №40
- •Завдання №41
- •Завдання №42
- •Завдання №43
- •Завдання №44
- •Завдання №45
- •Завдання №46
- •Завдання №47
- •Завдання №48
- •Завдання №49
- •Завдання №50
- •3.1.1 Магнітні дефектоскопи
- •3.1.1.1 "Магекс-1м"
- •3.1.1.2 "Магекс-2"
- •3.1.1.3 "Магекс-3"
- •3.1.1.4 Магнитний дефектоскоп da 750, da 1500 (parker)
- •3.1.1.6 Ручний намагнічуючий пристрії (parker)
- •3.1.2 Електричний контроль
- •3.1.2.1 Детектор мікроотворів Elcometer 270
- •3.1.2.2 Термоелектричний дефектоскоп тес-364м
- •3.1.3 Вихрострумовий контроль
- •3.1.3.1 Вихрострумовий дефектоскоп вд-30нк
- •3.1.3.3 Комвис лм
- •3.1.4 Радіохвильовий контроль
- •3.1.4.2 Дефектоскоп сд-12д
- •3.1.5 Теплова контроль
- •3.1.5.1 Тепловізор flir b40
- •3.1.5.2 Тепловізор Fluke Ti10
- •3.1.6 Оптичний контроль
- •3.1.6.1 Відеоендоскопи migs
- •3.1.6.2 Відеоендоскоп серії vigs
- •3.1.7 Радіаційний контроль
- •3.1.7.1 Малогабаритний переносний генератор постійного потенціалу ср 120 / ср160 з автономним живленням
- •3.1.7.2 Комплекс цифрової радіографії kodak industrex hpx-1
- •3.1.7.3 Рентгенівські апарати site-X панорамного і направленого випромінювання
- •3.1.8 Акустичний контроль
- •3.1.8.1 Тіам-3 течешукач акустичний
- •3.1.8.2 Дефектоскоп ультразвуковий портативний удз – 71
- •3.1.9 Неруйнівний контроль проникаючими речовинами
- •3.1.9.1 Індикаторний склад "іфх-колор-п"
- •3.1.9.2 Пенетрант mr 68 c (mr-Chemie)
- •3.1.9.2 Очищувач npu, горючий (аерозоль, 400мл)
- •3.1.9.3 Проявник Met-l-Chek d - 70 (аерозоль, 400мл)
- •Химченко н.В. Неразрушающий контроль в химическом и нефтяном машиностроении / н.В. Химченко, в.А. Бобров. – м.: Машиностроение, 1978. – 264 с.
Завдання №24
24.1. Методи і засоби намагнічування і розмагнічування деталей. Для намагнічування деталей застосовують постійний (двухполуперіодний випростаний, трифазний випростаний), змінний, однополуперіодний випростаний і імпульсний струми.
Дефекти оптимально виявляють у випадку, коли напрямок намагнічування контрольованої деталі перпендикулярно напрямку дефекту, тому прості деталі начують в двох напрямках, а деталі складної форми в декількох напрямках.
Для створення оптимальних умов контролю застосовують три способи намагнічування: циркулярний, поздовжній (або полюсний) і комбіновані.
Циркулярне намагнічування здійснюватись при пропущенні струму по контрольованої деталі або через провідник (стрижень), поміщений в отвір деталі. Найбільш ефективно циркулярне намагнічування деталей, що мають форму тіл обертання. При пропущенні струму по деталях складної форми виступи і інші нерівності можуть бути не намагнічені до необхідного ступеня. У цих місцях необхідно вимірювати напруженість намагнічуючого поля і спеціально стежити, щоб вона досягала потрібної для контролю величини.
При циркулярному намагнічуванні напрям магнітного потоку перпендикулярно напрямку струму, тому оптимально виявляються дефекти, напрям яких співпадає з напрямом струму.
Одним з різновидів циркулярного намагнічування є намагнічування шляхом індукування струму в контрольованій деталі. Пристрієм для такого намагнічування є трансформатор, вторинною обмоткою якого (або частиною сердечника) служить контролюєма деталь.
Поздовжнє (полюсне) намагнічування здійснюється за допомогою електромагнітів, постійних магнітів або соленоїдів. При цьому зазвичай деталь намагнічується уздовж свого найбільшого розміру. На її краях утворюються полюси, що створюють поле зворотного напрямку.
Різновидом полюсного намагнічування є поперечні намагнічування, коли деталь намагнічується в напрямку меншого розміру.
Комбіноване намагнічування здійснюється при одночасному намагнічуванні деталі двома або кількома змінними магнітними полями. При цьому можна приміняти будь-яке поєднання видів струму. При комбінованому намагнічуванні необхідно, щоб сумарний вектор намагнічуваності повертався відносно осі деталі хоча б на 90 0, Це досягаеться в результаті застосування разом поздовжнього і циркулярного намагнічування і використовується для них струмів одного виду з відповідними моментами включення або змінами їх величини і напрямку.
24.2. Магнітні порошки використовують для візуального визначення магнітних полів розсіяння над дефектами і магнітопорошкової дефектоскопії. На ізольовану частинку у неоднорідному магнітному полі вздовж осі х діє сила
,
де
і V
– магнітна сприйнятливість та об’єм
частинки. Слід мати на увазі, що у
зовнішньому (намагнічуючому) полі
частинки звичайно не існує ізольовано,
а внаслідок магнітної коагуляції
утворюють ланцюжки, довжина яких
визначається багатьма причинами, в тому
числі тривалістю впливу поля, в’язкістю
середовища, в яку розміщений порошок
тощо.
Порошки, що застосовуються у дефектоскопії, за складом, фізичним властивостям та призначенню підрозділяються на чотири види:
залізні порошки, які отримуються термічним розкладом пентакарбонілу заліза Fе(Со)5 або диспергуванням заліза електричною дугою в керосині;
порошки, які отримують у шарових млинах подрібнюванням окалини, що виникає при гарячій обробці сталі;
порошки технічного та синтетичного магнетика;
порошки феромагнітного окису заліза, які отримують окисленням магнетика.
Магнітні стрічки застосовують у магнітографічної дефектоскопії. Двошарові стрічки складаються з немагнітної основи (ацетилцелюлози, полівінілхлориду, лавсана) та магнитно-активного шару – порошків окису заліза, взвешенного у лаку, що забезпечує гарну адгезію з основою. Для виготовлення робочого шару використовують гамма-окисли заліза (γ-Fе2O3), залізокобальтовий ферит (СоFе2О3), двоокис хрому (СгО2). В одношарових стрічках магнітний порошок вводиться безпосередньо в основу (резина, поліамідні смоли). Одношарові стрічки отримали замале поширення з-за невисоких механічних властивостей.
Стрічка МКУ створена спеціально для контролю зварних об’єднань та містить два робочих шари з різною коерцитивною силою, що дозволяє працювати і в середніх та в більших намагнічуючих полях.
Відоме застосування гнучких дисків і валиків (на основі еластичних матеріалів – резини, пластмаси тощо), а також спеціальних металічних стрічок, виготовлених з урахуванням потреб магнітографічного контролю. Металічні стрічки відрізняються збільшеною міцністю та термічною стійкістю