Завдання №20

20.1. Флюрографія - це радіографічний метод контролю, заснований фотографуванні світлового зображення , що виникає на флуоресцентному екрані або на вихідному екрані радіаціно-оптичного перетворювача.

Основними перевагами флюорографії є здатність накопичувати інформацію про тіньове зображення, висока квантова ефективність реєстрації високоенергетичного випромінювання, посилення світлового зображення, скорочення часу експозиції та обробки плівки, низька вартість фотоплівки в порівнянні з рентгенівською плівкою.

20.2. Відповідно з основним призначенням апаратуру радіометричного контролю відносять до приборів, використовуючим іонізуюче випромінювання для виміру фізичних характеристик просвічуваних об’єктів. По характеру вимірювальної величини їх поділяють на товщиноміри та дефектоскопи. Крім того, класифікаційними ознаками є умови вимірювання (поглинання вимірювання та його зворотне розсіювання), вид використовуваного іонізуючого випромінювання (рентгенівські трубки, ізотопні джерела, прискорювачі) та конструктивно-експлуатаційні здібності.

При радіометричному методі контролю детекторами випромінювання є різного роду лічильники, іонізованої камери, сцинтиляційні перетворювачі.

20.3. Вузький (коллімірованний) пучок гальмівного або γ-випромінювання сканує по контрольованому об'єкту, послідовно просвічуючи всі його ділянки. Випромінювання, що пройшло через контрольовану ділянку, реєструється детектором, далі перетворюється в електричний сигнал, пропорційний інтенсивності (щільності потоку) випромінювання, що падає на детектор. Електричний сигнал через підсилювач надходить на реєструючий пристрій.

При наявності дефектів в матеріалі (порожнеча) пристрій відзначає наростання інтенсивності (потоку) випромінювання.

За принципом вимірювання і способом реєстрації іонізуючих випромінювань товщинометрії можна віднести до різновиду радіометричного методу радіаційної дефектоскопії.

Відмінності дефектоскопії від товщинометрії обумовлені відмінностями характері розв'язуваних ними задач.

В виду локалізації дефектів невеликий їх протяжності потребує швидкодіюча реєструюча апаратура, тоді як завдяки плавній зміни товщини допусається усереднення результатів, що підвищує точність виміру.

Товщину деталей можна виміряти при наявності еталонів, оскільки режим товщинометрії розраховано на абсолютне вимірювання. В силу того, що дефекти виявляють шляхом порівняння двох об'ємів контрольованого виробу, переглядаються в сусідні моменти часу, в дефектоскопії виробляють безперервні вимірювання, а в товщинометрії можливі точкові вимірювання.

Завдання №21

21.1. Радіоізотопні джерела випромінювань. Розроблено різні структурні схеми реєстрації різноманітних дефектоскопів зі стенціляційними лічильниками, працюючі в середньотоковому та в імпульсному режимах.

Перевагою апаратури, побудованої по середньтоковому принципу, є простота схеми. До недоліків слід віднести нестабільність заряду, принесеного на інтегратор імпульсами детектора, а також наявність в корисному сигналі імпульсів викликаних розсіяним випромінюванням і шумами фотопомножувача, які знижують чутливість схеми.

Джерело випромінювання – прискорювач. При радіометричному контролі існує залежність між мінімальним, виявляємим дефектом, флуктуацією напруги живлення ФЕУ та начальною інтенсивністю живлення.

При контролі виробів більшої товщини помітно зростає вплив похибок, обумовлених квантовім характером випромінювання та наявністю розсіяного випромінювання.

21.2. При виявленні дефектів процес контролю закінчується встановленням типу дефекту, його місця розташування та розмірів.

Радіометричні методи дозволяють дві координати дефекту: ємність і його променевої розмір.

Різноманітність типів дефектів, іх випадкове групування та положення не дозволяють зробити висновок про характер так як різні дефекти можуть приводити до однакового обурення електричного сигналу на виході детектора. Проте завдання їх розпізнавання полегшується завдяки тому, що відомо, які дефекти характерні для даного технологічного процесу.

Для підвищення достовірності розшифровки дефектограми необхідно проводити наступні заходи:

• аналіз відомих дефектів, трапляючихся при виготовленні виробу,

• дослідну експлуатацію дефектоскопа з метою набора статистичного матеріалу про найбільш поширені дефекти,

• порівняння величини та конфігурації сигналу від дефекту з результатами контролю радіометричним методом.

21.3. Найбільш поширеними дефектами в металургії та машинобудуванні є тріщини, газові пори, шлакові включення, та інше.