2.Адміністративна відповідальність

Відповідно до чинного законодавства адміністративна відповідальність встановлюється за порушення правил: охорони праці в будівництві; санітарно – гігієнічних умов праці; пожежної безпеки; охорони навколишнього середовища; безпечної експлуатації транспортних засобів і т. ін.

Адміністративна відповідальність настає тоді, коли порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до чинного законодавства кримінальної відповідальності.

За вчинення адміністративних правопорушень можуть застосовуватися, відповідно до КАП, такі стягнення (ст.34):

• попередження (у письмовій формі) або штраф;

• оплатне вилучення предмета, що став знаряддям правопорушення або конфіскація того, що було наслідком правопорушення;

• позбавлення спеціального права (напр. керування транспортом);

• виправні роботи або адміністративний арешт.

Максимальний розмір штрафу не може перевищувати п’яти відсотків місячного фонду заробітної плати юридичної чи фізичної особи, яка відповідно до законодавства використовує найману працю.

3.Матеріальна відповідальність

Матеріальна відповідальність – це відшкодування збитків. Вона може накладатися на роботодавця за шкоду заподіяну здоров’ю працівників, трудове каліцтво або втрату ними здоров’я під час виконання службових обов’язків, а на працівників і службовців – за шкоду, заподіяну підприємству під час виконання ними службових обов’язків.

Матеріальна відповідальність може бути обмеженою і повною.

Обмежену відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству або роботодавцю несуть робітники і службовці у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше середньомісячної заробітної плати.

Повну матеріальну відповідальність може нести працівник, який завдав збитків роботодавцю в результаті порушення правил охорони праці, у таких випадках:

• при наявності у діях винного ознак кримінального злочину;

• якщо на працівника спеціальними законами накладена повна матеріальна відповідальність;

• якщо між працівником і роботодавцем існує спеціальний договір про те, що працівник бере на себе повну матеріальну відповідальність;

• якщо збиток був нанесений працівником поза виконанням ним трудових обов’язків.

Розмір заподіяної шкоди визначається за фактичними витратами або з балансової вартості матеріальних цінностей.

Повне матеріальне відшкодування збитків може стягуватись з службової особи, якщо її провина встановлена судово – слідчими органами.

3. Кримінальна відповідальність

Чинним законодавством за порушення правил і нормативних актів охорони праці встановлена також і кримінальна відповідальність відповідно до кримінального кодексу України (КК).

Кримінальна відповідальність може бути застосована до службових осіб, які допустили злісні порушення норм і правил охорони праці, невиконання умов колективного договору (угоди), наказів роботодавця або розпоряджень органів нагляду за станом охорони праці, внаслідок чого трапилися нещасні випадки, виникли професійні захворювання або інші важкі наслідки.

Відповідно до Кримінального кодексу до винних осіб можуть застосовуватися такі основі покарання :

• позбавлення волі на строк від трьох місяців до десяти років, а в особливо тяжких випадках до п’ятнадцяти років (КК, ст.25);

• виправні роботи без позбавлення волі на строк від двох місяців до двох років;

• позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю на термін від два до п’ять років;

• штраф залежно від тяжкості наслідки у межах від десяти до однієї тисячі мінімальних неоподаткованих розмірів заробітної плати і навіть більш високі;

• громадська догана, яка полягає у публічному висловленні судом догани від імені держави (КК, ст.33).

До кримінальної відповідальності можуть притягатися безпосередні керівники робіт, при виконанні якими службових обов’язків були допущені порушення вимог охорони праці (бригадири, майстри, виконроби, головні спеціалісти підприємства і ін.).

Кримінальний кодекс передбачає відповідальність за порушення законодавства про працю зокрема:

• незаконне звільнення людини з роботи;

• невиконання рішення суду про поновлення на роботі та ін.

• Незаконне звільнення з роботи працівників або невиконання рішення суду про поновлення на роботі та ін..