30. Безпека при земляних роботах

Основними причинами нещасних випадків при земляних роботах є наступні:

- Завал працівників у виїмці (котловані, траншеї) внаслідок обвалу стінок;

- Падіння у виїмку різних матеріалів або предметів, що завдають травми працівникам;

- Падіння у виїмку працівників;

- Небезпечні засоби доступу і недостатні кошти евакуації при затопленні;

- Обвалення стінок виїмки в результаті з'їзду у неї транспортного засобу або в результаті небезпечного наближення транспортного засобу до її краю, особливо при русі заднім ходом;

Заходи щодо запобігання обвалення виїмок і падінь у виїмки

Щоб уникнути обвалу краю котловану або траншеї повинні бути або скошені під безпечним кутом природного укосу, зазвичай 45°, або укріплені дерев'яними опорними конструкціями або іншими відповідними способами. Тип опорної конструкції залежить від виду виїмки, характеру грунту і гідрогеологічних умов. Велике значення має планування робіт. Перед їх початком необхідно переконатися в наявності достатньої кількості матеріалів для кріплення всієї траншеї, оскільки її стінки повинні зміцнюватися негайно в ході риття. Для всіх виїмок потрібно, принаймні, фрагментарне кріплення стінок дерев'яними опорними конструкціями або палями, а виїмки глибиною 1,2 метра і більше повинні обладнуватися повноцінними кріпленнями з опорних конструкцій або дощок. При нестійкому грунті або при його недостатню зв'язності необхідно суцільне дощате кріплення стінок. Не можна починати роботи у виїмці, поки вона не укріплена. Кріплення виїмки повинні встановлюватися, перебудовуватися і демонтуватися тільки компетентними працівниками під відповідним наглядом. По можливості кріплення слід встановлювати перш, ніж виїмка буде викопана до своєї кінцевої глибини. Роботи з укріплення необхідно починати при глибині менше 1,2 метра. Потім копання і установка кріплень здійснюються поетапно до досягнення повної глибини виїмки. Всі працівники також повинні добре знати порядок дій при порятунку своїх колег, які опинилися засипані землею. Для запобігання падінь працівників у виїмки необхідно спорудити відповідну бар'єрну огорожу достатньої висоти (тобто приблизно 1 метр). Для цієї мети найчастіше використовуються підпірки виїмки, виступаючі над поверхнею землі.

31. Дія електричного струму на організм людини

Дія електричного струму на організм людини має різносторонній характер і різносторонні прояви – від слабих подразнень до смертельних наслідків.

Електричний струм , що проходить через тіло людини, може спричинити термічну, хімічну, світлову, механічну та біологічну дію.

Електричне ураження організму струмом буває місцевим (електричні травми) і загальним(електричні удари) коли уражається весь організм.

Характерними видами місцевих електричних травм є: електричні опіки; електричні знаки; металізація шкіри; механічні ураження; електрофтальмія.

Електричні опіки залежно від умов виникнення бувають трьох видів: струмовий (контактний), дуговий і змішаний, під дією струму і електричної дуги. Тканини, що лежать на шляху струму,внаслідок великої кількості теплоти висушуються, обвуглюються і навіть безслідно щезають.

Внаслідок контакту з електромережею виникають електричні знаки. Шкіра в місці контакту затвердіває подібно до мозоля.

Металізація шкіри виникає внаслідок короткого замикання і потрапляння в глибину шкіри газоподібних або розплавлених часток металу, які розлітаються у всі сторони.

Механічні ураження є наслідком судомних скорочень м’язів під дією струму,що призводить до розриву кровоносних судин, м’язів, сухожилків, вивиху суглобів або перелом кісток. Вони виникають тоді, коли людина тривало перебуває під напругою 380В.

Електрофтальмія – ураження очей при горінні електричної дуги потужним ультрафіолетовим випромінюванням.

Електричний удар – це збудження живих тканин організму струмом, що супроводжується судомним скороченням м’язів. Це найнебезпечніший вид ураження, при якому порушується функціонування серцевої, дихальної і мозкової системи людини навіть без жодних зовнішніх ознак, що бувають при електротравмах.

Залежно від наслідків електричні удари умовно поділяються на чотири ступеня:

І – скорочення м’язів без втрати свідомості; ІІ – скорочення м’язів з втратою свідомості, але зі збереженим диханням і роботою серцево-судинної системи; ІІІ – втрата свідомості з порушенням дихання або роботи серця; ІV – клінічна смерть, відсутність дихання і кровообігу.

Клінічна смерть – це перехідний стан від життя до смерті, який настає з моменту припинення діяльності серця і дихання.

Причиною смерті від електроудару може бути зупинка серця, дихання або електричний шок, коли струм діє на організм безпосередньо або рефлекторно через центральну нервову систему.

При надмірному збудженні організму людини електричним струмом виникає дуже важка нервово-рефлекторна реакція організму внаслідок чого виникає фібриляція серця або електричний шок.

Фібриляція серця – це такий стан, коли воно перестає скорочуватися як одне ціле у відповідній послідовності (спочатку пересердя, а потім шлуночок), настають окремі некоординовані посіпування серцевих м’язів (фібрил) і серце перестає працювати як насос.

Електричний шок має дві форми:

• сильне нервове збудження;

• глибоке гальмування і знесилення нервової системи