2. Право громадян на охорону праці, режими праці та відпочинку працюючих, охорона праці неповнолітніх та жінок.

При влаштуванні на роботу між роботодавцем і працівником укладається трудовий договір, на підставі якого працівник зобов’язується виконувати певну роботу, визначену договором, а підприємець виплачувати йому заробітну плату та забезпечувати відповідні умови праці (ст..21 КЗпП).

Чинне законодавство гарантує права працівників на охорону праці під час роботи на підприємстві.

Якщо на виробництві умови праці становлять небезпеку для працівника, то він має право відмовитися від дорученої роботи. Підтвердження такої виробничої ситуації дає підставу працівнику розірвати трудовий договір та отримати вихідну допомогу, розмір якої не може бути нижчим за тримісячну заробітну плату.

Якщо за станом здоров’я працівник не може виконувати роботу, на яку наймався, він має право на переведення на легшу роботу відповідно до медичного висновку (ЛКК). При переведенні на нижче оплачувану роботу за працівником зберігається його попередній заробіток протягом двох тижнів.

У разі тимчасової непрацездатності через виробничий травматизм або професійне захворювання за працівником зберігається середньомісячний заробіток на термін визначений ЛКК.

Під час простою підприємства за працівником також зберігається середній заробіток і робоче місце.

Згідно з Кодексом законів про працю України нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 год. на тиждень. Підприємства й організації, укладаючи колективний договір, можуть установлювати меншу норму тривалості робочого часу. У разі шкідливих умов праці передбачається зменшення загальної норми робочого часу, вона не може перевищувати 36 год. на тиждень. Законодавством також установлюється скорочена тривалість робочого часу для працівників віком від 16 до 18 років — 36 год. на тиждень, а для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) — 24 год. на тиждень.

Для працівників здебільшого установлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. За п'ятиденного робочого тижня тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, які затверджує власник або уповноважений ним орган за погодженням з профспілковим комітетом підприємства, організації з додержанням установленої законодавством тривалості робочого тижня.

На тих підприємствах і в організаціях, де за характером виробництва та умовами роботи запровадження п'ятиденного робочого тижня є недоцільним, установлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. За шестиденного робочого тижня тривалість щоденної роботи не може перевищувати 7 год. за тижневої норми 40 год., 6 год. — за тижневої норми 36 год. і 4 год. — за тижневої норми 24 год.

Важливим завданням у поліпшенні організації праці є встановлення найдоцільніших режимів праці та відпочинку. Розрізняють змінний добовий, тижневий та місячний режими праці та відпочинку. Вони формуються з урахуванням працездатності людини, яка змінюється протягом доби, що береться до уваги передусім у змінному та добовому режимах. Режим праці та відпочинку регулюється Кодексу законів про працю України (1995).

Згідно Кодексу законів про працю України (Кзпп) забороняється застосування праці жінок на важких роботах, на роботах із шкідливими та небезпечними умовами праці та на підземних роботах (крім деяких видів підземних робіт - нефізичних робіт або робіт по санітарному та побутовому обслуговуванню).

Забороняється залучати жінок до підіймання і переміщення вантажів, маса яких перевищує встановлені для жінок норми:

1) при чергуванні з іншою роботою (до двох разів на годину) – 10 кг;

2) постійно протягом робочої зміни – 7 кг.

Сумарна маса вантажу, який переміщується протягом кожної години робочої зміни не повинна перевищувати:

- з робочої поверхні – 350 кг;

- з підлоги 175 кг.

Залучення жінок до роботи в нічний час (з 22.00 до 6.00) не допускається за винятком тих галузей економіки, де це обумовлено виробничою необхідністю і дозволяється як тимчасовий захід.

Вагітних жінок та жінок, які мають дітей до трьох років,  забороняється залучати до роботи в нічний час, до надурочних робіт і робіт у вихідні дні, а також направляти їх у відрядження. Вагітним жінкам повинна знижуватись норма виробітку, норма обслуговування або вони повинні переводитися на легшу роботу, при виконанні якої виключається вплив несприятливих виробничих чинників, із збереженням середнього заробітку за попередньою роботою.

На підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами тривалістю 126 календарних днів (70 днів до і 56 після пологів). Жінці, яка працює і має двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда, за її бажанням щорічно надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 5 календарних днів без урахування вихідних.

Забороняється відмовляти жінкам у прийнятті на роботу і знижувати їм заробітну плату за мотивів, пов’язаних з вагітністю або наявністю дітей віком до трьох років.

Забороняється звільняти жінок, які мають дітей віком до трьох (шести) років з ініціативи власника або уповноваженого ним органу крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, однак при цьому з обов’язковим працевлаштуванням.

Охорона праці неповнолітніх.

Забороняється застосування праці неповнолітніх (осіб віком до 18 років) на важких роботах, на роботах із шкідливими та небезпечними умовами праці та на підземних роботах.

Забороняється залучати неповнолітніх до підіймання і переміщення вантажів, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми. Ці норми встановлені залежно від віку та виду роботи (короткочасної чи тривалої).

Забороняється прийняття на роботу осіб молодше від 16 років.

Як виняток, можуть прийматися на роботу особи, які досягнули 15 років за згодою одного з батьків або особи, яка його замінює.

Допускається прийняття на роботу учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів для виконання легкої роботи, яка не завдає шкоди здоров’ю і не порушує процесу навчання, у вільний від навчання час по досягненні ними чотирнадцятирічного віку за згодою одного із батьків або особи, яка його замінює.

Забороняється залучати неповнолітніх до нічних, надурочних робіт та робіт у вихідні дні.

Усі особи до 18 років приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду і надалі до досягнення 21 року щорічно підлягають обов’язковому медичному огляду.

Для неповнолітніх від 16 до 18 років встановлений скорочений 36-годинний робочий тиждень, для п’ятнадцятирічних – 24-годинний. Заробітна плата працівникам молодше від18 років при скороченій тривалості щоденної праці виплачується у такому ж розмірі, як і працівникам відповідних категорій при повній тривалості щоденної роботи.

Щорічна відпустка неповнолітнім надається в літній період або, за їх бажанням, у будь-яку іншу пору року. Тривалість відпустки – один календарний місяць.