22. Напруженість та важкість трудового процесу.

Трудовий процес визначається показниками важкості та напруженості праці.

Важкість праці – це ступінь залучення до роботи м’язів і фізіологічні витрати внаслідок фізичних навантажень.

Напруженість праці – це навантаження на ЦНС, яке оцінюється за показниками, що характеризують інтелектуальні, сенсорні, емоційні і т. ін. навантаження.

Важкість та напруженість праці - це ступінь сукупної дії всіх елементів, що становлять умови праці й впливають на працездатність і здоров'я людини та відтворення її сил.

Поняття “важкість” праці однаково може застосовуватись як до фізичної, так і щодо розумової праці, а також до тих видів робіт, що виконуються у шкідливих або небезпечних умовах.

Отже, важкість праці – це функціональне напруження організму або окремих його систем під дією фізичних або нервово-емоційно-психічних навантажень.

Ступінь функціональних змін залежить від умов праці. За комфортних умов праці поліпшуються функціональні можливості організму за рахунок тренованості. За несприятливих умов знижується продуктивність праці, накопичується втома або перевтома, а з часом розвиваються професійні або виробничо-обумовлені хронічні захворювання.

Відомо три функціональні якісно відмінні стани організму підчас трудової діяльності: нормальний; пограничний(між людиною та патологією); патологічний..

В процесі трудової діяльності у людини може сформуватися лише один з трьох вище вказаних функціональних станів. Вони є критерієм для встановлення категорії важкості праці.

Гігієнічним класифікатором обґрунтовано шість категорій важкості (тяжкості) праці.

1. категорія важкості праці – це роботи , що виконуються в оптимальних умовах виробничого середовища, де людина зберігає здоров'я і високу працездатність;

2. – роботи, що виконуються в умовах, що відповідають гігієнічним нормативам, у здорових людей не виникає відхилень у стані здоров'я, пов’язаних з професійною діяльністю;

3. – це роботи з підвищеними м’язовими та нервово-емоційно-психічними навантаженнями. За таких робіт погіршуються фізіологічні та техніко-економічні показники і формується пограничний стан організму;

4. категорія важкості праці – це роботи, що призводять до більш глибокого пограничного стану. У практично здорових людей можуть виникати професійні хвороби;

5. – це роботи, що формують паталогічний функціональний стан організму. Для цієї категорії важкості праці характерна наявність професійних виробничо-обумовлених захворювань;

6. – це роботи в умовах надмірних перенавантажень, стресових психічних ситуацій, що призводить до гострих паталогічних реакцій і тяжких порушень функціонування організму.

Для адекватної оцінки конкретної категорії важкості умов праці має бути розроблений і впроваджений у виробничу діяльність комплекс санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних захворювань.

23. Виробничий травматизм та професійні захворювання. Їх причини.

Характерною особливістю травматичних випадків є їх рапто­вість та короткочасність періоду виникнення. Професійні захворювання виникають, як правило, через довгострокову дію на працівників шкідливого виробничного чинника, що впливає на працездатність або здоров’я людини.

Травмування – це рап­тове порушення анатомічної цілісності організму або його фун­кцій через короткочасну дію будь-якого зовнішнього чинника внаслідок чого настає тимчасова або постійна втрата працездат­ності.

Нещасним випадком називається випадок з працівником при виконанні ним трудових обов’язків під дією небезпечного виро­бничого чинника. Вони за тяжкістю наслідків бувають: легкі, тяжкі й смертельні. Ступінь тяжкості нещасного випадку встановлюють лікарняні заклади, де потерпілий перебував на лікуванні.

За характером ушкоджень розрізняють такі види травм: рани, забиття, переломи, вивихи, опіки, теплові і термічні удари і таке інше.

В умовах техногенного середовища можуть виникати психічні виробничі травми під дією тяжких, раптових емоційних пережи­вань. Психічні травми можуть спричиняти гострій реакції у вигляді втрати свідомості, шокового стану тощо.

Залежно від обставин травми поділяються на виробничі й не­виробничі.

В процесі виробничої діяльності можуть створюватися такі умови праці за яких деякі чинники праці постійно або протягом тривалого періоду будуть шкідливо діяти на стан здоров’я пра­цюючих, причому результат цієї дії може проявлятися через від­повідний час. Така дія може стати прямою або опосередкованою причиною порушення стану здоров’я та призвести до професій­них захворювань.

Найбільш характерними наслідками впливу професійних шкі­дливостей є професійні отруєння (це гостра або хронічна інтоксикація , викликана шкідливим хімічним чинником в умовах виробниц­тва), й захворювання (викликане дією шкідливого чинника в умовах виробничої діяльності).

У структурі професійних захворювань переважає пилова еті­ологів, віброшумова патологія, загазованість у таких галузях промисловості як металургійна, машинобудівна, хімічна, буді­вельна і ін.

Більшість виробничих травм скоюється через ігнорування та нехтування працюючими елементарних вимог правил і норм безпеки під час виконання робіт.

Дослідженням причин виробничого травматизму і професійних захворювань встановлено таку їх класифікацію:

1. Організаційні причини: неправильна організація праці або робочого місця, відсутність інструктажів або неякісне їх проведення, порушення технологічного режиму або трудової дисципліни, відсутність інструкцій з безпеки праці на робочих місцях, неузгодженість у діях, відсутність ПВР, а також нагляду й контролю за виробничою діяльністю, відсутність засобів захисту, спецодягу і т. ін..

2. Технічні причини: проектні і конструктивні недоліки, невідповідність обладнання, транспортних та енергетичних пристроїв вимогам безпеки, недосконалість конструкцій машин, блокувальних систем, сигналізації, неправильний режим технологічного процесу, недосконале його виконання, відсутність інженерних розрахунків і т. ін..

3. Психофізіологічні причини: невідповідність умов праці анатомо-фізіологічним і психологічним характеристикам організму людини, незадовільний психологічний клімат в колективі, хворобливі стани, високий ступінь ризику, вживання алкоголю, втома і т. ін..