21. Виробнече освітлення, його показники та розрахунок.

Освітлення - це використання світлової енергії сонця і штучних джерел світла для забезпечення зорового сприйняття оточуючого світу, це один з найважливіших чинників, який значною мірою впливає на продуктивність праці, рівень травматизму і професійних захворювань.

Нераціональне освітлення приміщень призводить до зорового дискомфорту, знижує розумову й фізичну працездатність, посилює зорову втому, сприяє розвитку ряду захворювань.

Освітлення виробничих приміщень може бути природним, штучним та інтегральним, коли не достатнє за нормами природне освітлення доповнюється штучним.

Штучне освітлення буває: загальним, місцевим і комбінованим.

За функціональним призначенням штучне освітлення буває робочим, аварійним, евакуаційним та охоронним.

Найбільш розповсюдженими джерелами штучного освітлення є лампи розжарювання (нормальні, дзеркальні та прожекторні) хоч вони мають відповідні недоліки.

Для розрахунку штучного освітлення використовують три методи:

• Метод світлового потоку

Призначений для розрахунку загального коефіцієнта використання рівномірного освітлення поверхонь. Цей метод дозволяє врахувати, як прямий світловий потік, так і відбитий від стін та стелі. Світловий потік лампи Ф визначають за формулою:

Ф= ,

де Е - нормативне значення освітленості, лк; К - коефіцієнт запасу ( К =1,3-1,8);

S - площа приміщення, м ; Z - коефіцієнт нерівномірності освітлення (z=1,1-1,15);

N - кількість світильників; - коефіцієнт використання світлового потоку.

За розрахунковими значеннями світлового потоку добирають найближчу стандартну лампу, потік якої може відрізнятися від розрахункового не більше як на 10-20%.

Кількість світильників залежить від параметрів приміщення:

,

де - кількість світильників по довжині приміщення;

- кількість світильників за шириною приміщення;

і - відповідно довжина і ширина приміщення, м;

- відстань між світильниками, м.

Коефіцієнт визначається за таблицями залежно від типу світильника, коефіцієнтів відбиття (стін), (стелі), (підлоги) та індексу приміщення .

Індекс приміщення визначають за формулою:

,

де і - довжина і ширина приміщення,м;

- висота світильника над робочою поверхнею, м.

Підрахувавши світловий потік лампи, визначають електричну потужність освітлювальної установки.

• Метод питомої потужності

Вважається найбільш простим, однак і найменш точним, тому його застосовують лише при наближених розрахунках. Цей метод дозволяє визначити потужність кожної лампи Л^(Вт) для створення у приміщенні нормованої освітленості:

,

де - питома потужність, Вт/м ; - площа приміщення, м ; - кількість світильників у приміщенні.

• Точковий метод розрахунку

Використовується у разі проектування загального місцевого освітлення відкритих просторі і тих приміщень де стіни і стеля мають невисокий коефіцієнт відбиття.

На плані приміщення вибирають контрольну точку з найменшою умовною освітленістю. Освітленість в цій точці визначають за формулою:

,

де - сила світла в напрямку від джерела на задану точку, кд;

- кут падіння світла в задану точку, перпендикулярно до осі симетрії світильника.

- висота підвісу світильника над розрахунковою точкою, м;

- коефіцієнт запасу.

Для визначення освітлення похилих площин використовується точковий метод розрахунку.