Практичні рекомендації

 

1.     У астенізованих хворих пороги відчуттів знижені. Тому необхідно створити усі належні умови щодо попередження дії надсильних для хворої людини подразників (шум, голосна мова, різкі запахи, тривалі візити відвідувачів тощо).

2.     При догляді за хворим необхідно враховувати процеси адаптації, габітуації та сенсибілізації. Так процес адаптації до стаціонарних умов триває здебільшого три-чотири дні. Тривала габітуація більш характерна для хворих з сільської місцевості, а сенсибілізація для жителів міста.

3.     При догляді за хворими і спілкуванні з ними необхідно враховувати чутливість аналізаторів: голосніше звертатись до хворих з пониженим слухом, уважно слідкувати за дією грілки на ділянки тіла уражені паралічами або парезами, затемнити палату де знаходяться хворі, котрим медикаментозно розширили зіниці тощо.

4.     Необхідно враховувати вплив кольорів на стан психіки хворого: зелений і голубий колір заспокоює хворих, а червоний і оранжевий – збуджують нервову систему.

5.     Хвороба посилює вибірковість сприймання.

 

Порушення сприймання

    

При психiчних захворювання вiдмiчаються кiлькiснi i якiснi порушення сприймання.

     Кiлькiснi порушення сприймання - це є розлади сили сприймання природних подразникiв. Ця група розладiв прявляється у виглядi гiперстезiї, гiпестезiї і анестезiї.

     Гiперстезiя - це є пiдвищення чутливостi до звичайної сили подразникiв, що дiють на органи чуття. Вона спостерiгається при неврастенiї, астенiчних i затяжних реактивних станах, при вживаннi наркотикiв стимулюючої i галюциногенної дiї, травматичних, судинних та iнфекцiйних ураженнях головного мозку. При гiперестезiї цокiт каблучкiв, голосна мова, яскраве свiтло, робота телевiзора, навiть часте вiдвiдування є для хворого надсильними подразниками. Тому медична сестра повинна забезпечити  таким  пацiєнтам лiкувально-охоронний режим.

     Гiпестезiя - це зниження чутливостi до подразникiв. Спостерiгається при станi оглушеної свiдомостi викликаної рiзними причинами (наприклад,  алкогольною, наркотичною або iншою iнтоксикацiєю), психоорганiчному синдромi.

     Анестезiя - це повна втрата чутливостi до подразникiв при  вiдсутностi органiчних змiн в рецепторах, провiдних шляхах i корковому  центрi аналiзатора. Цей вид анестезiї є характерним для iстерiї, кататонiчного ступору та органiчного ураження нервової системи.

     Основими видами якiсного порушення сприймання є галюцинацiї, iлюзiї, сенестопатiї,  i психосенсорнi розлади.

     Галюцинацiї це чуттєво – суб’єктивне переживання сприймання образiв, предметiв i явищ без їх реального iснування. Галюцинацiї дiляться по  аналiзаторах: зоровi - вiд елементарних у виглядi iскор, спалахiв, кiлець до яскравих образiв тварин, людей, цiлих сцен.Вони найчастiше зустрiчаються при гострих захворюваннях, якiсупроводжуються порушенням свiдомостi (бiла гарячка, iнтоксикацiйнi та iнфекцiйнi психози, онейроїднi стани).

     Найчастiше зустрiчаються слуховi галюцинацiї. Вони також рiзноманiтнi - вiд елементарних в виглядi трiску, писку, свисту, шуму, стуку до голосiв, якi звертаються до хворих або говорять про нього. Найбiльш небезпечними є так, якi наказують званi iмперативнi галюцинацiї здiйснювати  рiзнi, часто небезпечнi для хворого або оточуючих вчинки або, навпаки, забороняють розмовляти, дiяти, приймати їжу. При наявностi iмперативних галюцинацiй хворий пiдлягає госпiталiзацiї в психiатричну лiкарню  згiдно невiдкладних показань. Слуховi галюцинацiї найбiльш характернi для шизофренiї та алкогольних психозiв. 

     Нюховi галюцинацiї проявляються у виглядi рiзноманiтних запахiв, найчастiше неприємних (бензину, ацетону, екскрементiв, протухлих яєць, трупiв), якi сприймаються ззовнi або з власного тiла (особливо часто з рота або носа). Нюховi галюцинацiї найбiльш характернi для шизофренiї або ураження скроневих дiлянок головного мозку. 

     Смаковi галюцинацiї носять дуже неприємний характер: смак гнилого, протухлого. Вони часто поєднуються з нюховими галюцинацiями i  характернi для шизофренiї.

     Тактильнi галюцинацiї досить рiзноманiтнi, частiше всього проявляються у виглядi вiдчуття повзання комах по тiлу, волосся або ниток в ротовiй порожнинi, палiння i незвичайних вiдчуттiв в рiзних частинах тiла. Тактильнi галюцинацiї зустрiчаються при iнтоксикацiях, шизофренiї, iнволюцiйних психозах, на тлi атеросклерозу судин головного мозку.

Вiдчуття ниток, волосся або дротинок у ротi є характерним симптомом для делiрiїв, викликаних отруєнням тетраетилсвинцем або алкогольними  сурогатами. При кокаїнiзмi нерiдко зустрiчається феномен Маньяна - вiдчуття повзання мурашок на шкiрi i пiд нею. В останньому випадку хворий вiдчуває нестерпне свербiння i до кровi роздирає, а iнколи i зрiзає шкiру, щоб видалити неiснуючi iстоти. (мал. Зорові істинні зоогалюцинації)

     Iз галюцинацiй окремо видiляють псевдогалюцинацiї, (мал. Хворий бачить око в голові) коли галюцинаторнi переживання сприймаються нечiтко та неприродньо, причому "голоси" звучать в головi,  або iнших частинах тiла, а не в навколишньому просторi. Псевдогалюцинацiї входять до складу синдрому Кандiнського-Клерамбо, що є безперечною ознакою параноїдної форми шизофренiї. 

     Синдром Кандiнського-Клерамбо включає в себе окрiм псевдогалюцинацiй (мал.хворого з зоровими псевдогалюцинаціями) також ментизм i психiчний автоматизм. Ментизм - це мимовiльний, некерований хворим плин думок на рiзну тематику, який вимучує хворого. Психiчний автоматизм - це  суб’єктивне  вiдчуття хворим штучностi, зробленостi, насильство. Розрізняють три види психiчного автоматизму, якi проявляються як окремо, так i комбiновано.

     1. Iдеаторний автоматизм. Хворий вiдчуває стороннiй вплив на його  мислення (хтось повторює його думки вголос, викладає їх, насильно вкладує рiзнi iдеї, не дає самостiйно думати, робить думки хворого вiдомими всiм, тощо).

     2. Сенсорний автоматизм. Хворий сприймає рiзнi вiдчуття (печiї, болiв у рiзних органiв, недомагання, страху, злостi, холоду, тощо) з твердою впевненiстю що це хтось йому робить насильно. Вiн фiзично вiдчуває цей штучний вплив.

     3. Моторний автоматизм. У хворого вiдчуття i впевненiсть, що його рухи, дiї i поступки нав’язанi йому штучно якоюсь силою. Єднiсть хворого при цьому розщеплюється. Одне "Я" хворого  автоматично робить якiсь дiї (навiть небезпечнi для нього самого чи оточуючих), а друге "Я" з жахом  спостерiгає i не може нiчого протидiяти тiй силi, яка керує хворим як автоматом. Явища психiчного автоматизму супроводжуються маячними iдеями переслiдування i стороннього впливу. Хворi з синдромом Кандiнського-Клерамбо  повиннi знаходитись на режимi «А» (в наглядовiй палатi).

     У деяких випадках наявнiсть галюцинацiй можна запiдозрити по поведiнцi хворих: вони  до чогось насторожено або з острахом чи здивуванням  приглядаються або прислухаються, принюхуються, стараються щось з себе зняти. У бiльшостi випадкiв галюцинацiї можна виявити шляхом активного розпитування хворого, або згiдно показань осiб, яким хворий довiряє. Для об’єктивного виявлення галюцинацiй ряд проб. Проба Ашафенбурга - хворому з пiдозрою на слуховi галюцинацiї дають можливiсть "поговорити" з близьким чи знайомим по вiдключеному телефону. Якщо у хворого є наплив слухових галюцинацiй, вiн може говорити з неiснуючим спiврозмовником. 

Проба Рейгардта - хворий з зоровими галюцинацiями "бачить" на чистому листку паперу картини або читає з нього неiснуючий текст.  

Проба Лiппмана - зоровi галюцинацiї можна спровокувати, натискуючи кiлька секунд на очнi яблука через закритi повiки.

     Пiд впливом страхiтливих галюцинацiй може розвинутись галюцинаторне психомоторне зубдження з раптовим переходом вiд спроб втечi або самооборони до нападу на навколишнiх. В таких випадках хворий пiдлягає госпiталiзацiї в психiатричну лiкарню згiдно невiдкладних показань або органiзацiї iндивiдуального посту у випадках, коли галюцинаторне збудження розвинулось у соматичному або iнфекцiйному вiддiлах, а стан хворого потребує обов’язкового лiкування у згаданих вiддiлах.

     Iлюзiя - це хибне сприймання реальних речей, об’єктiв чи явищ iз спотворенням їх  справжнього змiсту. Психiчними iлюзiями називають такi, якi виникають у зв’язку з переважаючими у свiдомостi думками, уявленнями, коли вони супроводжуються сильними емоцiями, особливо на тлi порушеної свiдомостi. В основному спостерiгаються зоровi iлюзiї. При бiлiй  гарячцi  хворий санiтара  чи  лiкаря  може сприймати за бандита,  одяг на вiшаку за  повторне чудовисько. Хворий зi слуховими галюцинцiями в постукуваннi колес вагону ("тук-тук") вчуває загрозливе "уб"ю ! уб"ю!". При сильних змiнах  емоцiйного стану спостерiгаються афективні ілюзії  (у станi важкої  депресiї  всi  навколишнi люди сприймаються сумними).

     Близькi до iлюзiй  парейдолiї. При парейдолiях у рiзних узорах, фiгурах (орнаменти шпалер, складки  фiранки, плями на стiнi, хмари i т.д.) хворi з психiчними розладами вбачають образи людей, тварин, чудовиськ. Парейдолiї можуть спостерiгатись i у здорових дiтей i людей художнього типу, але це є лише "гра уяви" i вони це усвiдомлюють.

     При психозах критичного ставлення до парейдолiї немає. Парейдолiї є характерними для бiлої гарячки i iнтоксикацiї наркотиками та токсикоманчними середниками галюциногенної дiї.

     Сенестопатiї - стан, при якому хворий вiдчуває невизначенi, важкi, дуже неприємнi i нестерпнi вiдчуття (стягування, натягування, переливання, палiння, лоскотання i т.п.) в рiзних дiлянках тiла: головного мозку, внутрiшнiх органах, кiнцiвках, до того ж нерiдко звертає на себе увагу незвичнiсть, часто химернiсть цих вiдчуттiв. При старанному обстеженнi хворих сучасними методами не вдається виявити захворювання цього або iншого органу, якi б зумовлювали виникнення цих рiзноманiтних i незвичних вiдчуттiв. Якщо описанi хворобливi вiдчуття мають вiдтiнок зробленостi, iншими словами, якщо їх виникнення пов’язується з дiєю сторонньої сили (гiпноз, електричний струм, чарiвництво i  т.п.), тодi це є сенсорний варiант психiчного автоматизму.

Сенестопатiї можуть спостерiгатись у хворих на неврози, при астенiзацiї, викликанiй соматичними чи iнфекцiйними хворобами, як прояв так званого дiєнцефального синдрому, при судинних ураженнях головного мозку та шизофренiї.

         Психосенсорнi розлади - це змiнене зорове сприймання реально iснуючих предметiв об’єктiв, явищ або суб’єктiв iз збереженням їх впiзнавання i значення. Цим вони вiдрiзняються вiд iлюзiй, бо при останнiх усвiдомлення значення предметiв чи об’єктiв змiнене. Психосенсорнi роздлади, якi стосуються навколишнього реального свiту, називаються дереалiзацiєю.

     Дереалiзацiя - стан, при якому навколишнє середовище, оточення сприймається хворим нечiтко, неясно, як щось безбарвне, декоративне,нереальне. Хворi втрачають чуттєве сприймання предметiв, людей, якi видаються їм абстрактними, позбавленими чуттєвого компоненту. До дереалiзацiї вiдносяться явища баченого (вже почутого, вже випробуваного, вже пережитого) i нiколи не баченого (не чутого, не випробуваного, не пережитого). У першому випадку у незнайомiй обстановцi виникає вiдчуття, що ця ситуацiя знайома, вiдома, що хворий в нiй знаходився ранiше, у другому - добре вiдома обстановка видається чужою, побаченою вперше. Порушується сприймання часу: вiн протiкає повiльно або надзвичайно стрiмко.

     Дереалiзацiя може проявлятись макропсiями, коли предмети здаються збiльшеними; мiкропсiями, коли вони сприймаються зменьшеними; порропсiями, коли вiдстань до них здається дуже далекою; може мiнятись колiр i освiтленiсть об’єкта.

     Психосенсорнi розлади, якi стосуються сприймання хворих самого себе називаються деперсоналiзацiєю.

     Деперсоналiзацiя - це порушення самосвiдомостi, вiдчуття змiни, втрати, вiдчуження або роздвоєння свого "Я". В порiвняно легких випадках деперсоналiзацiя проявляється тим, що хворi вiдчувають внутрiшню змiненiсть, яка торкається їх почуттiв i думок, що не подiбнi на попереднi. Можлива втрата почуттiв: хворi стверджують, що вони не вiдчувають радостi, горя, суму, каяття, часто зникає почуття сну. У тяжких випадках деперсоналiзацiя проявляється вiдчуженням почуттiв, думок, дiй, iншими словами змiнами внутрiшнього стану власного "Я", але без змiни усвiдомлення себе собою.

     Iнколи деперсоналiзацiя проявляється розладами схеми тiла. У хворого,  як правило,  при закритих очах з’являєтьсявiдчуття, що все тiло або його  частини змiнили свою форму або величину (голова, шия, тулуб, кiнцiвки стали великими, малими або деформованими).