Взаємозв’язок між відчуттям і сприйняттям.

 

    Взаємодія між відчуттями дуже складні. Наприклад, якщо одночасно з якимось подразником діє і інший сильний подразник, чутливість наших органів чуття значно знижується – новий подразник своєю силою зменшує інтенсивність попереднього подразника. Це давно відомий факт з практики. Дитину, яка плаче можна заспокоїти, якщо відволікти її увагу за допомогою більш сильного подразника. І, навпаки, при дії більш слабого подразника чутливість інших аналізаторів підвищується. Існують особи, які під час роботи включають радіо, але яке грає неголосно. Щоб навчити читати людей з поганим зором використовують неголосне цокання годинника, або метронома.

     До взаємодій сприйняття відносяться і так звані симультантні і наступні контрасти. Після тривалого розглядання зеленого квадрата,  заплющивши очі ми суб’єктивно сприймаємо червоний колір на протязі певного часу, Після солодкого, інші менш солодкі речовини здаються більш кислими (наприклад яблука), більш тепла вода сприймається не набагато теплішою, сіра поверхня  на білому фоні сприймається темнішими, а на чорному – світлішими.

Вплив одного сприймання на інше досить виразно видно на прикладі так званих сенсорних ілюзій. Якщо, наприклад, намалювати три паралельні лінії і пересікти їх рядом  коротких ліній так, що верхню лінію будемо пересікати косими лініями зліва направо, середню справа наліво, нижню знову направо, то середня лінія буде сприйматись нами  не паралельною, а ніби такою, що відхиляється вправо вгору. На малюнку, на котрому зображений коридор, що перспективно звужується, з двох фігур, однакових по висоті, більш віддалена від нас фігура буде здаватись більшою, тому що наш минулий досвід перспективи психологічно зменшує сприйняття. Це є сенсорна ілюзія.

      Часткова деформація дійсності іншими, не лише сенсорними  компонентами, носить назву психологічних ілюзій. Наприклад, зайшовши в темний коридор, дитина лякається фігури в кутку, але потім сміється, коли усвідомить, що його налякали пальто і капелюх котрі висять на вішаку.

      Ілюзії –  не є патологічним явищем, якщо вони являють собою процеси у здорової особистості і є лише виразом емоційної напруги (чекання, страх і т.п.). Їх ще називають псевдоілюзіями. Патологічними є так звані істині ілюзій, тому що вони з’являються лише при патології психіки і хвора людина сприймає їх некритично і вважає реальними.

Наші уявлення про дійсність не є лише відображенням об’єктивної реальності, а навпаки, дійсність існує у нашому сприйнятті як відображення стану нашого настрою і почуттів.

     В цьому плані правильним буде вважати, що ми бачимо не лише сам світ,   а його через себе в ньому. Говорячи по іншому, люба об’єктивність сприймається з тією чи іншою мірою суб’єктивності.

                 Приклади суб’єктивності  ілюзорного сприймання:

-         Порада, отримана від видної людини, має більшу вагу ніж та ж порада, що виходить від людини  з нижчим соціальним статусом;

-         Відважний схильний зменшувати небезпеку;

-         Лінивому найменша перешкода здається непереборною;

-         Приємні емоції схиляють нас на користь своїх об’єктів, а неприємні не менш сильно настроюють проти них. Так в очах закоханого кохана стає досконалістю, тоді  коли суперниці вона бачиться незграбною і  непривабливою. Нерідко після того як згасне любовний потяг, зникає краса його об’єкта;

-         Фанатику кожний член його секти здається святим, тоді як найбільш праведні члени іншої секти сприймаються уособленням диявола;

-         Людина, яку торкнулась дурна звістка, здебільшого дає переконати себе доказами, котрі не здаються переконливими нікому з його оточення;

-         Натовп жадібно вірить в чудеса і  задовольняється доказами, котрих було б мало навіть для подій найбільш звичних, або коли б ця людина сприймала ці докази не в умовах натовпу, а ізольовано;

-         Для закоханих  час розлуки тягнеться  нескінченно; кожна хвилина як година, а кожен день як рік. Те ж саме відчуваємо  і ми, коли ми чогось з нетерпінням чекаємо;

-         Для школяра канікули проходять дуже швидко;

-         В пустинній і безлюдній місцевості дорога завжди здається більш довгою, а шлях проведений з приємним попутником – значно меншим і по часу і по віддалі;

-       Багату людину вважають ще багатшою, ніж вона є насправді;

-         Земельна ділянка здається більш ширшою, коли її обнести огорожею, і ще більшою, коли на ній є сад, поділений на кілька частин;

-         Кімната середніх розмірів здається більшою, коли вона обставлена. Але якщо обставити дуже велике приміщення, воно, здебільшого, буде здаватись меншим;

-         Кімната середніх розмірів сприймається меншою, якщо стеля її нижче звичайної. Але та ж низька стеля в дуже великому приміщенні  спонукає сприймати приміщення більшим, ніж у дійсності.

-         Відчуття нещастя посилюється при співставленні з втраченим щастям;

-         Людина високого рангу навіює  навколишнім невпевненість, аж до того, що повністю знищує їх у власних очах;

-         Ми по різному сприймаємо і оцінюємо людей, з котрими бачимось  часто і людей, котрих зустрічаємо вкрай рідко;

-         Людина,  яка носить окуляри сприймається більш інтелігентною, працелюбною,  надійною і в той же час в меншому ступеню наділеною почуттям гумору, ніж вона ж, але без окулярів;

-         Більшість людей зовсім не дивуються, коли довговолосий юнець з перснями на пальцях і сережками у вухах провалює якусь справу, і в той же час не прощають ці ж промахи вишукано одягнутій молодій людині. Наведені приклади свідчать, що відчуття і сприймання є не лише

нейрофізіологічним актом, а значною мірою обумовлені різноманітними психологічними процесами і станами, котрі нероздільно пов’язані одне з одним і невіддільно органічно зв’язані з особистістю в цілому.