17. Білет: Поняття літературної мови. Ознаки літературної мови.

Літературна мова - це оброблена, унормована форма загальнонародної мови, як в писемному так і в усному різновидах обслуговує культурне життя народу , всі сфери його суспільної діяльності. За функціональним призначенням це мова державного законодавства, засіб спілкування людей у виробничо-матеріальній і культурній сферах, мова освіти, науки, мистецтва, засобів масової інформації.)

Власне літературна мова — одна з форм національної мови, яка існує поряд з іншими її формами — діалектами, просторіччям, мовою фольклору. Літературна мова має наддіалектний характер, стабільні літературні норми у граматиці, лексиці, вимові.

Писемна форма літературної мови функціонує в галузі державної, політичної, господарської, наукової і культурної діяльності.

Усна форма літературної мови обслуговує безпосереднє спілкування людей, побутові й виробничі потреби суспільства.

Сучасна українська літературна мова сформувалась на основі середньонаддніпрянського говору південно-східного наріччя на основі діалектів сучасної Полтавщини та Південної Київщини, ввібравши в себе деякі діалектні риси інших наріч. Зачинателем нової української літературної мови був І. П. Котляревський — автор перших великих художніх творівукраїнською мовою(«Енеїда», «Наталка Полтавка», «Москаль-чарівник»). Основоположником сучасної української літературної мови вважається Т. Г. Шевченко. Традиції Шевченка в розвитку української літературної мови провадили далі у своїй творчості І. Я. Франко, Леся Українка, Панас Мирний, М. М. Коцюбинський та інші письменники.

Зміст поняття «Літературна мова» змінюється у процесі історичного розвитку. Літературна мова постійно розвивається і збагачується.

18. Білет: Інтерлінгвістика. Причини створення штучних мов. Характеристика основних штучних мов.

Інтерлінгвістика – розділ мовознавства, який вивчає проблеми створення і функціонування штучних мов як засобу спілкування у багатомовному світі.

Термін введено у 1911 р. Ж. Меймансом.

Штучна мова — це мова, чия фонологія, граматика, та/або словниковий запас були цілеспрямовано створені особою, чи групою осіб. Це відрізняє штучні мови, від мов які розвивались еволюційно. Штучні мови створюються через багато причин, наприклад щоб спростити спілкування між людьми (міжнародні мови), щоб додати реалізму вигаданому світу, чи з інших естетичних міркувань(вигадані мови), для лінгвістичних експериментів, чи для мовних ігор.

Також до штучних мов належать спеціалізовані знакові системи для запису необхідної інформації із певних галузей науки і техніки. Серед останніх виділяються мови програмування.

Найбільш уживаніша штучна мова – есперанто. Її створив польський лікар Л.Земенгоф. Головними принципом для створення цієї мови були – проста граматика без виключень та слова які можна легко запам'ятати. З цією метою в словник бралися слова, які можна було б знайти в більшості мов які бралися за основу (російська, французська, німецька, англійська, ...). Цю мову легко вивчити, але важко зрозуміти якщо не вчив її. має всього 16 правил граматики і тільки дві відмінка - називний і знахідний. У правил немає виключень; наголос завжди падає на передостанній склад

Після есперанто зявилися мови ідо (1907), окциденталь( 1922), інтерлінгва(1951).( Ця мова була створена професійними лінгвістами на базі французської, іспанської, португальської та італійської). Серед принципів створення цієї мови були також проста граматика, але граматику намагалися зробити не занадто штучною, щоб вона була схожа на граматику природніх мов які бралися за сонову. Слова шукалися за принципом есперанто, але серед романських мов.)

Але дані мови виявились менш популярними.

Пошук штучної мови не випадковий. На сьогодні понад 4 млрд людей користуються 6 тис мов. Надзвичайно актуальною є проблема комунікації у сучасному світі.