13. Білет: Контакти мов.

Мовні контакти – взаємодія двох або більше мов внаслідок спілкування її носіїв.

Найбільшому впливові піддається мова в умовах контактування з близькоспорідненою мовою. Коли ж мови характеризуються глибокими структурними відмінностями, то можливість впливати одна на одну незначна.

Серйозні контактно зумовлені зрушення починаються з двомовності, тобто з функціонування двох мов на одній території, в одному й тому ж етнічному середовищі. У двомовних групах людей дві мовні системи вступають у контакт, впливають одна на одну, внаслідок чого з’являються контактно зумовлені відхилення від мовної норми, які називають інтерференцією.

Наслідком мовних запозичень може бути білінгвізм, що може спричинити інтерференцію - мимовільне перенесення, накладання ознак однієї мови на іншу, внаслідок чого з’являються відхилення від мовної норми. Найб. інтерференція проявляється на фонетичному рівні, в укр. Мові часто вживають конь (рос) замість укр. Кінь.

Субстрат - мова-підоснова, елементи якої розчинилися в мові, що нашарувалася на неї; сліди мови корінних жителів у мові-переможниці чужинців; сліди витісненої місцевої мови.

Наприклад, кельтський (галльський) субстрат для французької мови, фракійський субстрат для румунської мови, іберійський субстрат для іспанської мови, дравідський субстрат для індійських мов, фінський субстрат для російських говірок півночі європейської частини Росії.

Адстрат - сукупність рис мовної системи, які з'явилися внаслідок впливу однієї мови на іншу в умовах тривалого співіснування і контактів сусідніх народів.

На відміну від субстрату і суперстрату цей тип мов-ної взаємодії є нейтральним: при ньому не відбуваєть-ся асиміляції етносу і розчинення однієї мови в іншій; це своєрідний прошарок між двома мовами. Як прик-лад можна навести білорусько-литовський, словенсь-ко-італійський та інші адстрати.

Суперстрат – залишки прийшлої мови. Розрізняють матеріальні запозичення і калькування. Матеріальне (лексичне) запозичення - запозичення, за якого з іноземної в рідну мову входить лексична одиниця повністю (значення й експонент). Наприклад: лазер (англ. laser, що є скороченням, яке складається з перших букв виразу light application by stimulatedemission of radiation - "підсилення світла за до¬помогою індукованого випромінювання"), мітинг (англ. mееting), тінайджер (англ. tееnаger "підліток від 13 до 19 років"), кіднепінг (англ. kidnapping "викрадання дітей") тощо.

Іншим видом запозичення є калькулювання. Калькуванню (від фр. "копія") - копіювання іншомовного слова за допомогою свого, незапозиченого матеріалу; поморфемний переклад іншомовного слова.

За калькування переймаються лише значення іншомовного слова та його структура, але не його матеріальний експонент. Так, наприклад, українське слово недолік є калькою російського недочет, самовизначення — калькою самоопределение, займенник — калькою лат. рrопотеп, хмарочос— калькою німецького Wolkenkratzer (Wolke "хмара", kratzer "чесати"); російське слово небоскреб є кількою англійського skyscraper (sky "небо", scraper "скребти"), російське представление — калькою нім. Vorstellung (vor "перед"» stellen "ставити"), нім. Selbstbidung (Selbst "сам", bidung "освіта") — калькою російського слова самообразование.

Крім кальок, існують ще напівкальки, коли одна частина слова запозичена, а інша калькується. Наприклад: телебачення (ангд. television із гр. tele "далеко" й англ. Vision "бачення"), інтербачення (англ. intervision із лат. іпter "між і англ. vision "бачення), антитіло (фр. Апticorps із грец. anti "проти" і фран. corps "тіло»).

14.Білет: Винекнення писемності. Предметне письмо.

За довго до того, як люди придумали літери, вони відчули потребу щось сказати, передати свої думки тим, хто знаходився далеко. Ні телеграфу, ні телефону, ні радіо, ні телебачення в ті часи не було. Людина могла користуватися лише конкретними предметами .

Першим кроком на далекому і важкому шляху до сучасного письма було використання предметів - спочатку як мнемонічних засобів. Вони не передавали думку, а тільки нагадували про неї. До цих збереглася в нас звичка зав'язувати вузлики на пам'ять.

Потім за предметами стали закріплювати конкретне значення. Вони були свого роду сигналами, умовними знаками, що позначали те, про що було заздалегідь обумовлено. Такими умовними знаками служили карби на деревах, вузли, шнури, стріли для оголошення війни та інші предмети. Цей спосіб закріплення значень зветься "предметне письмо".

Людина брала гілочку дерева чи ремінець і до нього прив’язувала тоненькі мотузочки різної довжини й різних кольорів. Кожен мотузок зав’язувався різноманітними способами для різних цілей, і кожен колір мав своє власне значення .

У деяких народів вузлики замінювались намистинами з різноманітних кольорових морських мушель. Ці мушлі розпилювали на маленькі пластинки і нанизували на нитки. З цих ниток робилися цілі пояси.

Щоб не виникло плутанини той, хто склав з мушель листа, повинен був сам прочитати його послу, а посол, прийшовши в потрібне місце, дивлячись на мушлі і згадуючи, що вони означають, повинен був у голос повторити лист.

Певне значення присвоювались і деяким предметам. Приміром, у індіанців люлька була знаком миру. Натягнутий лук – знаком ворожості.

Повідомлення числового характеру, наприклад, відзначали умовними карбами на бирках. Їх використовували для різних договорів.

Давні китайці також використовували для рахунка і запам'ятовування вузлики на шнурах. Вузлики часто застосовувалися древніми народами і для обліку часу. Прикладом може служити календар Дарія, про яку розповідає Геродот.