11. Білет: Соціальні теорії походження мови.

Проблема походження мови – це проблема походження мови взагалі як сусп.. явища. Існує багато міфів про походження мови. Найбільш поширеними є 2 групи: соціальні і біологічні.

До соціальних теорій належать: теорія соціального договору, теорія трудових вигуків.

Гіпотеза соціального договору. Суть її полягає в тому, що люди домовилися називати певні предмети, явища певними словами. Гіпотеза соціального договору спирається на давньогрецьку концепцію виникнення мови шляхом встановлення.

Гіпотеза трудових викриків. мова виникла з трудових викриків що сприяли ритмізації, організації праці. Позитивним аспектом гіпотези трудових викриків те, що вона пов'язує походження мови з працею. Однак трудові викрики є лише технічним прийомом виконання колективної праці, вони не виражають ніякої інформації і не виконують комунікативної функції.

Гіпотеза суспільних регуляторів. вважали, що мова з'явилася не у людини як індивіда, біологічної істоти, а в суспільстві, у людей як соціальних істот. Поява звукового спілкування є наслідком розвитку виробничих суспільних відносин у первісному трудовому колективі, наслідком того, що в людей з'явилося що сказати одне одному. На його думку, потребу в спілкуванні породила колективна праця.

Гіпотеза жестів. Деякі лінгвісти вважають, що первісно мова була не звуковою, а кінетичною і виражалася жестами, передусім порухами рук.

Гіпотеза ігор. її висунули американські вчені. Вона полягає в тому, що мова народилася з гри: людина примітивно моделювала дійсність, заступаючи реальні речі звуковими замінниками, що й стали з часом елементами мови.

Контактна гіпотеза. Сформулював її російський мовознавець Василь Абаєв.На його думку, в давні часи всередині племені люди розуміли одне одного і без мови, а ось зіткнення двох різних племен породило звукові сигнали типу ми, вони, свої, чужі. Просте копіювання викриків чужого племені могло стати його назвою для інших племен, а свої власні викрики підносилися до рівня самоназви.

Прихильники гіпотези моногенезу (схиляються до думки, що людина (а отже, й мова) виникла десь в одному місці земної кулі. Це означає, що спочатку була тільки одна мова. В процесі її розвитку відбувалися певні зміни, інші мови утворювалися шляхом поділу первісної. Цей поділ багаторазово повторювався.

Спираючись як на мовні, так і на антропологічні свідчення, представники гіпотези полігенезу припускають, що людина (і мова) виникла у двох точках земної кулі — у Східній Африці (ностратична мовна група) і в Південній Азії (синокавказька мовна група).

Отже можна зробити висновок,що невербальні засоби спілкування можуть доповнювати мову, але ні в якому випадку не замінити її. Величезна перевага мови у її всеосяжності, придатності до передавання будь-якої інформації.

12. Білет: Етапи історичного розвитку мов.

Мова безперервно розвивається, змінюється тобто мова є історичною категорією.

Основним змістом , результатом мовного розвитку є диференціація і збагачення мов. Людство мігрувало тому втрачало свої мовні контакти.

Диференціація( або дивергенція) – характерна риса первісно – суспільного ладу. Це розходження мов. У наслідок чого кількість мов а особливо діалектів зростає.

Розвиток мови - це постійна зміна її стану, пристосування до зміни суспільного ладу.

Першим соц. об’єднанням був рід, але рід не міг існувати ізольовано тому вони об’єднувались у плем’я. плем’я характеризувалися своєю племінною мовою. Племінна мова існувала лише в усно – розмовному варіанті. Племена об’єднувались і створювали союзи племен,які обслуговувала мова союзу племен. Племінні мови зберігаються на деяких територіях Африки, Америки,Австралії, Азії.

Нові сусп.. формації викликали зміни і у формі існування мов. Створюються народності. Народність має єдину мову, але продовжують життя діалекти різних племен, що об’єдналися. Для цієї доби характерна діалектна дивергенція. Одночасно відбувається і протилежний процес – конвергенція(сходження мов), їх інтеграція.

На зміну народності приходить нація. Разом з цим мова народності перетворюється у мову нації. Це найвища форма у історичній еволюції мови. Національна мова - це мова певної нації. Національна мова включає в себе:

• Літературну форму мови

• Діалекти

• Просторіччя

• Соціальні жаргони.

Немає прямої відповідності між національною і державною мовою. Так наприклад у Фінляндії рівні права мають – фінська і шведська, у Швейцарії – національні варіанти німецької, ретороманської, італійської, французької.

Отже мова пройшла певні еволюційні етапи: племінна, мова народності, національна.