6. Білет: Взаємозв’язок мови і мислення.

Мова і мислення явища співвідносні, взаємопов’язані але не тотожні. Мова - засіб спілкування, мислення – активний процес відображення об’єктивної дійсності. Мова є знаряддям інструментом мислення. Мова і мислення становлять єдність, яка ніколи не порушується.

Мислення – ідеальне, мова матеріальна (звуки слова, речення) і ідеальна водночас (зміст слів, речень).

Мова і мислення оперують різними одиницями: мова – фонема,морфема,слово, а мислення – поняття, судження, умовивід.

Не співпадає і їх виникнення: мислення виникло значно раніше ніж мова.

Мова і мовлення різні поняття. Мова сукупність одиниць та типів зв’язку між ними, сукупність правил поєднання мовних одиниць. Мовлення – це конкретне говоріння сприйняття.

Не існує слів, речень, які б не виражали б якихось елементів мислення і , ширше, взагалі психічної діяльності людини.

Мова об’єктивно існує, реалізовується, виявляє себе тільки в мовленні. Розмежування мови і мовлення теоретично обґрунтував лінгвіст Ф. де Сюсюр. До мовлення належать говоріння (мовленнєвий акт) і результати говоріння (текст)Щоб розрізнити мову і мовлення, Сюсюр наводив аналогію з шахами: шахова дошка, фігури і правила гри – це мова, конкретне розігрування партії – це мовлення.

Мова — явище психічне, а мовлення — психофізичне. Мова існує в індивідуальних мозках, у душах, у психіці людей, які становлять певну мовну спільність. Мовлення, крім психічного, має ще фізичний (фізіологічний) аспект, пов'язаний із його породженням і сприйманням.

Мовлення — лінійне, мова — нелінійна. Мовлення розгортається в часі. Для того щоб вимовити якусь фразу, потрібен певний часовий проміжок, бо слова вимовляються послідовно одне за одним. А в мові всі звуки, слова, словоформи тощо існують одночасно. На відміну від мовлення, мова має ієрархічну будову

7. Білет: Функції мови.

Найголовніша функція – комунікативна. Низка інших підпорядковується головній:

А) мисле творча – функція формування і формулювання думки.

Б) репрезентативна – функція позначення світу

В) прагматична – (спонукальна)- вираження волі, бажань.

Г) фатична - установлювання контакту

Д) когнітивна (пізнавальна) – пізнання світу

Е) акумулятивна – накопичення досвіду

Ж) інформативна – передача інформації.

З) емотивна – функція вираження почуттів.

К) експресивна – функція самовираження.

Л) естетична – функція вираження прекрасного.

М) метамовна – функція використання мови для опису іншої мови.

Отже, мова виконує різні функції, але провідною є комунікативна.

Функції мови у суспільстві вивчає соціолінгвістика.

Соціолінгвістика – це вивчення мови як суспільного явища, це вивчення впливу суспільства на мову і мови на суспільство.

9. Білет: Невербальні засоби спілкування.

Окрім мови існують і невербальні способи спілкування. Їх поділяють на 3 групи: міміка і жести; система сигналів технічної природи; певні види мистецтва.

Міміка – зміна виразу обличчя, рух лицевих м’язів. Жести – рухи тілом, переважно руками. Вони виражають певний сенс, почуття і можуть супроводжувати звукове мовлення або ж виступати самостійно, окремо від говоріння.

Наприклад: знизування плечима виражає сумнів або незнання, стверджене чи заперечне похитування головою, жест рукою ходімо сюди.

Міміка проявляється більш спонтанний розлито, але загалом вона досить виразно передає характер і ступінь почуттів людини. Але є і конкретні мімічні «висловлювання» такі як підморгування.

У міміці і жестах є інстинктивний підсвідомий шар. Вивченням міміки і жестів займається наука пара лінгвістика.

Також до невербальних засобів належить різні сигнали, або системи сигналів технічної природи. Взірцем таких засобів є світлофор. Засобів цієї групи в наш технічний вік безліч. Приклади окремих комунікативних сигналів, гудок, сирена швидкої допомоги, емблеми. Приклади комунікативних систем: дорожні знаки, наукова символіка.

Третім різновидом невербальних засобів є певні види мистецтва. Хоч кожен з них є беззаперечно, комунікативним, є засобом спілкування. Адже мистецтво становить собою специфічну форму свідомості., що відбиває дійсність у художніх образах. Література, театр, опера, спів, кіно використовують як основний спосіб вираження мову, але існують і такі види мистецтва, які не використовують мову. Живопис – засобами творення художніх образів є колір і малюнок. Графіка – малюнок, штрих, світлотінь. Скульптура - об’ємно-просторові форми. Музика – звукоінтонація. Балет – танець. Архітектура.

Звичайно невербальні види мистецтва так чи інакше пов’язані з мовою, бо їх можна описати, певним чином осмислити через мову.

Отже можна зробити висновок,що невербальні засоби спілкування можуть доповнювати мову, але ні в якому випадку не замінити її. Величезна перевага мови у її всеосяжності, придатності до передавання будь-якої інформації.

10. Білет: Біологічні теорії про походження мови.

Проблема походження мови – це проблема походження мови взагалі як сусп.. явища. Існує багато міфів про походження мови. Найбільш поширеними є 2 групи: соціальні і біологічні.

До біологічних теорій належать звуконаслідувальна та вигукова.

Звуконаслідувальна гіпотеза. Згідно з цією гіпотезою мова виникла шляхом наслідування людиною звуків природи. Наприклад, рос. кукушка, болг. кукуви-ца є відтворенням крику зозулі {ку-ку).

вигукова гіпотеза. Суть її полягає в тому, що, сприймаючи предмети, явища, людина реагувала на них вигуками — особливими словами, які виражають емоції.

Жодна з цих теорій не дала по справжньому наукового пояснення походження мови. Загальний недолік всіх теорій – ізольованість територій походження мови від проблем походження і розвитку самої людини.