52. Білет:Історичні зміни морфемної будови слова (опрощення, прерозклад, ускладнення)
Інколи змінюється не лише семантика і значення морфеми, але і будова, звуковий склад, кількість морфем у слові, значення і функції морфем. Головний чинник історичних змін у морфемній структурі слова – порушення співвідношення між прямим твірним словом та похідним.
Типи історичних змін: спрощення, перерозклад, ускладнення, декореляція.
Перерозклад – іст. зміна, яка відбувається між морф., в результаті якої в складі похідного слова змін. межі між твірною основою та формальною в наслідок переходу 1 елемента 1 морфа до сусіднього морфа. (рука рук-а-мь, земля земл-я-мь,вода – вод-а-мь) (ведеш ведете веде-ш(іст.))
Явище перерозкладу поновило нові суфіксальні морфеми ник – ільник на означення особи (фокусник, вісник, погорільник)
Явище перерозкладу трансформує форему в структуру слова, в наслідок чого відбувається збільшення суфіксів в укр. мові.
Ускладнення – іст. процес, протилежний до спрощення.
Слово з неподільною основою стає словом з подільною основою. 1 морфема перетворюється на 2 морфеми. Явище ускладнення притаманне словам іншомовного походження. (трамвай, космос, анархія)
Основною причиною ускладнення запозичених слів є наявність у мові споріднених з ними похідних.
ОПРОЩЕННЯ — морфологічний процес, в результаті якого похідна основа, тобто подільна на окремі значущі частини, перетворюється в непохідну, нечленувальну. У процесі опрощення розрізняють два ступені: повне і неповне (часткове). При повному опрощенні виникають нові непохідні основи; розкласти такі основи на морфи мож¬на лише за допомогою етимологічного аналізу (печаль, печать — від пекти; пшениця — від пашня, тобто оранка\ гарячий, гірчиця — від горіти). При неповному опрощенні нові непохідні основи все ж зберігають сліди своєї колишньої похідності, що спричиняє змішу¬вання морфемного і словотвірного аналізу (народ, природа, умова, порядок, півники (квіти), коник (трав’яний), дар). Завдяки опрощенню мова поповнюється новими кореневими сло¬вами, розширює свої словотворчі ресурси.
53. Білет: Поняття про словотвір. Способи словотвору. Поняття про словотвірний аналіз.
Словотвір
—
розділ науки про мову, що вивчає структуру
похідного слова і способи утворення
нових слів.
Термін "СЛ" має
двояке значення: 1) сама система СЛ будови
мови, яка утворювалася за своїми
внутрішніми законами протягом усього
історичного розвитку мови; 2) вчення про
СЛ будову мови як мовознавчу дисципліну.
Перше значення — СЛ як процес — є
первинним, а друге — словотвір як вчення
про словотвірну будову мови —
вторинним.
СЛ, як і мову в цілому,
можна вивчати у двох аспектах: діахронічному
(через" "час") і синхронічному
("спільно, разом""час"). У
діахронічному аспекті досліджуються
певні процеси формування нових слів у
ході історичного розвитку
мови.
Діахронічний (історичний) СЛ
— це вчення про словотвірні процеси та
закономірності, які простежуються у
похідних словах; про формування
словотвірної системи мови, її зміни,
розвиток, зміни у структурі похідних
слів.
С
инхронічний (описовий) СЛ—
це вчення про похідну лексику у її
взаємовідношенні з іншими словами на
певному етапі розвитку мови протягом
певного часу.Синхр.словотвір
вивчає відношення одиниці, що співіснують,
діахронічий — процеси перетворення
одних одиниць в інші.
Одиницями
для СЛ рівня можна вважати систему
дериватом, утворених із різнорівневих
одиниць — морфем,
лексем, словосполучень.
Дериватема
— це базова
мовна одиниця СЛ рівня, що характеризується
відповідною словотвірною формою і СЛ
значенням.
СЛ
форма—це
не що інше, як поєднання твірної основи
чи основ з певним афіксом або афіксами
(дериваторами). Отже, дериватеми бувають
суфіксальні, префіксальні, постфіксальні,
префіксально-суфіксальні та ін. Дериватеми
з двома і більше твірними основами
поділяються на складні, складносуфіксальні,
абревіаційні, зрощеннєві та ін.
Об'єктом
словотвору є слово, яке вивчається також
в інших розділах лінгвістичної науки.
У СЛ вивчаються не будь-які слова, а лише
ті, які своєю структурою підказують,
чому так, а не інакше названо істоти,
речі тощо: промовець —
від промовити,
полотніти —
від полотно (стати
білим, як полотно), льонар —
від льон, завтрашній
— від завтра,
мідний від мідь,
підлість від підлий.
Основним
завданням СЛ є вивчення структури
похідного слова, його складових частин
та різних взаємозв'язків між ними.
Способи словотвору
У процесі словотворення здебільшого беруть участь значущі частини слів — префікси і суфікси.
1. Творення слів за допомогою суфіксів, які додаються до твірних основ, називається суфіксальним способом: село —> сільський, стіл —> столик, хто —> хтось, білий —> білуватий.
2. Творення слів за допомогою префіксів, які додаються до твірних слів, називається префіксальним способом словотвору: малювати —>намалювати, перемалювати, підмалювати, змалювати, обмалювати; щастя —> нещастя, ходити —> переходити.
3. Творення слів шляхом одночасного приєднання до твірного слова або твірної основи префіксів і суфіксів називаєтьсяпрефіксально-суфіксальним способом: час —>сучасний, ріка —> зарічний, їхати —> роз'їхатись, другий —> по-друге, кордон —> прикордонник.
4. Утворення нового слова відкиданням значущих частин називається безсуфіксальним (безафіксним) способом:синій —> синь, блакитний —> блакить (відкидання закінчення); відлітати —> відліт (відкидання суфікса й закінчення).
Словотвірний аналіз слова.: