40. Білет: Стилістична диференціація лексики.

Стилістично лексика поділяється на стилістично забарвлену і нейтральну.

Стилістично нейтральна лексика є основою будь-якого висловлювання. Стилістично нейтральних слів у мові переважна більшість. Це звичайні назви явищ природи (вода, сніг, вітер, грім), рослин і тварин (жито, пшениця, кінь, заєць), родинних стосунків (батько, мати, брат, сестра), органів людського тіла (голова, око, брова, нога), будівель та їхніх частин (будинок, дах, димар), меблів (стіл, стілець, шафа), страв (хліб, борщ, молоко), одягу і взуття (сорочка, хустка, чоботи), знарядь і процесів праці (сокира, ніж, лопата, копати, орати), основних почуттів і станів людини (радість, гнів, сон), кольорів (зелений, чорний, червоний), дій і станів (ходити, думати, радіти), обставин місця, часу, способу дії (вгорі, тут, учора, швидко), числівники (один, три), займенники (я, він, такий, стільки), прийменники (в, на, з, біля), сполучники (і, та, але, або) тощо.

Стилістично забарвлена лексика розподіляється певною мірою за функціональними стилями.

Розмовно-побутова лексика характеризується: виразними експресивно-оцінними позитивними й негативними відтінками значень (пестливі й згрубілі слова): матінка, матуся, донечка, сонечко, близенько, хлопчисько, бурмило, витріщитися; словами, які часто перебувають за межами літературної норми: математика, зубрій, служака, діляга, злигатися, стовбичити, банькатий.

У цілому стилістично забарвлена лексика поділяється на слова піднесеного плану («високий» стиль) і слова зниженого плану («низький» стиль).

	До слів піднесеного плану належать: книжна лексика: доблесть, торжество, вікопомний, благословенний; поетизми : небокрай, злото, шати, приваба, плугатар, духмяний; офіційно-ділова лексика: вищеназваний, пропозиція, розглянути; наукова лексика (передусім терміни, про які мова піде далі).

Джерелом лексики «високого» стилю є переважно слова, взяті зі старослов’янської, давньої української, грецької, латинської мов та фольклору.

	До слів зниженого плану належать: розмовна лексика: балакати, вештатися, гультяй, діляга, читалка; фамільярна лексика — безцеремонна, розв’язна: варнякати, вшелепатися, цмокнути, директорша, чудило; вульгарна лексика: патякати, ляпати, босяцюга, к чорту.

Джерелом лексики «низького» стилю є, як правило, просторіччя, жаргони, мова так званого суспільного дна.

Слова, що належать до стилістично забарвленої лексики, характеризуються насамперед наявністю чи відсутністю в них додаткового конотативного значення, тобто певних емоційних відтінків.

Емоційне звучання деяких слів досягається за допомогою:

• пестливих суфіксів: матінка, матуся, таточко, татусь,сестриця, сеструня, дівчинонька, голубонька, зіронька;

• згрубілих суфіксів: носище, бабище, хлопчисько, дівчисько, чолов’яга, старезний, грубезний.

Експресивна лексика може вживатися в усіх функціональних стилях літературної мови. Проте найчастіше вона використовується в художніх творах і публіцистиці, а також у розмовно-побутовій сфері. Експресивна лексика надає висловлюванню більшої виразності, образності, помітніше впливає на почуття співрозмовника, читача.