29. Білет: Наголос і його види.

Наголос — виділення в мовленні певної одиниці в ряду однорідних одиниць за допомогою фонетичних засобів.

Наголос — виділення складу чи слова посиленням голосу, підвищенням тону, тривалістю звучання.

За акустичною ознакою виокремлюють такі типи наголосу:

—музичний. Він виділяється висотою тону.;

—кількісний. Характеризується кількістю, тривалістю наголошеного звука.

—постійний, або фіксований. Він завжди займає ту саму позицію в слові.

—змінний, або вільний. Зміна його місця виконує розрізнювальну функцію, оскільки забезпечує розрізнення слів з однаковим фонемним складом, а також граматичних форм одного слова.

У мовознавчій науці дослідженням наголосу займається акцентологія — розділ мовознавства, що вивчає природу, типи і функції наголосу

Залежно від того, з якою сегментною одиницею функ­ціонально співвідноситься наголос, розрізняють словесний (тактовий), фразовий, логічний і емфатичний наголос.

Словесний наголос "буває динамічним, музикальним і кількісним.

Динамічний (силовий, експіраторний) наголос — ви­ділення (вимова) одного із складів слова (такту) більшою силою, тобто сильнішим видихом струменя повітря. Він характерний для української, англійської, чеської,, французької, італійської, іспанської та багатьох Інших мов.

Динамічний наголос може бути фіксованим (зв'язаним), тобто в усіх словах падає на певний склад (перший, останній тощо) і вільним (нефіксованим), тобто може падати на будь-який склад. Фіксований наголос характерний для польсь­кої, чеської, французької, естонської та інших мов.

Наголос на першому складі притаманний чеській, сло­вацькій, латиській, угорській, естонській, фінській, чечен­ській, монгольській, дравідським мовам, на другому — лез­гинській, на передостанньому — польській, гірській марійській, більшості індонезійських мов, на останньому — французькій, вірменській, удмуртській, нанайській, тюрк­ським мовам.

Вільний (нефіксований) наголос характерний для української, російської, білоруської, сербської, хорватсь­кої, литовської, мордовської абхазької та інших мов.

У мовах з фіксованим і з нефіксованим наголосом наго­лос може бути нерухомим (постійним) і рухомим.

Нерухо­мий наголос у будь яких формах слова падає на один і той самий склад. Рухомий наголос у формах одного й того ж слова падає на різні склади.

Музикальний (мелодійний, тонічний) наголос — виді­лення наголошеного складу інтонаційно, підвищенням основного тону. Він властивий норвезькій, шведській, ли­товській;, латиській, словенській, сербській, хорватській, японській мовам.

Кількісний наголос — виділення складу біль­шою тривалістю звучання. Такий наголос можливий у тих мовах де нема розрізнення довгих і коротких голосних. У чистому вигляді трапляється рідко (новогрецька мова). Переважає в індонезійській мові за наявності в ній дина­мічного і музикального наголосів.

Фразовий наголос — виділення певного слова у фразі

Фразовий наго­лос — посилення словесного наголосу в певній синтаксич­ній позиції.

Логічний наголос — особливе виділення якогось слова, чи кількох слів у всьому висловлюванні.

Емфатичний наголос — емоційне виділення тих чи інших слів у висловлюванні напруженою вимовою певних звуків.