
- •2. Білет: Розділи мовознавства. Проблеми мовознавства.
- •3. Білет: Місце мовознавства серед інших наук. Зв’язки мовознавства з іншими науками.
- •5. Білет: Природа мови. Ідеалістичні і матеріалістичні погляди на природу мови.
- •6. Білет: Взаємозв’язок мови і мислення.
- •7. Білет: Функції мови.
- •9. Білет: Невербальні засоби спілкування.
- •11. Білет: Соціальні теорії походження мови.
- •12. Білет: Етапи історичного розвитку мов.
- •13. Білет: Контакти мов.
- •15. Білет: основні етапи розвитку письма.
- •15. Білет: Національний характер мови. Ознаки національної мови.
- •17. Білет: Поняття літературної мови. Ознаки літературної мови.
- •18. Білет: Інтерлінгвістика. Причини створення штучних мов. Характеристика основних штучних мов.
- •19. Білет: звуки мовлення. Три аспекти вивчення звуків мовлення.
- •20. Білет: Поняття про артикуляцію. Артикуляційна характеристика звуків.
- •21. Білет: Класифікація голосних.
- •22. Білет: Класифікація приголосних.
- •За акустичним вираженням
- •За твердістю і м'якістю
- •23. Білет: Фонологія. Функції фонеми. Система фонем.
- •24. Білет: Поняття про фонетичні процеси. Позиційні процеси.
- •25. Білет. Комбінаторні процеси та їх різновиди.
- •27. Білет: Поняття про фонетичне слово. Енклітики, проклітики.
- •28. Білет: Склад. Теорія складу. Принципи складоподілу.
- •Теорії про природу складу
- •29. Білет: Наголос і його види.
- •30. Білет: Алфавіт сім ї алфавітів.
- •31. Білет: Поняття про графіку і орфографію. Принципи орфографії.
- •32. Білет: Слово його лексичне значення. Основні ознаки слова.
- •33. Білет: Мотивовані, невмотивовані слова. Внутрішня форма слова.
- •34. Білет: Моносемія і полісемія. Пряме і переносне значення слова.
- •35. Білет: Типи переносу значень слів.
- •36. Білет: Омонімія, види омонімів. Міжмовна омонімія.
- •37. Білет: Явище синонімії. Види синонімів.
- •38. Білет. Антоніми, види антонімів.
- •39. Білет: Евфемізми і табу.
- •40. Білет: Стилістична диференціація лексики.
- •41. Білет: Активна і пасивна лексика.
- •42.Білет: неологізми та їх різновиди.
- •Функції
- •Формування
- •43. Білет: Архаїзми та історизми.
- •44. Білет: Фразеологізм, ознаки фразеологізму. Особливості перекладу фразеологізму.
- •Джерела фразеології
- •46. Білет: Поняття про лексикографію. Види словників.
- •Основні філологічні словники
- •47. Основні тлумачні словники. (укр.. Рос. Нім. Англ.. Франц)
- •Історія тлумачних словників української мови
- •48. Білет: Граматика. Розділи грамматики.Абстрактний характер грамматики.
- •49. Білет: Граматичні форми та граматичні категорії.
- •50. Білет: Граматичні значення слів та засоби їх вираження.
- •52. Білет:Історичні зміни морфемної будови слова (опрощення, прерозклад, ускладнення)
- •53. Білет: Поняття про словотвір. Способи словотвору. Поняття про словотвірний аналіз.
- •54. Білет: Принципи виділення частин мови. Класифікація частин мови.
- •Принципи поділу на частини мови
- •Класифікація
- •56. Білет: Речення. Граматичні ознаки речення. Класифікація речень
- •57. Білет: Морфологізовані, не морфологізовані члени речення.
- •58. Білет: Генеологічна класифікація мов світу.
- •59. Білет: Характеристика індоєвропейської мовної сімї.
- •60. Білет: Словянські мови. Та їх походження.
- •61. Білет: Германські мови їх походження.
- •63. Білет: Морфологічна класифікація мов світу.
- •Кореневі мови
- •Аглютинативні мови
- •Флективні мови
- •Полісинтетичні мови
- •64. Білет: Порівняльно-історичний метод вивчення мов, його походження представники.
- •Короткий опис
- •Відомі представники
27. Білет: Поняття про фонетичне слово. Енклітики, проклітики.
У складі синтагм (мовленнєвих тактів) виділяють одне або кілька фонетичних слів. Фонетичне слово – це відрізок мовлення, що має один словесний наголос. Фонетичним може бути окреме повнозвучне слово, тоді межі фонетичного слова збігаються з межами слова як лексичної одиниці мови; а також поєднання повнозначного слова із службовими, що виступають як клітики (проклітики чи енклітики).
Клітики – це слова, які не мають самостійного значення., наголосу приєднуються до повнозначних слів, утворюючи разом з ними фонетичне слово. В українській мові клітиками є майже всі службові слова.
Ненаголошене слово, яке стоїть перед наголошеним повнозначним, приєднується до нього і називається проклітикою. Проклітиками бувають односкладові прийменники, сполучники і деякі частки.
Ненаголошене слово, що стоїть після повнозначного наголошеного, називається енклітикою . Енклітиками бувають частки.
Фонетичне слово поділяється на склади (найменші вимовні одиниці), а
склади на звуки (найменша мовна одиниця).
28. Білет: Склад. Теорія складу. Принципи складоподілу.
Склад — у мовознавстві відрізок звукового плину мови з вершком порівняно більшої повноти голосу (голосності), складений з одного чи більше звуків, обмежений обабіч відрізками меншої голосності (чи «нульової» голосності на початку й у кінці слова); вершком складу в українській мові буває лише голосний; межею складу вважають у фонетиці (якщо між вершками два і більше приголосних) пункт найменшої голосності на стику артикуляційного зіступу першого й приступу наступного з-поміж них (якщо приголосний один, він належить до наступного складу).
Теорії про природу складу
Мовознавці висунули декілька теорій щодо природи складу: експіраторна, акустична, фонологічна, комплексна.
За експіраторною теорією склад утворюється в результаті м'язового напруження голосових зв'язок, тож видихуваний струмінь повітря утворює своєрідні поштовхи - тобто склади. Проте експериментального підтвердження ця теорія не мала.
За артикуляторною теорією, яку висунув російський мовознавець Лев Щерба, склад утворюється завдяки артикуляторному м'язовому напруженню, яке зростає у напрямі до вершини складу (тобто голосного), а потім спадає на його межі. Цю теорію поділяли українські мовознавці М. Наконечний, В. Лобода та ін.
За акустичною теорією, яку ще називають теорією сонорності або гучності, склад є сполученням звуків з більшим чи меншим ступенем гучності. Складотворчий голосний, як гучніший звук, приєднує до себе нескладотворчі приголосні. Кожен склад має два мінімуми гучності, які є його межами. Акустичну теорію розробив данський мовознавець Отто Єсперсен. Її поділяли Р. Аванесов та деякі українські мовознавці.
За комплексною теорією, яку підтримують українські мовознавці М. Жовтобрюх, В. Брахнов, Н. Тоцька, склад розглядається як комплексне явище, що є наслідком дії низки чинників: акустично-артикуляторних, просодичних та фонологічних.