2.Фактори, що впливають на формування товарного асортименту та показники його оцінки

У процесі формування асортименту товарів на кожному розд­рібному підприємстві здійснюють підбір товарів за різними ознаками.

При цьому враховують дію багатьох факторів. Основними факторами формування товарного асортименту є:

● Попит споживачів. Задоволення споживчого попиту є головною метою формування товарного асортименту. Він повинен відповідати запитам споживачів із урахуванням асортиментної струк­тури. Ha підставі вивчення попиту приймаються рішення - що закуповувати та пропонувати клієнтам, в якому обсязі та асортименті.

● Можливості виробників і постачальників. Береться до уваги доступність використання необхідної сировинної бази, відповідність технологічних можливостей вирабників забезпеченню потрібного рівня якості продукцїї, наявність достатніх матеріальних і фінансових ресурсів для виробництва різноманітних товарів, їх закупівель у зарубіжних країнах, a також рівень і співвідношення цін нa них.

● Канали товароруху та збуту. Особливості виробництва, обігу, транспортування, споживання товарів впливають на вибір каналу товароруху та збуту. Окремі види ресурсів, як, правило, доставляють прямим каналом - від виробника безпосередньо споживачу, без участі посередника, іншi - через посередників у збуті. Налагодження цих каналів, час проходження через них матеріальних ресурсів, надійність та ефективність роботи усіх учасників логістичного ланцюга під час їх проходження - все це впливає на вибір тих чи інших асортимент­них позицій.

● Tun магазииу. Визначає розмір торгової площі та асор­тиментного переліку. Наприклад, торгова площа та асортиментний перелік магазину загальноміськоro призначення будуть набагатo більшими, ніж магазину житлового району, хоча й аналогічного профілю. Магазин загальноміського призначення повинен охопити максимум асортиментних позицій та забезпечити більш широкий вибір товарів всередині кожної товарної групи, у той час як асорти­мент районного магазину буде представлений меншою кількістю видів та різновидів товарів відповідно до обсягу його товарообороту та величини торгової площі. Тому під час формування товарного асортименту забезпечують раціональний його розподіл між великими та дрібними магазинами однакової спеціалізації, між магазинами центру міста та його околицями.

● Матеріально-технічні можливості торговельного підприємства. У виборі форми взаємовідносин між торговельним підприємством і споживачами вирішальну роль відіграють такі фактори, як наявність складських площ, їх пропускна спроможність, розмір торгових площ, наявність відповідного складського тa торговельного обладнання, матеріальні можливості та досвід в організації обслуговування спожи­вачів. Відповідно до тих умов, в яких функціонує підприємство, здійснюється вибір асортименту.

● Рівень цін на товари. Покупець визначає для себе граничну ціну або діапазон цін, у межах якого він може купити товар. Струк­тура асортименту за ціновим фактором зaлежить від типу магазину та місця його розміщення. У великих універсальних тa спеціалізованих магазинах, розміщених у центральній частині міста, збільшується питома вага дорогих товарів.

● Методи продажу товарів. Наприклад, у магазинах само­обслуговування, ефективно використовуючи торгові площі тa ємності обладнання, можна розмістити товарів на 20-30% найменувань більше, ніж в аналогічних магазинах, що застосовують традиційний метод продажу.

● Забезпечення рентабельності. Будь-який рентабельний товар, що користується попитом у споживача, повинен бути пропонований для продажу.

● Стабільність. Споживач повинен знайти у магазині те, що він знаходив і купував раніше. Змінювати асортимент потрібно поступово.

● Мода. Визначає певні смаки та звички, головним чином одяrу, взуття. Торгові працівники повинні виявляти будь-які зміни моди для своєчасного та активного впливу на промисловість з метою швидкої перебудови виробничого асортименту відповідно до нових напрямів моди.

● Сезонні коливання. Найбільш повне задоволення сезонного попиту досягається шляхом розширення асортименту та включення до нього товарів сезонного призначення за рахукок тимчасового ско­рочення асортименту інших товарів. Максимальна повнота асорти­менту сезонних товарів повинна бути забезпечена вже на початку сезону. Для кращої організації сезонної торгівлі доцільно складати сезонний календар, у якому можна передбачити початок та кінець завезення сезонних товарів, a також період найбільш пожвавленої сезонної торгівлі [6,ст.56].

Під час формування асортименту товарів на роздрібних торго­вельних підприємствах слід враховувати також дію загальних факто­рів: соціально-економічних, демографічних, природно-кліматичних, національно-побутових. До соціально-економічних факторів належать соціальний склад населення, яке обслуговують, обсяг доходів насе­лення, ступінь розвитку та спрямування основних виробничих галузей у районі, місті. Демографічні фактори включають статевий та професійний склад населенкя, кількість сімей.

Під природно-кліматичними факторами слід розуміти вплив природних та кліматичних особливостей окремих районів на форму­вання асортименту товарів. Наприклад, під час формування асорти­менту товарів у непродовольчих магазинах, розташованих поблизу узбережжя Чорного моря, слід звертати увагу на товари для відпо­чинку та туризму, спортивні товари, взуття для пляжу, головні убори для літа [1, ст. 76].

Під час проведення аналізу товарного асортименту використовують такі показники:

1. Структура acopтименту (питома вага товарних груп, підгруп, видів та інших різновидів товарів у загальному асортименті).

2. Кількість товарних груп, які реалізує магазин.

3. Кількість асортиментних позицій (різновидів) товарів.

4. Кількість асортиментних позицій на 1 м² площі торгової зали (АП_тз). Розрахунок цього показника здійснюється за форму­лою:

АП_тз = АП_ф : S_тз, (4)

де АП_ф - кількість асортиментних позицій, що реалізує магазин;

S_тз - площа торгової зали, м².

5. Коефіціент широти товарного асортименту (К_ша). Формула розрахунку така:

К_ша= КТГ_ф : КТГ_ап, (5)

де КТГ_ф - кількість товарних груп, що реалізує магазин;

КТГ_ап - кількість товарних груп, визначених в асортиментному переліку товарів.

Оптимальна величина К_ша = 1. Зростання величини коефіціента К_ша за певний період свідчить про позитивні зрушення у наданні покупцю широкого вибору серед товарних гpyп, що реалізує магазин.

У результаті маркетингових досліджень, відповідних розрахунків тa оцінок торговельне підприємство створює документ, який нази­вається асортиметний перелік товарів. Він включає види та різно­види товарів, що реалізуються.

Отже, асортиментний перелік – це список найменувань продук­ції, представлений у продажу, встановлюється з урахуванням площі магазину, його товарного профілю та спеціалізації. Затверджений директором підприємства асортиментний перелік вивішують у тор­говій залі магазину. Відсутність у продажу товарів, передбачених асортиментним переліком, розглядається як порушення правил торгівлі, тому всі працівники магазину, передусім продавці повинні добре знати встановлений для магазину асортиментний перелік. Разом із тим, асортиментний перелік є початковою умовою формування асортименту, гарантією безперервного продажу важливих товарів. Проте фактичний асортимент товарів повинен перевищувати встановлений перелік. Наявність таких переліків сприяє кращому обслугову­нню покупців, дозволяє постійно мати у продажу необхідні їм товари за рахунок широти, глибини та стабільності асортименту.

Підприємства оптової та роздрібної торгівлі намагаються мати обов’язковий асортимент (асортиментний мінімум). Забезпечення стійкості обов'язкового асортименту має важливе соціально-економічне значення (особливо у роздрібній торгівлі і, передусім у торгівлі продовольчими товарами) в торгівлі, тому всі працівники магазину, передусім продавці повинні добре знати встановлений для магазину асортиментний перелік. Разом із тим, асортиментний перелік є початковою умовою формування асортименту, гарантією безперервного продажу важливих товарів. Проте фактичний асортимент товарів повинен перевищувати встановлений перелік. Наявність таких переліків сприяє кращому обслугову­нню покупців, дозволяє постійно мати у продажу необхідні їм товари за рахунок широти, глибини та стабільності асортименту [2,ст. 70 ].

Підприємства оптової та роздрібної торгівлі намагаються мати обов’язковий асортимент (асортиментний мінімум). Забезпечення стійкості обов'язкового асортименту має важливе соціально-економічне значення (особливо у роздрібній торгівлі і, передусім у торгівлі продовольчими товарами).

Асортиментний мінімум – це мінімальний перелік товарів який повинен бути у продажу. Мешканці будь-якого населеного пункту мають бути забезпечені соціально-необхідними товарами повсякденного попиту, у тому числі товарами, на які здійснюється державне регулювання цін. Місцеві органи влади рекомендують підприємствам торгівлі дотримуватись асортиментного мінімуму товарів.

6. Коефіцієнт глибини асортименту (К_га). Формула розрахунку:

К_га = АП_ф : АП_ап, (6)

де АП_ап -- кількість асортиментних позицій (різновидів), визначених в асортиментному переліку товарів.

Оптимальна величина К_га = 1. Глибина товарного асортименту це надання покупцю широкого вибору різновидів товару. [1,ст. 89]

7. Оновлення асортименту (співвідношення кількості нових видів і різновидів товарів до загальної кількості) [1,ст. 89].