9. Невербальні засоби спілкування.

Невербальні засоби спілкування – це засоби, які не використовують мову прямолінійно, проте кожна людина може зрозуміти, що потрібно. Їх можна поділити на три групи.

По-перше, це міміка та жести. Міміка (зміна виразу обличчя, рух лицевих м’язів) та жести (рухи тілом, переважно руками) виражають певний сенс, почуття і можуть супроводжувати звукове мовлення або ж виступати самостійно, окремо від говоріння.Паралінгвістика – це наука, яка вивчає міміку і жести як засіб спілкування.

По-друге, до невербальних засобів спікування належать різні сигнали або системи сигналів технічної природи. Взірцем цього виду засобів спілкування є світлофор з його зеленим, жовтим та червоним кольорами. Приклади окремих комунікативних сигналів: гудок заводу, сирена швидкої допомоги. Прикладами окремих комунікативних систем є дорожні знаки, залізничні знаки, наукова символіка тощо.

По-третє, невербальними є певні види мистецтва, хоч кожен з них є, безперечно, комунікативним, асобом спілкування. Адже мистецтво становить собою специфічну форму суспільної свідомості, що відбиває дійсність у художніх образах. З усіх видів мистецтва винятково вербальну форму має тільки література (фігурує мова). У живописі засобом створення художніх образівє колір і малюнок, у графіці – малюнок, штрих, світло, тінь; у скульптурі використовуються об’ємно-просторові форми, у музиці – звукоінтонація, у балеті – танець. Звичайно, невербальні види мистецтва так чи інакше пов’язані з мовою – їх витвори можна описати, певним чином осмислити через мову. Однак до кінця сказати, о ж автор прагнув відобразити у цьому творі ми сказати не можемо, оскільки у кожного різний хід думок.

10.Біологічні теорії походження мови.

До біологічних належить:

- звуконаслідувальна - полягає в тому, що мова виникла шляхом наслідування людиною звуків природи. Відтворення ревіння звірів, крику птахів, шуму води, вітру зумовлювало появу перших слів, наприклад, му, гав-гав, дзінь-дзінь, бац, кап тощо, від яких потім утворилися похідні типу гавкати, гавкання, гавкіт; капати, капання, капля тощо. Інколи подібні за звучанням звуконаслідувальні слова властиві декільком мовам: зозуля по-чеськи звучить кукачка, по-французьки куку.

- Звукосимволічна - Вона є близькою до звуконаслідувальної. Деякі вчені навіть ототожнюють їх. Але оскільки в основу цієї гіпотези покладено не звуконаслідування , а звукосимволізм, що, безумовно, є іншим явищем ,то цілком виправдано цю гіпотезу виокремлювати. Згідно зі звукосимволічною гіпотезою між почуттями й емоціями людини і звуками є певний прямий зв'язок . Звуками людина передає свої враження про навколишній світ.

- вигукова гіпотеза (емоційна, довільних вигуків). Суть її в тому, що предмет и н а в к о л и ш н ь о г о світу в и к л и к а л и в людини певні почуття , і вона мимоволі в и м о в л я л а з в у к и , я к і й стали першими словами. А отже, слово — дзеркало душевного стану людини. Скажімо, первісна людина натрапила в спеку на струмочок і від радості вигукнула "ах!" . Від цього вигуку утворилися похідні — ахати, ахання, ахало, і таким чином формувалася мова.