3.Характер і тлумачення змісту Біблії та її значення.

Святе Письмо має невичерпний зміст. У законодавчих книгах головним є викладення змісту Божих заповідей, що Він їх давав людям: у Старому Заповіті – єврейському народові через пророків; у Новому Заповіті – всьому людству через Христа. П’ятикнижжя Мойсеєве викладає як історію складання заповіту між Богом і обраним ним народом, починаючи від Ноя і Авраама і до Мойсея, так і самі заповіді. Мойсеїв Закон є підставою іудаїзму та єврейського способу життя. Християнство не вимагає дотримання усіх цих численних правил. Воно сприймає лише славнозвісні 10 заповідей, розглядаючи їх під кутом зору Нового Заповіту. Ці заповіді поділяються на дві частини відповідно двом видам любові – любові до Бога й любові до ближнього, а тому й двом видам обов’язків.

1. Я – Господь, Бог твій… Хай буде тобі інших богів передано Мною!

2. Не роби різьби і всякої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі долі, і що в воді під землею. Не вклоняйся їм і не служи їм…

3. Не призивай Імення Господа, Бога твого, надаремно.

4. Пам’ятай день суботній, щоб святити його!

5. Шануй свого батька та матір свою…

6. Не вбивай!

7. Не чини перелюбу!

8. Не кради!

9. Не свідкуй несправедливо на свого ближнього!

10. Не жадай дому ближнього свого, не жадай жони ближнього свого, ані раба його, ані невільниці його, ані вола його, ані осла його, ані всього, що ближнього твого!

Слово Боже розглядається як єдине і пріоритетне джерело віровчення..Але саме Св. Письмо повинне усвідомлюватись на грунті Св. Преданія, в якому продовжував жити Дух Божий, тому це усвідомлення повинне бути в згоді з тлумаченням церкви. Цей принцип обмежує особисту сваволю, ставить людину у відповідальність не тільки перед особистою совістю, але й перед Церквою, тобто совістю всіх її членів, хоча й не виключає особистого відношення до Слова Божого та особистого зусилля до його розуміння.

Значення Біблії для християнської цивілізації не можна перебільшити. Поступово розкривається й загальнолюдське значення цієї книги. Біблія є безперечним лідером серед друкованих видань. Вона перекладена більш ніж на 1,5 тис. мов і наріч, і щорічно видається багатомільйонними тиражами. Крім того, кожного року виходять тисячі праць та сотні часописів, присвячених Біблії. Життєздатність Біблії доводиться досвідом нових і нових поколінь, які знову і знову тягнуться до цієї книги, відрізняючи її від інших книг саме як Святе Письмо.

Лекція №6 Основні різновиди протестантизму План

1. Виникнення протестантизму та його загальні риси.

2. Традиційні протестантські секти.

3. Нетрадиційні культи.

1.Виникнення протестантизму та його загальні риси.

Протестантизм виникає як реакція на негативні явища в католицькій церкві (всевладдя папства, лицемірство, розпущеність духовенства). З цим пов’язана епоха Реформації. Попередниками протестантизму були єретичні рухи, що поширювались у Європі вже в ХІ – ХП ст.. Але власне протестантизм народжується на початку ХУІ ст., коли дрібні прояви опозиції католицької церкви злилися в могутній потік, який охопив Європу. Під час Реформації виник цілий ряд протестантських церков. Головними серед них були лютеранство, кальвінізм, англіканство.

Лютеранство – один з перших кроків реформаторського руху у 1517 р. Німецький католицький священник Мартін Лютер виступив проти влади римських пап ( 95 тез ). Лютер був відлучений папою від церкви.

Головні догмати лютеранського вчення:

Визнання абсолютного авторитету Біблії; єдиноспасаюча особиста віра, загальне священство, відміна церковного культу, чернецтва і вшановування святих. Лютеранство проголошує священнодійством все повсякденне життя людини. Лютеранські храми звуться кірхами. В них немає поклоніння іконам чи статуям.

Кальвінізм виник на початку ХУІ ст. за ім’ям його засновника Жана Кальвіна. Кальвінізм відкинув ієрархічну побудову церкви і верховну владу римського папи, визнавав тільки Святе Письмо, значно спрощував церковний культ, вводилось богослужіння рідною мовою. Кальвіністські церкви набули назви пресвітерські.

Англіканство. В Англії, на відміну від інших європейських країн, реформація розпочалася з ініціативи кіл. У 1534 р. англійський парламент проголосив незалежність церкви від папи, а Генріха УШ – її главою.

У другій половині ХУІ ст.. було введено Книгу загальних молитв та англійський « символ віри» із 39 статей, де заперечувались католицький догмат про чистилище, папська влада, поклоніння іконам, безшлюбність духовенства.

Головні особливості вчення всіх протестантських церков та напрямків такі:

• Визнання Святого Письма єдиним авторитетом в справах релігії;

• Визнання виправдання вірою;

• Догмат про абсолютне довічне приречення людей;

• Визнання всього двох ( а не семи ) таїнств – хрещення і причастя;

• Визнання загального священства ( без посередників між людиною і Богом).

Зазнала змін ідея Бога ( протестанти стверджують, що Бог існує , тому що він потрібен людям).

Протестантські храми не мають ікон, дзвонів. Це здебільшого молитовні будинки . В протестантизмі немає чернецтва, богослужіння проводиться рідною мовою, використовуються сучасні та національні мелодії, технічні засоби.

Виправдання вірою – центральний догмат протестантизму. Спасіння здобуваються не за допомогою церкви, не молитвами ченців, не добрими справами, а особистою вірою в Бога. Кожен віруючий отримує право на вільне читання і тлумачення Біблії.

Протестантська етика. Догмат про « абсолютне приречення» людей поділяє їх на «обраних» та «засуджених». Показники обраності: сила віри, продуктивність праці, успіх у справах, кмітливість, багатство, засуджується жебрацтво і бродяжництво.

Милосердя полягає в тому, щоб надати можливість опанувати ремесло і працювати. Ощадливість є доброчинністю, марнотратство – гріхом. Регламентується особисте життя, засуджується пияцтво і розпусність, схвалюється зміцнення сім’ї, залучення дітей до праці і до вивчення Біблії.