
- •Лекція № 1 Релігія як світогляд та форма суспільної свідомості.
- •1) Релігієзнавство як наука та навчальна дисципліна.
- •2)Релігія як явище духовної культури
- •3) Походження та форми релігії
- •4)Релігійно-філософські системи Стародавнього світу
- •Лекція № 2 Національні релігії план
- •1) Ранні національні релігії
- •2) Пізні національні релігії
- •Лекція №3 Світові релігії. Буддизм. План
- •1. Наднаціональні або світові релігії
- •2.Виникнення буддизму.
- •3.Чотири істини буддизму.
- •4.Етика буддизму.
- •5.Буддійський канон та розповсюдження буддизму.
- •Лекція № 4 Християнство, його походження і розвиток План
- •1.Походження християнства та основи християнської догматики.
- •2.Основи християнської догматики та період Вселенських соборів.
- •3. Церковні розколи
- •4.Православ’я – течія християнства.
- •5. Католицизм – течія християнства.
- •Лекція №5 Біблія: історія виникнення, структура і зміст. План.
- •1.Історія Біблії.
- •2.Сутність і склад Біблії.
- •3.Характер і тлумачення змісту Біблії та її значення.
- •Лекція №6 Основні різновиди протестантизму План
- •1.Виникнення протестантизму та його загальні риси.
- •2.Традиційні протестантські секти.
- •3.Нетрадиційні культи
- •Лекція № 7. Іслам:історія і сучасність План.
- •1.Виникнення та розповсюдження ісламу.
- •2.Мусульманське віровчення та звичаї.
- •3.Головні течії ісламу.
- •4.Культурна роль ісламу та його місце в сучасному світі.
- •Лекція №8 Релігія в контексті історії українського народу. План.
- •1.Язичництво Древньої Русі.
- •2.Введення християнства, утворення і діяльність Руської церкви.
- •3.Католицизм і уніатство на Україні.
- •4.Стан церков у сучасній Україні.
- •Лекція №9 Свобода совісті і віросповідання в житті суспільства. План.
- •1.Поняття свободи совісті як конституційно-правової категорії.
Лекція №5 Біблія: історія виникнення, структура і зміст. План.
1.Історія Біблії.
2. Сутність і склад Біблії.
3. Характер і тлумачення змісту Біблії та її значення.
1.Історія Біблії.
Біблія складалась поступово. Тільки книги Старого Заповіту з’являлись протягом більш ніж тисячі років. Автори більшості книг Старого Заповіту – люди, імена яких містяться у тексті чи назві, або збережені переказом. Так, перші п’ять книг вважається написані по Божому натхненні пророком Мойсеєм.
Автором книги Ісуса Навина був сам Ісус Навин, спадкоємець Мойсеїв.
Книга Суддів і дві книги Самуїлові пов’язують з ім’ям пророка Самуїла. Більшість Псалмів були написані царем Давидом. Книги пророків всі означені іменами їх авторів, які жили приблизно в УШ – У ст. до н.е.
Такий підхід багато століть майже не підлягав сумніву. Лише в ХІХ та ХХ ст. на підставі досліджень тексту Біблії, а також інших історичних джерел, науковці прийшли до висновку: 1) деякі головні книги Біблії складались не відразу; 2) вони складались пізніше, ніж жили їх автори.
Так було відкинуто авторство Мойсея. П’ятикнижжя, як твердять історики, складалось з кількох окремих творів, які з’явились приблизно в Х – УП ст. до н.е. і пов’язується з діяльністю книжника Ездри ( приблизно в середині У ст. до н.е.). Авторство пророків залишається здебільшого ( тільки книга Ісайї за припущенням, складається з творів двох або трьох авторів).
Книги тоді переписувались, а не друкувались, тому не були виключені помилки, а також виникали розбіжності в текстах, навіть дуже значні. В кінці 40-х років ХХ ст.. в Кумранських печерах поблизу Мертвого моря було знайдено багато рукописів, які відносяться до Ш ст.. до н.е. – І ст.. н.е. Серед цих рукописів були й окремі частини книг Старого Заповіту, які дещо відрізняються від сучасного тексту.
Історія Нового Заповіту. Новий Заповіт має коротшу історію, але й тут є білі плями. Зберігається авторство тих людей, імена яких зазначені в самих книгах ( автором книги Дії святих апостолів був євангеліст Лука). Всі автори були апостолами, або їх учнями, книги Нового Заповіту датуються І ст. н.е.
Складання Нового Заповіту було пов’язане з формуванням церковної організації та боротьбою проти єресей. У Ш ст. існувало декілька канонів Але собори затвердили спершу 26 книг, а потім ще 1 і стало 27 книг. Потім з’явились деякі оповіді щодо біографії Ісуса, які були визнані корисними, але не священними. Канон Нового Заповіту вже не змінювався.
2.Сутність і склад Біблії.
Біблія – Книга книг. Біблія в перекладі з грецької означає «книги».
Головне те, що це Святе Письмо. Біблія є Святим Письмом християнської релігії. Але маємо уточнити ( Тора – іудейське Св. Письмо; протестанти Новий Заповіт тлумачать по-своєму).
Біблія як історичне джерело. Містить свідоцтва, що стосуються історії багатьох народів з П тис. до н.е. до початку нової ери.
Біблія – визначна літературна пам’ятка. Біблійні тексти – зразок літературної майстерності і писемна пам’ятка старовини.
Біблія – досить велика книга, яка має складну структуру, складається з багатьох самостійних книг.
Головним є поділ на П частини: Старий і Новий Заповіт.
Старий Заповіт – це дохристиянська єврейська Біблія. Він був прийнятий християнською церквою як складова частина Святого Письма. Ці книги визнавались Христом і використовувались ним як Слово Боже. У цих книгах є багато пророцтв щодо явлення самого Христа та його місії.
Друга частина – Новий Заповіт – це вже, власне, християнські тексти, що пов’язані із життям та діяльністю Ісуса Христа та його учнів.У різних перекладах і виданнях Біблії є розбіжності щодо назви книг та порядку їх розміщення. Більше того, існують розбіжності стосовно кількості книг,які складають Біблію. Це стосується тільки Старого Заповіту і пов’язане з двома обставинами: з системою рахування і з розподілом на канонічні неканонічні книги.
Християнська традиція виділяє такі розділи канону:
а) книги законодавчі: П’ятикнижжя Мойсея: Буття, Вихід, Левіт, Числа, Повторення Закону;
б) книги історичні, тобто такі, що викладають Святу історію: Ісуса Навина, Суддів, Рут і інші;
в) книги навчально-поетичні: книга Йова, книга Псалмів, книга Притчей, Пісня над піснями;
г) книги пророцькі: великих пророків – Ісайї, Єремії, Плач Єремії та малих – Даниїла, Осії, Захарія.
Неканонічні книги з’явилися пізніше за інші книги Старого Заповіту і не ввійшли до єврейського канону. Християнська традиція прийняла їх, але з деякими упередженнями. Їх радили читати тим, хто готувався вступити до християнської церкви, оскільки вони відрізнялися своїм повчальним характером. Потім католицька церква залучила їх до канону, а протестантська виключила їх з Біблії. Таких книг 11: Премудрості Соломонові, Ісуса, Товіта …
Новий Заповіт містить 27 книг, які також розділяються на групи:
а) законодавчі – чотири книги Євангелія ( з грецьк. – добра звістка) – від Матвія, від Марка, від Луки, від Іоанна. Перші три Євангелія, які схожі за своїм змістом, називають синоптичними. Євангеліє від Іоанна відрізняється від них змістом;
б)історична книга Дії Святих Апостолів;
в) навчальні книги складаються з 7 соборних постань Св.Апостолів і 14 послань апостола Павла;
г) Пророча книга Об’явлення Св. Іоанна Богослова ( Апокаліпсис).
Таким чином, до канонічної Біблії, тобто Святого письма Старого і Нового Заповіту, входять 66 книг ( 39 + 27). Такий склад визнають протестанти, а до складу повної Біблії 77 книг ( 50 + 27) – такий склад визнають католики, а також православні тільки з розподілом на канонічні і неканонічні книги.