Лекція №5 Біблія: історія виникнення, структура і зміст. План.

1.Історія Біблії.

2. Сутність і склад Біблії.

3. Характер і тлумачення змісту Біблії та її значення.

1.Історія Біблії.

Біблія складалась поступово. Тільки книги Старого Заповіту з’являлись протягом більш ніж тисячі років. Автори більшості книг Старого Заповіту – люди, імена яких містяться у тексті чи назві, або збережені переказом. Так, перші п’ять книг вважається написані по Божому натхненні пророком Мойсеєм.

Автором книги Ісуса Навина був сам Ісус Навин, спадкоємець Мойсеїв.

Книга Суддів і дві книги Самуїлові пов’язують з ім’ям пророка Самуїла. Більшість Псалмів були написані царем Давидом. Книги пророків всі означені іменами їх авторів, які жили приблизно в УШ – У ст. до н.е.

Такий підхід багато століть майже не підлягав сумніву. Лише в ХІХ та ХХ ст. на підставі досліджень тексту Біблії, а також інших історичних джерел, науковці прийшли до висновку: 1) деякі головні книги Біблії складались не відразу; 2) вони складались пізніше, ніж жили їх автори.

Так було відкинуто авторство Мойсея. П’ятикнижжя, як твердять історики, складалось з кількох окремих творів, які з’явились приблизно в Х – УП ст. до н.е. і пов’язується з діяльністю книжника Ездри ( приблизно в середині У ст. до н.е.). Авторство пророків залишається здебільшого ( тільки книга Ісайї за припущенням, складається з творів двох або трьох авторів).

Книги тоді переписувались, а не друкувались, тому не були виключені помилки, а також виникали розбіжності в текстах, навіть дуже значні. В кінці 40-х років ХХ ст.. в Кумранських печерах поблизу Мертвого моря було знайдено багато рукописів, які відносяться до Ш ст.. до н.е. – І ст.. н.е. Серед цих рукописів були й окремі частини книг Старого Заповіту, які дещо відрізняються від сучасного тексту.

Історія Нового Заповіту. Новий Заповіт має коротшу історію, але й тут є білі плями. Зберігається авторство тих людей, імена яких зазначені в самих книгах ( автором книги Дії святих апостолів був євангеліст Лука). Всі автори були апостолами, або їх учнями, книги Нового Заповіту датуються І ст. н.е.

Складання Нового Заповіту було пов’язане з формуванням церковної організації та боротьбою проти єресей. У Ш ст. існувало декілька канонів Але собори затвердили спершу 26 книг, а потім ще 1 і стало 27 книг. Потім з’явились деякі оповіді щодо біографії Ісуса, які були визнані корисними, але не священними. Канон Нового Заповіту вже не змінювався.

2.Сутність і склад Біблії.

Біблія – Книга книг. Біблія в перекладі з грецької означає «книги».

1. Головне те, що це Святе Письмо. Біблія є Святим Письмом християнської релігії. Але маємо уточнити ( Тора – іудейське Св. Письмо; протестанти Новий Заповіт тлумачать по-своєму).

2. Біблія як історичне джерело. Містить свідоцтва, що стосуються історії багатьох народів з П тис. до н.е. до початку нової ери.

3. Біблія – визначна літературна пам’ятка. Біблійні тексти – зразок літературної майстерності і писемна пам’ятка старовини.

Біблія – досить велика книга, яка має складну структуру, складається з багатьох самостійних книг.

Головним є поділ на П частини: Старий і Новий Заповіт.

Старий Заповіт – це дохристиянська єврейська Біблія. Він був прийнятий християнською церквою як складова частина Святого Письма. Ці книги визнавались Христом і використовувались ним як Слово Боже. У цих книгах є багато пророцтв щодо явлення самого Христа та його місії.

Друга частина – Новий Заповіт – це вже, власне, християнські тексти, що пов’язані із життям та діяльністю Ісуса Христа та його учнів.У різних перекладах і виданнях Біблії є розбіжності щодо назви книг та порядку їх розміщення. Більше того, існують розбіжності стосовно кількості книг,які складають Біблію. Це стосується тільки Старого Заповіту і пов’язане з двома обставинами: з системою рахування і з розподілом на канонічні неканонічні книги.

Християнська традиція виділяє такі розділи канону:

а) книги законодавчі: П’ятикнижжя Мойсея: Буття, Вихід, Левіт, Числа, Повторення Закону;

б) книги історичні, тобто такі, що викладають Святу історію: Ісуса Навина, Суддів, Рут і інші;

в) книги навчально-поетичні: книга Йова, книга Псалмів, книга Притчей, Пісня над піснями;

г) книги пророцькі: великих пророків – Ісайї, Єремії, Плач Єремії та малих – Даниїла, Осії, Захарія.

Неканонічні книги з’явилися пізніше за інші книги Старого Заповіту і не ввійшли до єврейського канону. Християнська традиція прийняла їх, але з деякими упередженнями. Їх радили читати тим, хто готувався вступити до християнської церкви, оскільки вони відрізнялися своїм повчальним характером. Потім католицька церква залучила їх до канону, а протестантська виключила їх з Біблії. Таких книг 11: Премудрості Соломонові, Ісуса, Товіта …

Новий Заповіт містить 27 книг, які також розділяються на групи:

а) законодавчі – чотири книги Євангелія ( з грецьк. – добра звістка) – від Матвія, від Марка, від Луки, від Іоанна. Перші три Євангелія, які схожі за своїм змістом, називають синоптичними. Євангеліє від Іоанна відрізняється від них змістом;

б)історична книга Дії Святих Апостолів;

в) навчальні книги складаються з 7 соборних постань Св.Апостолів і 14 послань апостола Павла;

г) Пророча книга Об’явлення Св. Іоанна Богослова ( Апокаліпсис).

Таким чином, до канонічної Біблії, тобто Святого письма Старого і Нового Заповіту, входять 66 книг ( 39 + 27). Такий склад визнають протестанти, а до складу повної Біблії 77 книг ( 50 + 27) – такий склад визнають католики, а також православні тільки з розподілом на канонічні і неканонічні книги.