3.Нетрадиційні культи

Сучасний протестантизм – це переважно пізні течії. Вони продемонстрували живучість, відсутність ідейного плюралізму та релігійної свободи. За кількістю прихильників протестантизм сьогодні поступається тільки православ’ю, а в західних областях України – і греко-католицизму. Окрім згаданого вже об’єднання – Союз євангельських християн-бабптистів (СЄХБ) можна назвати наступні: Товариство Крішни, Адвентисти-реформісти, Харизматична християнська церква, Церква повного Євангелія, святих останніх днів (мормони), Посольство Боже, секта сатанистів та інші. Пізні протестантські конфесії поділяються на зареєстровані та незареєстровані Радою церков. Незареєстровані конфесії по своїй суті можуть мати асоціальне значення, тобто становити загрозу здоров’ю, чи навіть життю громадян.

Лекція № 7. Іслам:історія і сучасність План.

1. Виникнення та розповсюдження ісламу.

2. Мусульманське віровчення та звичаї.

3. Головні течії ісламу.

4. Культурна роль ісламу та його місце в сучасному світі.

1.Виникнення та розповсюдження ісламу.

Іслам ( з араб. – «покірність»). Інші назви – мусульманство, магометанство. Наймолодша з трьох світових релігій. Виникла на початку УП ст.. серед арабських племен Аравійського півострова і дуже швидко розповсюдилась на Близькому та Середньому Сході, Північній Африці.

1. Грунтувався іслам на релігіях, які вже існували ( перш за все на іудаїзмі та християнстві).

2. Початковий період його існування та особистість його засновника відомі з історичних джерел порівняно з іншими релігіями.

Аравія тоді переживала перехідний етап свого розвитку. Племена формувались в етнос, розповсюджувалась єдина арабська мова, спільна самосвідомість.

Багато християнських та іудейських мотивів та образів увійшло до мусульманської традиції.

Засновник ісламу – пророк Мухаммад. Народився в одній із шляхетних родин великого торгівельного та релігійного центру Аравії – Меккі, близько 570 року. Повне ім’я Муххамад бен Абд Аллах. Він рано став сиротою і жив до одруження із багатою вдовою Халіджею у злиднях. Займався караванною торгівлею, але дуже часто вдавався до благочестивих роздумів наодинці. Близько 610 року йому почали з’являтися видіння, а згодом – голос, який він сприймав як Боже слово. Саме ці висловлювання, пізніше записані за його словами, склали святу книгу мусульман – Коран.

Потім Мухаммад, маючи впевненість, що він є Божий обранець, почав проповідувати серед мешканців Мекки. Він проголошував велич одноосібного та єдиного Бога Аллаха, відкидав багатобожжя, попереджав про майбутнє воскресіння з мертвих, про День Суду та кару у пеклі всіх тих, хто не увірує в Аллаха.

Таку проповідь у рідному місті спершу висміяли, а потім переслідували. Тому Мухаммад з купкою його прихильників змушені були покинути Мекку та зробити гіджру ( переселення) до Медіни.

Рік гіджри – 622- вважається початком нової ери за мусульманським календарем.

В медіні він стає не лише проповідником, а духовним та політичним лідером общини (умма). Тут будується перша мечеть, встановлюються засади релігійного вчення та мусульманського ритуалу, правила життя общини. Саме звідси починається розповсюдження ісламу на арабські племена півострова, тут формується перше мусульманське військо, яке близько 630 року здобуває Мекку.

Після смерті Мухаммада 632 року територія впливу мусульманської общини, що перетворилась у державу – халіфат розширюється. У боротьбі з Персією та Візантією арабам допомагало багато чинників: мобільність військових загонів, використання верблюдів, хитка оборона та роздробленість персидської держави, внутрішні релігійні чвари у Візантії. Але головною рушійною силою була ідея боротьби за віру – джихад.

Кожен мусульманин фактично був солдатом, який ішов на битву проти невірних в ім’я Аллаха, і кожен був готовий прийняти смерть за віру, тобто стояти шахідом, якому було гарантовано місце в раю.

Вже за 30 років існування халіфат охопив територію сучасного Ірану, Іраку, Сирії, Єгипту та Лівії.

Вже з Х ст. халіфат занепадає, а у ХШ ст.. він був знищений монголами. Але політичну естафету мусульманства перейняли турки. З ХУ ст.. провідною мусульманською державою стає Османська імперія, де до початку ХХ ст. іслам був державною релігією.