Лекція № 1 Релігія як світогляд та форма суспільної свідомості.

План

1. Релігієзнавство як наука та навчальна дисципліна.

2. Релігія як явище духовної культури.

3. Походження та форми релігії.

4. Релігійно-філософські системи стародавнього світу.

1) Релігієзнавство як наука та навчальна дисципліна.

Релігієзнавство – наука про релігію є багатогалузевою сферою знань. Вона охоплює такі самостійні дисципліни як історія релігій, тобто вивчає різні аспекти історії та сутності релігії, її роль та місце в суспільстві та житті людини.

Релігієзнавство є світською наукою, проте воно дуже тісно пов’язано із, власне, богослов’ям, теологією – вченням про Бога. Теологія також має багато відділів : догматика, моральне богослов’я (пояснення Святого Письма), літургія(теорія богослужіння), каноніка ( теорія церковного права).

Теологія вивчається в духовних учбових закладах і безпосередньо пов’язана з конкретним віросповіданням. Релігієзнавство намагається порівняти різні релігійні системи. Предмет науки тут особливий, він стоїть поза наукою, він їй певною мірою протистоїть. Тому наукові пояснення не можуть замінити того, що дає людям сама релігія. Релігієзнавство допомагає зорієнтуватись в релігійних питаннях. Наука про релігію не може навчити вірити – вона лише розповідає про віру.

Релігієзнавство як самостійна та обов’язкова дисципліна зовсім недавно з’явилась в учбових планах наших вузів. Скажемо, десь з середини 90-х років ХХ ст. Курс передбачає вивчення історії релігії, теорії релігії, вільнодумства.

Завданням цього курсу є розвиток загальної освіти, загальноосвітній ознайомчий курс, який має на меті привернути увагу до релігії як такої, висвітлити її роль у житті суспільства і окремої людини.

2)Релігія як явище духовної культури

В основі теологічних концепцій лежить ідея щодо визначальної ролі релігії в розвитку культури.

В православ’ї цю ідею розвивав російський релігійний філософ П.Флоренський, який доводив, що саме релігія створює культуру, складає її зміст, виконує ті самі функції, що й мистецтво, наука, мораль. Він навіть вивів походження слова « культура» від слова « культ».

Подібна точка зору існує в католицькій та протестантській культурології. Так, в пастирській конституції, схваленій П Ватиканським собором, підкреслюється, що християнське віровчення обновлює і очищує духовну культуру.

Мусульманські культурологи називають іслам « цивілізаторською релігією» і стверджують, що всім досягненням в науці, культурі мусульманський світ зобов’язаний ісламу.

З наукової точки зору духовна культура не має нічого надприродного. Вона виступає механізмом передачі накопичених суспільством різноманітних цінностей, охоплює сферу духовного виробництва, куди входять такі форми суспільної свідомості, як філософія, мистецтво, політика, право, етика, наука в т.ч. і релігія.

Отже, релігія є складним духовним утворенням. Релігія – одна із форм суспільної свідомості, яка відтворює дійсність у образах і міфах, і утверджує віру в їх реальність.

Як особлива система духовної діяльності людей, релігія має свою структуру:

Релігійна свідомість: релігійні почуття;

• релігійна ідеологія; релігійний культ;

• релігійна психологія. Релігійні організації.

Релігійна психологія – це сукупність властивих масі віруючих уявлень, настроїв, звичок.

Релігійна ідеологія - це більш чи менш струнка система ідей, розробкою яких займаються професійні богослови. Джерелом ідеології кожної релігії є її « Святе письмо» ( але кожна тлумачить по-своєму).

Релігійні почуття - емоційне ставлення людей. Спрямовані почуття на уявні , а не реальні об’єкти, на надприродне.

Релігійний культ – сукупність символічних дій, за допомогою яких віруючий намагається вплинути на надприроднє. До культу відносять : обряди, ритуали, жертвоприношення, таїнства, богослужіння, пости, молитви, а також матеріальні предмети, які при цьому використовуються – храми, священні реліквії, посуд, одяг.

Релігійні організації. Релігія матеріалізується в релігійних організаціях – обраннях послідовників тієї чи іншої релігії, які виникають на основі спільності вірувань та обрядів. Релігійні організації можуть виконувати й нерелігійні функції ( політичні, правові), що допомагає релігії зберігати свої позиції в соціальному і духовному житті суспільства.

Які ж, в зв’зку з цим, виконує функції релігія?

1) Ілюзорно-компенсаторна ( ідея Бога не позбавлена гуманізму).

2) Світоглядна (своє пояснення світу).

3) Регулятивна ( створює певну систему норм і цінностей).

4) Інтегрування ( з соціальною системою: чи підтримка, чи протест).

5) Комунікативна функція ( зв’язок між віруючими).

Роль релігії не можна оцінювати однозначно. З одного боку, релігія відіграє важливу культурно-історичну роль. Це формування відчуття єдності людського роду, значущості загальнолюдських моральних норм і цінностей. Однак, релігія може бути виразником зовсім інших настроїв, зокрема фанатизму, непримиренності до людей іншої віри.