4. Платники податків.

ПП визнач. фіз. особи (резиденти і нерез. У), а також юр. особи (резиденти і нерез. У) та їх відокремлені підрозділи, які мають одерж. або передають об’єкти опод-ня або здійсн. д-ть. що є об’єктом опод-ня згідно з ПК. Кожен з ПП може бути платником за одним або кількома П і З. Зобов’язання ПП: - стати на облік у контр. органах в порядку, встан. зак-вом У; - вести в устан. порядку облік Д і В, складати звітність щодо обчисл. і сплати П і З; - сплачувати П і З в строки та у розмірах, встан. зак-вом; - надавати контр. органам інформ. про встан. пільги; - надавати на належ. чином оформлену письм. вимогу контр. органів перв. док-ти, регістри БО, ФЗ та ін. док-ти, пов’яз. з обчисл. та сплатою П і З. (у письм. вимозі обов’язково зазнач. конкрет. перелік док-тів, які повинен надати ППта підстава для їх над-ня. ПП має право: - безоплатно отрим. в органах ДПС інформ. про П і З, а також норм.-правові акти, що їх рег-ть; - представляти свої інтереси в контр. органах самостійно, через под. агента або уповноваж. представника; - за наявності підстав користуватися под. пільгами; - обирати сам. метод обліку Д і В; - бути присутнім під час провед. перевірок, отрим. та ознайомл. з актами перевірок. При наявності зауважень щодо складених актів підпис. їх з застереженням та под. контр. органам письм. заперечення в порядку, встан. ПКУ.

3. Функції та класифікація податків.

Функція – це зов. прояв властивості будь-якого об’єкту в даній системі відносин. Щодо ек. категорії «податок» функції означ. виявлення її сутності в дії, тобто вираз сусп. признач. даної ек. категорії як інструменту вартіс. розподілу і перерозподілу доходів(Д) держави. Признач. П проявл. у функціях, які вони вик.: 1)фіскальна;2)регулююча;3)контрольна. Фіскальна ф-я є найважливішою у мобілізації коштів в розпорядж. держави для забезпеч. фін-ня держ. В. Для її реалізації важлива пост-ть та стаб-ть надходж. коштів у розпорядж. держави. Регулююча ф-я реаліз. через вплив П на розвиток різних напрямів д-ті і показників господар-ня СПД шляхом застос. пільгових чи підвищ. ставок опод-ня окремих видів госп. д-ті. Контрольна ф-я реаліз. через контроль щодо дотрим. ПП нарахув. і сплати П і З. Взагалі под. с-ма характериз. фіск. спрямованістю.

Класифікація податків. За ознакою бюдж. устрою П под. на держ. та місцеві. Стягнення загальнодерж. П є обов’язковим на всій тер-ї У незалежно від того, до бюджету якого рівня вони зарахов-ся. Особливістю місцевих П є те, що на відміну від загальнодерж. чинним зак-вом визнач. тільки їх види, граничні розміри, ПП та порядок обчисл., а конкретні види П для кожної тер-ї, громади, порядок їх сплати і звітності встановл. і визнач. органи місцевого самовряд-ня(сільські,селищні та місцеві ради).

За формою опод-ня – на прямі і непрямі. Такий розподіл був об ґрунт. ще в 12 ст. Співвідношення між цими двома групами залеж. від стану ек-ки і под. політики. Так, перевага прямих П характерна для стаб. економіки, а в період ек. спаду відбув. зрост. непрямих П. Прямі П відрізн. від непрямих тим, що можуть бути сконцентровані з врахув. індивід. характеристик ПП, тоді як непрямими обклад. операції, угоди між продавцями і покупцями без врахув. яких-небудь характеристик.

За ек. змістом об’єкта опод-ня П под. на П на доходи і П на спожив-ня. П на доходи стяг. як з Д фіз. так і юр. осіб. Об’єктами опод-ня є з/п ті ін. Д громадян, прибуток або вал. Д п-ва. П на спожив-ня сплач. не при отрим. Д, а при його використанні. Вони справл. у формі непрямих П. Наприклад, П на майно встан. щодо рухомого чи нерухомого майна.

За способом стягнення П под. на розкладні та окладні. Розкладні встановл. заг. сумою відповідно до потреб у Д, яка потім розпод. між окремими тер. одиницями або ПП. Окладні передбач. встановл. ставки П длоя всіх ПП, тобто розміру П для кожного ПП залежно від величини його бази опод-ня (з/п).