20.Зовнішньоекономічний потенціал України

Відповідно до чинних законів міжнародного ринку країни спеціалізуються на тому виробництві, національні вартості продукту якого нижчі за міжнародні.

У системі міжнародного поділу праці Україна спеціалізується на:

виробництві машин (літаки, судна, ракетно-космічна техніка, танкобудування),

продукції чорної металургії (залізна й марганцева руди, прокат),

продукції АПК, особливо харчової (цукор, борошно, олія, м'ясо, молоко, овочеві консерви, кондитерські вироби),

виробництві хімікатів, цементу.

Україна має висококваліфікований науково-технічний і технологічний потенціали в літакобудуванні. Великі можливості для виходу на міжнародний економічний простір має вітчизняна ракетно-космічна галузь.

Реалізуються проекти розвитку танкобудування. Україна входить до п'ятірки країн світу із замкненим циклом виробництва цієї складної і високотехнологічної продукції.

Значними є потенційні можливості України у виході на світовий ринок з продукцією АПК, зокрема на ринок зерна, цукру, олії.

Дуже неефективною є структура експорту - понад 70% його становлять сировина, матеріали, товари народного споживання. Адже впродовж останніх років експорт продукції машинобудування у загальному балансі становив 10-20%, а рівень експорту такої самої готової продукції у світі - понад 50%. В Україну з різних країн світу надходять промислове устаткування, медичне обладнання, різні прилади, хімічні товари, джут, цитрусові, продукція легкої промисловості..

Зовнішня торгівля України зорієнтована переважно на країни СНД в імпорті та інші країни світу - в експорті.

На РФ припадає 25% експорту і 45% загального імпорту товарів.

21. Екологічний потенціал України

Екологічна ситуація в Україні є складною. На екологічну ситуацію України вплинули три основні чинники:

аварія на Чорнобильській АЕС (26 квітня 1986 р.);

невміла меліорація земель;

розвиток добувної і переробної промисловості при застарілих технологіях і, пов'язана з цим, надмірна урбанізація багатьох районів (Донбас, Придніпров'я).

Помірно забруднені території заходу України (без Полісся) і майже весь північний схід держави, де забруднені і дуже забруднені території украплюються в зони дії великих і середніх міст. Помірно забруднені території складають майже 150 тис. км², тобто приблизно 24% площі України. Таким чином, умовно чисті і помірно забруднені ареали складають разом трохи менше третини території країни. Решта двох третини це території забруднені, дуже забруднені, надзвичайно забруднені і зони екологічного лиха.

Найбільші забруднювачі навколишнього середовища:

об'єкти енергетики,

транспорт.

об'єкти, що генерують могутні фізичні поля).

Дуже негативною з точки зору екології є:

наявність на території України чотирьох діючих АЕС

діяльність військово-промислового комплексу;

хімічна промисловість.;

машинобудівна галузь

електротехнічні заводи

цементна промисловість;

житлово-комунальне господарство

22. Загальні характерні риси промисловості України

Промисловість України — основна і провідна галузь суспільного виробництва. Її інтенсивний розвиток став необхідною умовою підвищення рівня розвитку всіх продуктивних сил України.

Промисловість України характеризується складною, розгалуженою структурою:

• паливно-енергетичний комплекс;

• металургійний комплекс;

• машинобудування;

• хімічний комплекс;

• лісопромисловий комплекс.

Найбільш розвиненими в країні є види економічної діяльності, які належать до первинного та вторинного секторів економіки.В галузевій структурі України переважають виробництва з видобутку та первинної переробки сировини, а питома вага машинобудування має тенденцію до зниження.

Українська економіка є неефективною через те, що:

галузям з видобутку та первинної переробки сировини притаманний відносно низький рівень валової доданої вартості на одиницю витрат;

це зумовлює високу енергоємність кінцевої продукції, що в умовах значної залежності нашої країни від імпорту енергоносіїв становить загрозу її економічній безпеці.

Особливо небезпечними для майбутнього економіки України є негативні тенденції в машинобудуванні, яке має визначальний вплив на довгострокове економічне зростання і можливості формування сучасної структури економіки в цілому.

Про неефективність виробничого потенціалу нашої країни свідчить і характеристика технологічної бази її розвитку. Для цього використаємо аналіз технологічних укладів національної економіки.

На сьогодні в Україні можна виділити такі галузі промисловості для представлення технологічних укладів:

• третій технологічний уклад — теплові електростанції, паливна промисловість, вугільна промисловість, чорна металургія, промисловість металевих конструкцій, промисловість будівельних матеріалів, скляна і фарфоро-фаянсова промисловості – 58%;

• четвертий технологічний уклад — кольорова металургія, хімічна і нафтохімічна промисловості, машинобудування (без електротехнічної промисловості), автомобільна промисловість, тракторне і сільськогосподарське машинобудування, будівельно-шляхове і комунальне машинобудування, машинобудування для легкої і харчової промисловості (без побутових приладів), виробництво сантехнічного та газового устаткування, суднобудівна промисловість, ремонт машин і устаткування, деревообробна та целюлозно-паперова, легка промисловість, харчова, борошномельно-круп’яна і комбікормова промисловості - 38%;

• п’ятий технологічний уклад — електротехнічна промисловість, верстатобудівна та інструментальна, приладобудування, виробництво побутових приладів і машин, авіаційна та космічна промисловість, хіміко-фармацевтична та поліграфічна – 5%;

• шостий технологічний уклад — мікробіологічна промисловість, виробництво медичної техніки – 1%.

Без належного переорієнтування економіки на розвиток високих технологій у виробництві існує значна загроза для країни опинитися на периферії світового розвитку серед країн, які характеризує глибока стагнація.

Серед причин, які стримують розвиток промислового комплексу зокрема та економічного потенціалу України загалом, виділяють:

1. розрив господарських зв’язків, що склалися сторіччями між колишніми республіками СРСР, встановлення митних бар’єрів, натуралізація обміну.

2. процес реформування економіки, її матеріально-технічної бази здійснювався в цей період практично без чіткого формулювання цілей, завдань і кінцевих результатів.

3.квапливість і шаблонність практичних заходів з реформування економіки без урахування специфічних умов і національних особливостей України, застосування з цією метою «шокової терапії», яка в багатьох країнах виявилася негативною. Таку саму роль вона зіграла і в Україні.

4. реформування економіки стосувалося в основному сфери обігу, унаслідок чого була занедбана сфера виробництва.